Рішення

від 14.02.2018 по справі 910/23512/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2018Справа № 910/23512/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС (02154, м.Київ, РУСАНІВСЬКА НАБЕРЕЖНА, будинок 4) до проПублічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5) стягнення збитків в розмірі 173 500,00 грн. Представники:

від Позивача: не з'явились;

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС (надалі також - Позивач ) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (надалі також - Відповідач ) про стягнення збитків в розмірі 173 500,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 28.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС (Орендодавець) та Державним територіально - галузевим об'єднанням Львівська залізниця (Орендар) було укладено Договір оренди №Л/Л-133671/НЮ, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне володіння та користування обладнання, а також зобов'язався сплачувати орендну плату. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він передав Відповідачу обладнання, проте за Актом прийому - передачі (повернення) обладнання Відповідачем було повернуто лише 165 гігієнічних сидінь в належному стані, 88 одиниць з нормальним зносом, 47 одиниць повернуто з прихованими недоліками, 60 одиниць знищено, що не підлягають ремонту і не було повернуто 30 одиниць зарядних пристроїв. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця збитки у розмірі 150 000 грн. 00 коп. та штраф у розмірі 23 500 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.01.2018.

В судове засідання 29.01.2018 представники сторін не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Під час підготовчого засідання судом здійснено всі необхідні дії для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи по суті, передбачені у ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу №910/23512/17 до судового розгляду по суті на 14.02.2018 року.

08.02.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Акту приймання - передачі від 24.09.2015 року.

14.02.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача.

В судове засідання 14 лютого 2018 року представники Сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 05.02.2018 р., 08.02.2108 р. уповноваженим особам Сторін ухвали суду від 29.01.2018 року. Представник Позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача, яке Судом розглянуто та задоволено.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Позивач та Відповідач про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивача та Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 14 лютого 2018 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України,в судовому засіданні складено протокол судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

28.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС (Орендодавець) та Державним територіально - галузевим об'єднанням Львівська залізниця (Орендар) було укладено Договір оренди №Л/Л-133671/НЮ, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне володіння та користування обладнання, а також зобов'язався сплачувати орендну плату.(а.с.9 - 14)

Найменування та кількість майна: гігієнічні ободи для унітазів пасажирських вагонів; 74 штуки. (п.1.2 Договору)

Згідно з п.2.2 Договору передача майна в оренду здійснюється за актом приймання - передачі, який підписується Сторонами (або уповноваженими представниками Сторін) і скріплюється печатками.

Кожна одиниця орендованого майна має свій індивідуальний номер, який зазначається у акті приймання - передачі орендованого майна. (п.2.3 Договору)

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору за оренду майна Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 50 коп. за одну штуку на рік, в т.ч. ПДВ. Загальна сума по договору 9 грн. 25 коп. в т.ч. ПДВ 20% 1,54 грн. згідно з розрахунком орендної плати Додаток №1 та протоколом про погодження договірної ціни Додаток №2 до даного договору.

У п.6.1 Договору визначено, що після закінчення строку дії договору Орендар зобов'язаний протягом 10 днів повернути майно (за винятком знищеного майна) Орендодавцю за актом прийому - передачі, який підписується Сторонами (або уповноваженими представниками Сторін) визначених у п.2.2 цього Договору і скріплюється печатками.

Майно повинно бути передано Орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального зносу. (п.6.2 Договору)

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що в разі знищення майна з вини Орендаря, що буде належним чином підтверджено спільним комісійним актом із залученням Орендодавця, Орендар відшкодовує Орендодавцю вартість орендованого обладнання в розмірі 2500 грн. 00 коп. за одну одиницю обладнання на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Цей Договір діє з моменту його підписання Сторонами до 31.01.2014 р. (п.10.1 Договору)

Згідно з п.10.2 Договору Сторони домовились, що даний Договір може бути достроково припинено при умові повідомлення за 20 календарних днів до бажаної дати припинення договору, а також у випадках, передбачених чинним законодавством.

Додатковою угодою №1 від 22.01.2014 року до Договору оренди №Л/Л-133671/НЮ від 28.10.2013 року Сторони виклали п.3.2 в новій редакції: Загальна сума по договору 116 грн. 62 коп. в т.ч. ПДВ 20% 19,44 грн. згідно з розрахунком орендної плати Додаток №1 та протоколом про погодження договірної ціни Додаток №2 до даного договору, розрахунком орендної плати Додаток №3 та протоколом про погодження договірної ціни Додаток №4 до даного договору, розрахунком орендної плати Додаток №5 та протоколом про погодження договірної ціни Додаток №6 до даного договору , п.10.1 в новій редакції: Договір діє з моменту його підписання Сторонами до 31.12.2014 р. . (а.с.15-19)

