КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5580/15 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Вівдиченко Т.Р.,
Федотова І.В.,
при секретарі: Нікітіній А.В.,
за участю:
представника позивача Гаврилюка В.М.,
представника відповідача Мазири Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Суднопідйом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Приватне акціонерне товариство Суднопідйом , звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати 17 рішень від 19.12.2014 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити, в той час як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі звітів за період з 02.10.2013 по 20.11.2014 у Приватного акціонерного товариства Суднопідйом виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим останньому нараховано штрафні санкції та пеня.
Заборгованість була стягнута постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2012 у справі №2а-13069/12/2670, якою присуджено до стягнення з товариства 30 117,04 грн. штрафних санкцій та пені, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2013 у справі №826/2456/13-а, якою присуджено до стягнення з товариства 166 853,72 грн. єдиного внеску, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2014 у справі №826/4044/14, якою присуджено до стягнення з товариства 26 088,64 грн.
Державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення від 29.05.2014 №0009231705 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 123 432,81 грн. (21 009,65 грн. штрафу та 102 423,16 грн. пені) за період з 21.06.2012 по 23.05.2014.
В подальшому, позивачем погашено всю суму недоїмки та нарахованих штрафів і пені, про що свідчить акт №10075-20 від 26.11.2014.
Однак, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві прийнято 17 рішень від 19.12.2014 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.06.2012 по 15.12.2014.
Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень та скасував їх, з чим погоджується і колегія суддів.
Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010р. №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VІ).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; а також підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 - 14 цієї частини.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 6 Закону №2464).
Згідно ч.ч. 2, 3, 5, 7 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Приписами ч. 8 ст. 9 Закону №2464 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 25 Закону №2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до ч. 10 статті 25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 7.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №455 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за №1622/24154 (чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція) розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Згідно з п. 13, 14 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Як наголошувалось вище, у позивача була наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску протягом 2012-2014 років, яка товариством сплачена у повному обсязі.
Вказана обставина підтверджується актом №10075-20 від 26.11.2014, відповідно до якого станом на 26.11.2014 року у позивача вже наявне позитивне сальдо розрахунків з бюджетом на суму 4 733 грн.
Наведене також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківських виписок.
Крім того, відповідно до висновку експертизи від 21.01.2016 №18235/15-45, призначеної судом першої інстанції, позивач станом на 25.11.2014 не мав заборгованості зі сплати єдиного внеску, при цьому, експертом установлено дублювання нарахованих фінансових санкцій.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243 , 250 , 315, 316 , 321 , 322 , 325 , 329 КАС України , суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 червня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Постанова в повному обсязі складена 12 лютого 2018 року.
Головуючий-суддя Л.В.Губська
Судді Т.Р.Вівдиченко
І.В.Федотов
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.02.2018 |
Оприлюднено | 20.02.2018 |
Номер документу | 72283865 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Губська Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні