Постанова

від 06.02.2018 по справі 826/12162/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/5029/17 826/12162/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техбуд Сервіс на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2017 (суддя Вєкуа Н.Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді: Сорочко Є.О., Губська О.А.) у справі № 826/12162/17 за поданням Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Техбуд Сервіс про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до суду з поданням про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Техбуд Сервіс заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 91498,39 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 29.09.2017 подання задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.11.2017 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2017 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Техбуд Сервіс звернулось 22.11.2017 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні подання повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 59, пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України, статей 17, 49, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду подання в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що податкову вимогу ним отримано не було, а докази її надіслання на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Техбуд Сервіс у матеріалах справи відсутні.

Крім того, скаржник звертає увагу на порушення судом першої інстанції встановленого статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду подання в судах попередніх інстанцій) права відповідача на ознайомлення з матеріалами справи, а також безпідставне вирішення Окружним адміністративним судом м. Києва спору за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю Техбуд Сервіс та без отримання від нього відповідних заперечень.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість у загальному розмірі 91498,39 грн., який виник внаслідок самостійного визначення сум податкового зобов'язання в поданих податкових деклараціях від 16.06.2017 № 9115233588 та від 19.07.2017 № 9140316825.

За правилами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).

Судами встановлено, що контролюючим органом сформовано та 27.07.2017 надіслано на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, податкову вимогу від 05.07.2017 № 41952-17 на суму 49055,80 грн., що підтверджується долученими Головним управлінням ДФС у м. Києві до матеріалів справи копіями конверту та зворотного повідомлення, відомостями із сайту Публічного акціонерного товариства Укрпошта , копією списку рекомендованої кореспонденції зі штампом відділення поштового зв'язку (а.с. 12, 13, 17).

Зазначену податкову вимогу підприємством поштового зв'язку повернуто на адресу контролюючого органу з поміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

За правилами пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

При цьому добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За правилами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Згідно ж із частиною третьою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду подання в судах попередніх інстанцій) подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Таким чином, враховуючи вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, а також дотримання ним встановленого частиною третьою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду подання в судах попередніх інстанцій) строку звернення до суду з поданням, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення подання та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Техбуд Сервіс спірної суми заборгованості.

Згідно з частиною третьою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду подання в судах попередніх інстанцій) суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. Оскільки статтею 183-3 цього Кодексу не встановлено інше, зазначене правило поширюється і на випадки звернення органу доходів і зборів з відповідним поданням.

В матеріалах справи наявні докази скерування контролюючим органом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Техбуд Сервіс копії подання та доданих до нього документів.

Доводи відповідача про порушення судом першої інстанції передбаченого статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду подання в судах попередніх інстанцій) його права на ознайомлення з матеріалами справи спростовуються наявною в матеріалах справи розпискою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Техбуд Сервіс Пальчика Максима Олексійовича про ознайомлення 28.09.2017 з матеріалами справи (а.с. 28).

При наданні оцінки посиланню скаржника на безпідставний розгляд судом першої інстанції справи за відсутності його представника слід враховувати, що провадження у справах, порушених за поданням податкових органів, поданим на підставі статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду подання в судах попередніх інстанцій), є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного), а тому загальні норми цього Кодексу, що регулюють процедуру позовного провадження, до провадження на підставі подання органу доходів і зборів можуть застосовуватись лише в частині, що не суперечить спеціальним нормам статті 183-3 Кодексу.

В свою чергу, згідно з частиною восьмою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду подання в судах попередніх інстанцій) неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Техбуд Сервіс без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техбуд Сервіс залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі № 826/12162/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.М. Шипуліна

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк