Рішення

від 13.02.2018 по справі 826/25293/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2018 року № 826/25293/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ВКФ АКОРД ГРАНД до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті декларації з ПДВ за березень 2015 року, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося ТОВ ВКФ АКОРД ГРАНД з позовом до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії ДПІ щодо відмови у прийнятті податкової декларації з ПДВ за березень 2015;

- зобов'язати ДПІ визнати податкову декларацію з ПДВ за березень 2015, як податкову, та відобразити її у відповідних інформаційно-аналітичних базах датою її фактичного прийняття.

Позивач зазначає, що на підставі договору про визнання електронних документів у встановлені строки направив податкову декларацію з ПДВ за березень 2015 року для реєстрації. Однак, вказана декларація не була прийнята відповідачем, отримала статус до відома . Відповідач мотивував такі дії тим, що, на його думку, декларація подана з порушенням п. 48.3. ПК України. Про наведене товариству стало відомо з листа від 04.11.2015, наданому на адвокатський запит. Інших повідомлень чи рішень з приводу неприйняття декларації, як зазначає позивач, він не отримував.

Позивач зазначає, що всі вимоги відносно подання декларації були дотримані, а відтак не вбачає обґрунтованих підстав для її неприйняття чи невизнання.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач у запереченнях на позов зазначає, що позивачем дійсно подано податкову декларацію з ПДВ за березень 2015. Відповідач також визнає, що листом від 04.11.2015 № 319447/26-50-15-01 позивача повідомлено, що декларація не відповідає вимогам ст. 48 ПК України. Відповідач звертає увагу, що одним з обов'язкових реквізитів податкової декларації є місцезнаходження платника податків. ДПІ було проаналізовано спірну податкову звітність та встановлено, що згідно з ЄДР місцем знаходження позивача визначено - вул. Смольна, 9-Б, однак на момент проведення перевірки звіту, до ЄДР було внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Окремо звертається увага на те, що станом на дату надання заперечень, згідно витягу містяться відомості щодо внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням. Зазначається також, що ОСОБА_1, особа, яка призначена керівником, не зазначений у реєстраційних даних і статус (об'єм повноважень) його також не було встановлено. Відтак, як вважає ДПІ, відповідач мав всі підстави для присвоєння податковій звітності статусу до відома .

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Літвінової А.В. від 18.11.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 року №5548 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою судді Кармазіна О.А. від 10.11.2017 справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.12.2017. Враховуючи клопотання сторін, на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у письмовому провадженні.

З 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, у зв'язку з чим слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, враховуючи пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ АКОРД ГРАНД зареєстровано у статусі юридичної особи 29.10.2014, код з ЄДР 39462889, адреса - 03680, м. Київ, вул. Смольна, 9 Б. Станом на час подання декларації з ПДВ за березень 2015 - товариство було платником ПДВ, що не заперечується ДПІ. Керівник товариства ОСОБА_1, з 05.06.2016 згідно даних ЄДР та протоколу зборів учасників - ОСОБА_3

Товариством сформовано податкову декларацію з ПДВ за березень 2015. Підписано ЕЦП керівника ОСОБА_1 Дата формування/подання декларації - 07.05.2015, що вбачається з її копії, наданої ДПІ під час розгляду справи. Основні показники декларації: податкові зобов'язання - обсяги постачання 10 143 181 грн.; сума ПДВ 2 028 636 грн.; податковий кредит - обсяг постачання 10 112 564 грн., податковий кредит 2 022 513 грн. Сплачується до бюджету - 6123 грн.

У листі ДПІ від 04.11.2015 № 19447/10/26-50-15-01 зазначається про подання декларації, однак зазначено про встановлення порушення вимог п. 48.3. ПК України. Зазначено, що відповідно до п. 48.7. ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою звітністю, про що товариству, як зазначає ДПІ, було направлено лист № 7491/10/26-50-15-01 від 23.04.2015.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 16.1.3. ПК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 46.1. ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як передбачено п. 49.2. ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 49.8. ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до п. 48.1. ПК України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2. ПК України визначено, що обов'язкові реквізити, це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно із п. 48.3. ПК України, на положення якого посилається ДПІ в обґрунтування невизнання податкової декларації податковою звітністю, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити : тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У свою чергу, відповідно до п. 48.7. ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п. 49.15. ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Відповідно до положень 49.11. ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, при цьому (п/п 49.11.1. ПКУ) у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, вказане повідомлення має бути надіслано протягом п'яти робочих днів з дня отримання декларації.

Згідно з п/п. 49.9.2. ПК України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Слід додати, що відповідно до п. 49.13. ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

У даному випадку під час розгляду справи з боку ДПІ так і не надано копії повідомлення про неприйняття податкової декларації або невизнання поданої декларації податковою декларації, яке б було сформовано та надіслане протягом п'яти днів після подання декларації, що є порушенням вимог п. 49.15., 49.11. ПК України. Відповідно, відсутні докази надіслання такого повідомлення. Втім, вказані матеріали витребовувались у ДПІ згідно п. 5 ухвали від 18.11.2015 про відкриття провадження у справі та у п. 5 ухвали від 18.11.2017 про прийняття справи до провадження. Надіслання відповіді від 04.11.2015 на адвокатський запит, тобто повідомлення позивача про невизнання звітності через кілька місяців, не є виконанням обов'язку ДПІ, а тим більше - своєчасним. Більш того, навіть у вказаному листі відсутні конкретні причини та обставини, які слугували підставою для висновку ДПІ про невизнання податкової декларації податковою звітністю, що також є порушенням вимог п. 49.11. ПК України.

Відносно доводів ДПІ про внесення до ЄДР відомостей про відсутність товариства за місцезнаходженням та, у зв'язку з цим, про відсутність у декларації відомостей, які відповідають фактичним даним, слід зазначити, що такий запис внесено 15.07.2015, тобто після подання декларації, після завершення звітного періоду, а відтак зазначені обставини не можуть бути підставою для невизнання такої декларації податковою звітністю у зв'язку з невідповідністю обов'язкового реквізиту декларації (щодо місцезнаходження) фактичним даним. Під час розгляду справи ДПІ не надано належних та допустимих доказів того, що на час формування податкової звітності з ПДВ за березень 2015 товариство було відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням.

За таких обставин, вищезгадані декларації в силу вимог п/п. 49.9.2., п/п 49.11.1., п. 49.13. ПК України вважаються прийнятими в день їх фактичного надходження до контролюючого органу, а вищезгаданий лист ДПІ від 04.11.2015 та за відсутності доказів іншого, не створює жодних правових наслідків для цілей невизнання вищевказаної декларації позивача податковою звітністю.

Підсумовуючи суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд зазначає, що оскільки спірна декларація доставлена до ДПІ та прийнята, однак, протиправно не визнається податковою звітністю, не враховується ДПІ, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 9 КАС України щодо забезпечення ефективного захисту порушених прав, вважає за необхідне задовольнити вимоги в цій частині шляхом визнання протиправними дій ДПІ щодо невизнання податкової декларації податковою звітністю.

Відносно другої позовної вимоги, виходячи також з положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити ці вимоги шляхом зобов'язання відповідача враховувати податкову декларацію датою її фактичного надходження, якою, відповідно до наданої ДПІ копії декларації є 07.05.2015, та відобразити наведені в ній відомості в автоматизованих інформаційних системах, базах даних ДПІ, в інтегрованих картках, по особовому рахунку товариства станом на дату подання податкової декларації.

У відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відтак, судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДР 38745056; адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23) у визнанні податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року, подану 07.05.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ АКОРД ГРАНД (код ЄДР 39462889; поштова адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10 В, офіс 1).

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДР 38745056; адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23) враховувати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ АКОРД ГРАНД (код ЄДР 39462889; поштова адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10 В, офіс 1) з податку на додану вартість за березень 2015 року - датою її фактичного надходження, а саме - 07.05.2015 та відобразити наведені в них відомості в автоматизованих інформаційних системах, базах даних ДПІ, в інтегрованих картках, по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ АКОРД ГРАНД (код ЄДР 39462889) станом на дату її фактичного надходження - 07.05.2015.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ АКОРД ГРАНД (код ЄДР 39462889; поштова адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10 В, офіс 1) сплачений згідно квитанції від 24.11.2015 № QS26424127 судовий збір у розмірі 2 436,00 (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДР 38745056; адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін