Рішення

від 19.02.2018 по справі 910/19708/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2018Справа № 910/19708/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5)

до Малого приватного підприємства "Арфіл" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 62)

про стягнення 6 002,40 грн.

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Київенерго" з позовом до Малого приватного підприємства "Арфіл" про стягнення 6 002,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання відповідно до умов договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання від 28.11.2014 № 8353044102901 у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем, а саме 3 768, 21 грн. - сума основного боргу, 1 946, 76 грн. - інфляційні нарахування, 287, 43 грн. - 3 % річних, що і стало підставою звернення до суду з відповідним позовом .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19708/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.11.2017 за участю представників сторін.

У судових засіданнях 29.11.2017 судом була оголошена перерва до 13.12.2017 та 22.12.2017 (відповідно) в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У засіданні 22.12.2017 представник позивача просив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Представники відповідача вирішення даного питання залишили на розсуд суду.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 за № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 за № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 5 ст. 252 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 суд ухвалив розглядати справи № 910/19708/17здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - виконавець) та Малим приватним підприємством "Арфіл", що є власником нежитлового приміщення, у м. Києві, вул. Сокальська, 1 (далі - споживач) було укладено договір № 8353044102901 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання.

Відповідно до п. 1 договору, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строк і на умовах, що передбачені договором.

Опалювальна площа приміщення відповідно до п. 3.1 договору становить 37,8 кв.м.

Пунктом 5 договору передбачено, що тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. До встановлення і в разі відсутності тарифів на послугу з централізованого опалення застосовуються тарифи, встановлені в додатку № 2, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 6 договору на момент укладання договору тарифи на послуги становлять: за централізоване опалення - 923, 33 грн./Гкал (без ПДВ) при наявності засобу обліку теплової енергії, 23,39 грн./мІ (без ПДВ) при відсутності засобу обліку теплової енергії; за централізоване постачання гарячої води - 49,21 грн./мі (без ПДВ).

У разі зміни тарифів оплата за централізоване опалення та гаряче водопостачання споживачем здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до договору (п. 7 договору).

Плата за надані послуги справляється згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за № 630.

Відповідно до п. 14 договору плата за послуги вносяться у безготівковій формі на рахунки підприємства: за централізоване постачання гарячої води - р/р 260363060201 в ПАТ Ощадбанк в м. Києві, МФО 322669; за централізоване опалення - р/р 260313065201 в ПАТ Ощадбанк в м. Києві, МФО 322669.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим (п. 13 договору).

Підпунктом 1 п. 18 даного договору, споживач зобов'язаний оплачувати послуги у встановлений договором строк та відповідно до підпункту 7 п. 18 та п. 15 у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у розмірі встановленому законодавством.

Пунктом 32 передбачено, що цей договір укладається до 15.04.2015 і набирає чинності з 01.07.2014.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п. 33 договору).

Як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором № 8353044102901 від 28.11.2014 в частині оплати за надані позивачем комунальні послуги з централізованого опалення.

У зв'язку з неналежним виконання своїх зобов'язань у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2014 по 01.05.2015, яка станом на 01.09.2017 становить 3 768, 21 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 835304410110100/08/2017/1 від 31.08.2017 на суму 3 768, 21 грн., а також, вбачається з розрахунку боргу за комунальні послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2014 по 01.09.2017, наданого позивачем.

Крім того, позивачем також на адресу відповідача направлялась вимога за вих. № 21/1/4392 від 17.10.2017 в котрій позивач просив відповідача сплатити заборгованість, яка утворилась за договором № 8353044102901 від 28.11.2014 в загальному розмірі 3 768, 21 грн. за надані комунальні послуги з централізованого опалення в додатку до повторної вимоги був доданий рахунок на оплату № 835304410110100/08/2017/1 від 31.08.2017, вказана вимога отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того позивач просить суду стягнути з відповідача інфляційні втрати - 1 946, 76 грн. та 3 % річних - 287, 43 грн. за період з 01.12.2014 по 01.09.2017 за комунальні послуги з централізованого опалення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 8353044102901 від 28.11.2014, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України, встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Правовідносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з теплопостачання між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними нормами Закону України Про житлово-комунальні послуги та Закону України Про теплопостачання .

Згідно зі ст. 1 Закону України Про теплопостачання постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплопостачальною організацією є суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Відтак, з наданого відповідачем відзиву вбачається, що останній щодо задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що Мале приватне підприємство "Арфіл" з 31.01.2015 відмовилось від отримання послуг по договору, попередньо надіславши 15.01.2015 на всі відомі адреси позивача заяву про розірвання договору. При цьому відповідач вказує про те, що належним чином розрахувався за надані послуги, отримані за період з 01.07.2014 по 31.01.2015.

У підтвердження оплати послуг відповідачем було надано банківську виписку, з якої вбачається: дод. № 38, дата проведення 22.01.2015, призначення платежу: О/р. № 24870788, оплата за централізоване опалення за листопад 2014 на суму 1 060, 97 грн., дод. № 51, дата проведення 18.02.2015, призначення платежу: О/р. № 24870788, оплата за централізоване опалення за грудень 2014 на суму 1 270, 08 грн., дод. № 73, дата проведення 24.04.2015, призначення платежу: О/р. № 24870788, оплата за централізоване опалення за січень 2015 на суму 1 270, 08 грн.

Однак, з такими твердженнями відповідача суд не погоджується, з огляду на наступне.

З наданого позивачем розрахунку боргу за комунальні послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2014 по 01.09.2017 вбачається, що станом на квітень 2015 сума нарахованого боргу з ПДВ - 7 369, 34 грн., сума сплаченого боргу з ПДВ - 3 601, 13 грн., борг на кінець періоду з ПДВ становить 3 768, 21 грн., відтак, сплачені відповідачем кошти були зараховані в рахунок часткового погашення боргу.

Що стосується, заяви відповідача про розірвання договору з посиланням в ній на п.п. 1 п. 34 договору № 8353044102901 від 28.11.2014, зокрема, "Договір може бути розірваний достроково у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами виконавця", то суд вказує, що положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України вказано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом дана стаття кореспондується із статтею 188 Господарського кодексу України.

Приписами статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відтак, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, судом встановлено, що з погодженого сторонами умов договору № 8353044102901 від 28.11.2014, зокрема, п. 34 не передбачено можливості односторонньої відмови від виконання зобов'язань передбачених договором та/або його розірвання, крім того, в матеріалах справи також відсутні докази вирішення спору щодо розірвання договору у судовому порядку, за таких підстав суд дійшов висновку, що даний договір був дійсний, із врахуванням строку його укладення до 15.04.2015 (п. 32. договору).

Разом з тим, як вбачається з поданих позивачем пояснень, розірвання договору згідно п. 34 можливо за умови дотримання нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

На виконання Закону України № 1198-18 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії " Публічне акціонерне товариство "Київенерго " з 01.07.2014 є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для споживачів житлового будинку.

Централізоване теплопостачання (опалення) будинку за вказаною адресою здійснюється за проектною схемою, що збалансована в цілому по будинку і демонтаж опалювальних приладів передбачає зміну теплового навантаження загальнобудинкової системи.

Порядок відключення окремих житлових приміщень будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005 № 4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.12.2005 за № 1478/11758.

Відповідно до вищевказаного Порядку, дозвіл для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення надавала міжвідомча комісія, яка створювалась рішенням органу місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, у даному випадку Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією.

У разі якщо дозвіл міжвідомчої комісії було отримано до грудня 2007, зазначене відключення повинно бути відображено у проектно-технічній документації на систему теплоспоживання будинку.

З метою запобігання виникнення надзвичайних ситуацій у житловому фонді та зупинення практики хаотичних відключень приміщень будинків до вищевказаного Порядку були внесені зміни і доповнення, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року № 169, а саме, з грудня 2007 року дозволяється відключення від мереж централізованого опалення лише окремих будинків в цілому.

Поміж іншого, п. 25, 26 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (зі змінами) визначено порядок відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів, а саме: п. 25 вказано, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Пункт 26 передбачає, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Таким чином, суд погоджується з вищевказаними твердженнями позивача, що для дострокового розірвання договору, у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами виконавця необхідно надати технічні умови, технічні рішення, дозвільну, проектно-технічну документацію на відключення системи опалення не житлового приміщення від загальнобудинкової системи теплопостачання житлового будинку та Дозвіл міжвідомчої комісії районної у м. Києві державної адміністрації, що відповідачем зроблено не було.

А відтак, зважаючи на викладені обставини та наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 8353044102901 від 28.11.2014 в частині розрахунку за отримані послуги, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за комунальні послуги з централізованого опалення підлягає задоволенню в розмірі 3 768, 21 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат - 1 946, 76 грн. та 3 % річних - 287, 43 грн. за період з 01.12.2014 по 01.09.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Що стосується інфляційних нарахувань, то суд зазначає наступне, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума інфляційних втрат в розмірі 1 654, 42 грн. грн. та 3 % річних в розмірі 281, 66 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, за період з 21.12.2014 по 22.01.2015, з 21.01.2015 по 18.02.2015, з 23.02.2015 по 24.04.2015, з 21.03.2015 по 01.09.2017, з 21.04.2015 по 01.09.2017, з 22.05.2017 по 01.09.2017, а тому вказані вимога підлягають частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Арфіл" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 62; ідентифікаційний код 21579599) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення в розмірі 3 768 (три тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 21 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 1 654 (одна тисяча шістсот п'ятдесят чотири) грн. 42 коп., 3% річних в розмірі 281 (двісті вісімдесят одна) грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 520 (одна тисяча п'ятсот двадцять) грн. 54 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 19.02.2018

Суддя Д.О. Баранов