Рішення

від 07.02.2018 по справі 907/775/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

07.02.2018 р. м. Ужгород Справа № 907/775/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „МП ТРАНС» , м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства „Ужгородська взуттєва фабрика» , м. Ужгород

про стягнення суми 75 000 грн. безпідставно отриманих коштів,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача - не з'явився

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „МП ТРАНС» , м. Ужгород заявлено позов до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства „Ужгородська взуттєва фабрика» , м. Ужгород про стягнення суми 75 000 грн. безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 26.10.2017 року порушено провадження у справі № 907/775/17 та призначено її до розгляду в судовому засіданні 15.11.2017 року на 14 год. 30 хв. Зобов'язано позивача подати суду до дня слухання справи документальні докази факту перерахування на розрахунковий рахунок відповідача суми 75 000 грн. (банківські відомості); оригінали платіжних доручень № 1517 від 23.02.2017 року та № 1526 від 28.02.2017 року - для огляду в судовому засіданні. Від відповідача витребувано письмові пояснення по суті позову з підтверджуючими документами.

Ухвалою господарського суду від 15.11.2017 року відкладено розгляд справи на 29.11.2017 року на 10 год. 30 хв. у зв'язку з неявкою відповідача, неподанням ним витребуваних судом документів. Зобов'язано позивача подати суду до дня слухання справи документальні докази факту перерахування на розрахунковий рахунок відповідача суми 75 000 грн. (банківські відомості); оригінали платіжних доручень № 1517 від 23.02.2017 року та № 1526 від 28.02.2017 року - для огляду в судовому засіданні. Від відповідача витребувано письмові пояснення по суті позову з підтверджуючими документами.

В судовому засіданні 29.11.2017 року брали участь представники: від позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 11.11.2016 року, від відповідача - ОСОБА_3, адвокат, договір б/н від 28.11.2017 року, оголошувалась перерва до 20.12.2017 року. При цьому, представником відповідача письмового відзиву на позов з підтверджуючими документами суду не надано.

Згідно п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, в редакції що діє з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, за правилами даного Кодексу продовження розгляду справ в судах здійснюється з тієї стадії, на якій вони знаходяться на момент набрання чинності новою редакцією ГПК України.

Виходячи зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, оцінивши предмет та підстави позову, суд дійшовши висновку, що дана справа підлягає розгляду у загальному позовному провадженні зі стадії підготовчого провадження з метою забезпечення судом учасникам у даній справі реалізації їх процесуальних прав, передбачених ст. 207 ГПК України, ухвалою від 20.12.2017 року у відповідності до вимог ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк проведення підготовчого провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України до 15.01.2018 року.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників для участі в підготовчому засіданні 15.01.2018 року не забезпечили, відповідач - Приватне акціонерне товариство „Ужгородська взуттєва фабрика» письмового відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України суду не надав, причин невиконання вимог суду не повідомив.

Ухвалою від 15.01.2018 року закрито підготовче провадження у справі № 907/775/17 та призначено її до судового розгляду по суті на 07.02.2018 року, оскільки на стадії підготовчого провадження суд заслухав представників сторін присутніх у попередніх засіданнях, здійснив дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, забезпечив сторонам прав, наданих ст. 42 Господарського процесуального кодексу України з метою всебічного, повного й об'єктивного вирішення спору.

В судове засідання по розгляду справи по суті позивач явку уповноваженого представника не забезпечив.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликається на те, що позивачем помилково згідно платіжних доручень № 1517 від 23.02.2017 року та № 1526 від 28.02.2017 року перераховано на рахунок відповідача - ОСОБА_1 акціонерного товариства „Ужгородська взуттєва фабрика» грошові кошти в загальній сумі 75 000 грн. із призначенням платежу «оплата за будівельні матеріали» . Однак, жодних господарських договорів щодо поставки будівельних матеріалів між сторонами спору не укладено, що свідчить про безпідставність отримання відповідачем зазначеної суми 75 000 грн. грошових коштів. Отримані кошти на вимогу позивача відповідач не повернув, у зв'язку з чим останній володіє ними без достатньої правової підстави і такі підлягають поверненню згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Супровідним листом б/н від 15.11.2017 року позивачем надано суду для долучення до матеріалів справи оригінали платіжних доручень № 1517 від 23.02.2017 року та № 1526 від 28.02.2017 року про перерахування грошових коштів на рахунок відповідача - ОСОБА_1 акціонерного товариства „Ужгородська взуттєва фабрика» .

На додаткове підтвердження факту перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у загальній сумі 75 000 грн. представник позивача супровідним листом б/н від 29.11.2017 року подала для долучення до матеріалів справи банківську виписку по рахунку позивача за період з 23.02.2017 року по 28.02.2017 року.

Разом з тим, 15.11.2017 року позивачем подано суду заяву б/н від 09.11.2017 року про забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 75 000 грн., а також суму 1 600 грн. судових витрат, які обліковуються на розрахунковому рахунку відповідача в ПАТ АКБ «Львів» . Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтовано позивачем покликанням на неодноразові ухилення відповідача від повернення безпідставно отриманих ним коштів у сумі 75 000 грн., а також факт відкриття стосовно директора ОСОБА_1 акціонерного товариства „Ужгородська взуттєва фабрика» кримінального провадження за ст. 115 Кримінального кодексу України. Наведені обставини, на думку позивача, можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у даній справі, оскільки відповідач не позбавлений можливості здійснити дії щодо відчуження належного йому майна чи витрачання грошових коштів.

Вирішення поданої позивачем заяви б/н від 09.11.2017 року про забезпечення позову у даній справі судом відкладалося з метою надання позивачем доказів та наведення обґрунтованих припущень для застосування судом заходів до забезпечення позову у даній справі.

Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Поряд з цим, за приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В порушення наведених вимог закону, позивачем в обґрунтування поданої ним заяви не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, а обставини, наведені позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, що в розумінні ст. 136 Господарського процесуального кодексу України свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить позивач.

За таких обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість поданої позивачем заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала суду про порушення провадження у справі від 26.10.2017 року, ухвали суду про відкладення розгляду справи від 15.11.2017 року, від 20.12.2017 року, ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 15.01.2018 року надіслані на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, та підтверджену відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; повідомлення про вручення вказаних ухвал, долучені до матеріалів справи), у судові засідання 15 . 11.2017 року, 20.12.2017 року, 15 . 01.2018 року та 07.02.2018 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребуваного судом відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався. Натомість, присутній в підготовчому засіданні 29.11.2017 року представник відповідача - адвокат ОСОБА_3, усно проти заявлених позовних вимог заперечував. Наголосив на необхідності з'ясування питань щодо наявності між сторонами господарських відносин з поставки будівельних матеріалів, у зв'язку з чим підготовче засідання 29.11.2017 року судом було відкладено. Проте, в наступне підготовче засідання та у судове засідання з розгляду справи по суті ні відповідач, ні його уповноважений представник не з'явилися та не надали суду письмового мотивованого відзиву на позов, а також доказів укладення між сторонами спору договору на поставку будівельних матеріалів, за які позивачем могла б бути здійснена оплата на підставі платіжних доручень № 1517 від 23.02.2017 року та № 1526 від 28.02.2017 року.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередніх засіданнях,

суд встановив:

Згідно платіжного доручення № 1517 від 23.02.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю „МП ТРАНС» (позивачем у справі) на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 акціонерного товариства „Ужгородська взуттєва фабрика» (відповідача у справі) здійснено перерахування грошових коштів у сумі 50 000 грн. з призначенням платежу «Оплата за буд. матеріали, у т.ч. ПДВ 20% - 8 333 грн. 33 коп.» .

На підставі платіжного доручення № 1526 від 28.02.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю „МП ТРАНС» (позивачем у справі) на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 акціонерного товариства „Ужгородська взуттєва фабрика» (відповідача у справі) здійснено перерахування грошових коштів у сумі 25 000 грн. з призначенням платежу «Оплата за буд. матеріали, у т.ч. НДС 20% - 4 166 грн. 67 коп.» .

Таким чином, згідно вищевказаних платіжних документів позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 75 000 грн. з призначенням платежу «за будівельні матеріали» .

За твердженням позивача, не спростованим відповідачем, між сторонами у справі відсутні будь - які господарські договірні відносини та зобов'язання з поставки будівельних матеріалів, за які позивачем могла б бути здійснена оплата на підставі платіжних доручень № 1517 від 23.02.2017 року та № 1526 від 28.02.2017 року.

Надіслані позивачем на адресу відповідача претензії № 10/03 від 10.03.2017 року та № 02-17 від 02.10.2017 року з вимогами повернути помилково перераховані кошти в загальній сумі 75 000 грн., а саме, в сумі 50 000 грн. за платіжним дорученням № 1517 від 23.02.2017 року та 25 000 грн. за платіжним дорученням № 1526 від 28.02.2017 року, останнім залишені без відповіді і задоволення.

Неповернення відповідачем помилково перерахованих на його рахунок позивачем грошових коштів у сумі 75 000 грн. стала підставою звернення позивача до суду із позовними вимогами щодо стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України суми 75 000 грн., які він набув та утримує без достатньої правової підстави.

Згідно п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Позивач посилається на те, що грошові кошти на рахунок відповідача були перераховані помилково.

На підставі п. 1.24. ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

За змістом пункту 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 року № 22, помилковим списанням/зарахуванням коштів є списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. Неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Позивачем до матеріалів справи долучено банківську виписку АТ «Укрсиббанк» по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ТРАНС» (позивача у справі) за період з 23.02.2017 року по 28.02.2017 року, з якої вбачається зарахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 акціонерного товариства „Ужгородська взуттєва фабрика» (відповідача у справі) № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ АКБ «Львів» згідно платіжних доручень № 1517 від 23.02.2017 року та № 1526 від 28.02.2017 року на загальну суму 75 000 грн. з призначенням платежу «оплата за будівельні матеріали з ПДВ» .

Відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

В якості призначення платежу, виходячи з долучених до матеріалів справи платіжних доручень № 1517 від 23.02.2017 року та № 1526 від 28.02.2017 року, вказано «оплата за будівельні матеріали з ПДВ» , проте, як зазначив позивач, між сторонами спору відсутні будь - які договірні відносини та зобов'язання. Це твердження відповідачем не спростоване.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

Згідно ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.

Аналогічні положення встановлені і в ст. ст. 173 - 175 Господарського кодексу України.

В свою чергу, договір, як підстава для виникнення кореспондуючих прав та обов'язків його сторін, може бути кваліфікований як такий за умов його укладання у розумінні ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.180 Господарського кодексу України - досягнення у встановленій формі згоди щодо всіх істотних умов.

За твердженням представника позивача між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини щодо спірної суми, жодний договір між ними не укладався.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо відсутності як юридичного факту договірних відносин між сторонами щодо спірної суми.

Інших доказів, які б в установленому порядку спростовували викладені позивачем обставини відповідачем не представлено та судом не встановлено.

В силу ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

При цьому термін "майно" у контексті частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України містить у собі не тільки майно в розумінні ст. 190 Цивільного кодексу України, але і гроші (грошові кошти).

Отже, підставою для виникнення зобов'язання за вищенаведеною нормою права є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.

Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У відповідності до пункту 2.35. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь -яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Строк, протягом якого неналежний отримувач повинен повернути кошти, що помилково зараховані на його рахунок, визначений п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 року, відповідно до якого підприємства, незалежно від форм власності, мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Судом встановлено, що грошові кошти перераховувалися позивачем помилково, без правової підстави, у зв'язку з чим відповідач є неналежним отримувачем цих коштів.

Таким чином, беручи до уваги викладені вище обставини, грошові кошти в розмірі 75 000 грн., які перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю „МП ТРАНС» (позивачем у справі) на рахунок ОСОБА_1 акціонерного товариства „Ужгородська взуттєва фабрика» (відповідача у справі) у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог суду не надав.

З огляду на наведене, позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю „МП ТРАНС» суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 600 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 136, 137, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „МП ТРАНС» б/н від 09.11.2017 року про забезпечення позову відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за заявою б/н від 09.11.2017 року про забезпечення позову у розмірі 800 грн. покласти на позивача.

3. Позов задоволити повністю.

4. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства „Ужгородська взуттєва фабрика» , м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (код ЄДРПОУ 05502344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МП ТРАНС» , м. Ужгород, вул. Огарьова, 15 (код ЄДРПОУ 38415178) суму 75 000 (Сімдесят п'ять тисяч гривень) грн. безпідставно отриманих коштів, а також суму 1 600 (ОСОБА_2 тисяча шістсот гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

5. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 19.02.2018 року

Суддя Пригара Л.І.