Додатковою угодою №2 від 15.09.2014 року до Договору оренди №Л/Л-133671/НЮ від 28.10.2013 року Сторони виклали п.3.2 в новій редакції: Загальна сума по договору 146 грн. 21 коп. в т.ч. ПДВ 20% 24,37 грн. згідно з розрахунком орендної плати Додаток №1 та протоколом про погодження договірної ціни Додаток №2 до даного договору, розрахунком орендної плати Додаток №3 та протоколом про погодження договірної ціни Додаток №4 до даного договору, розрахунком орендної плати Додаток №5 та протоколом про погодження договірної ціни Додаток №6 до даного договору, розрахунком орендної плати Додаток №7 та протоколом про погодження договірної ціни Додаток №8 до даного договору . (а.с.20-22)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди №Л/Л-133671/НЮ від 28.10.2013 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в тимчасове платне володіння та користування обладнання: гігієнічні сидіння для унітазів зі змінним покриттям у кількості 15 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 10.02.2014 року, у кількості 50 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 01.10.2014 року, у кількості 20 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 10.03.2015 року, у кількості 36 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 17.02.2014 року, у кількості 35 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 13.02.2014 року, у кількості 36 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 06.11.2013 року, у кількості 38 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 05.11.2013 року, у кількості 36 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 19.02.2014 року, у кількості 34 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 21.02.2014 року, у кількості 60 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 24.09.2015 року, а загалом у кількості 360 штук. (а.с.23 - 31)

22.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС (Орендодавець) та Державним територіально - галузевим об'єднанням Львівська залізниця (Орендар) було укладено Договір оренди №Л/Л-151459/НЮ, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне володіння та користування обладнання, а також зобов'язався сплачувати орендну плату. (а.с.32-36)

Найменування та кількість майна: гігієнічні ободи для унітазів пасажирських вагонів; 430 штуки. (п.1.2 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди №Л/Л-151459/НЮ від 22.06.2015 року Орендарем було повернуто, а Орендодавцем в свою чергу було прийнято з оренди майно: гігієнічні сидіння для унітазів у кількості 360 штук, з яких: 47 одиниць мають приховані недоліки (поломані обода, сенсори, кріплення), 60 одиниць знищено (обладнання, що не підлягає ремонту), 165 одиниць в належному стані, 88 одиниць з нормальним зносом, 30 одиниць зарядних пристроїв для АКБ не було повернуто (немає в наявності), що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 30.01.2017 року. (а.с.37)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання умов Договору він передав Відповідачу обладнання, проте за Актом прийому - передачі (повернення) обладнання Відповідачем було повернуто лише 165 гігієнічних сидінь в належному стані, 88 одиниць з нормальним зносом, 47 одиниць повернуто з прихованими недоліками, 60 одиниць знищено, що не підлягають ремонту і не було повернуто 30 одиниць зарядних пристроїв. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця збитки у розмірі 150 000 грн. 00 коп. та штраф у розмірі 23 500 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди №Л/Л-133671/НЮ від 28.10.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди №Л/Л-133671/НЮ від 28.10.2013 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в тимчасове платне володіння та користування обладнання: гігієнічні сидіння для унітазів зі змінним покриттям у кількості 15 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 10.02.2014 року, у кількості 50 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 01.10.2014 року, у кількості 20 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 10.03.2015 року, у кількості 36 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 17.02.2014 року, у кількості 35 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 13.02.2014 року, у кількості 36 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 06.11.2013 року, у кількості 38 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 05.11.2013 року, у кількості 36 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 19.02.2014 року, у кількості 34 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 21.02.2014 року, у кількості 60 штук, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 24.09.2015 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, а загалом передано обладнання у кількості 360 штук. (а.с.23-31)

22.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС (Орендодавець) та Державним територіально - галузевим об'єднанням Львівська залізниця (Орендар) було укладено Договір оренди №Л/Л-151459/НЮ, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне володіння та користування обладнання, а також зобов'язався сплачувати орендну плату. (а.с.32-36)

Найменування та кількість майна: гігієнічні ободи для унітазів пасажирських вагонів; 430 штуки. (п.1.2 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди №Л/Л-151459/НЮ від 22.06.2015 року Орендарем було повернуто, а Орендодавцем в свою чергу було прийнято з оренди майно: гігієнічні сидіння для унітазів у кількості 360 штук, з яких: 47 одиниць мають приховані недоліки (поломані обода, сенсори, кріплення), 60 одиниць знищено (обладнання, що не підлягає ремонту), 165 одиниць в належному стані, 88 одиниць з нормальним зносом, 30 одиниць зарядних пристроїв для АКБ не було повернуто (немає в наявності), що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 30.01.2017 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.37)

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у ст.ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України.

Суд зазначає, що системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, що залишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що в разі знищення майна з вини Орендаря, що буде належним чином підтверджено спільним комісійним актом із залученням Орендодавця, Орендар відшкодовує Орендодавцю вартість орендованого обладнання в розмірі 2500 грн. 00 коп. за одну одиницю обладнання на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до п.7.3 Договору оренди №Л/Л-133671/НЮ від 28.10.2013 року, який в подальшому було переукладено на підставі Договору оренди №Л/Л-151459/НЮ від 22.06.2015 року, внаслідок укладення між Сторонами Акту приймання - передачі майна від 30.01.2017 року було підтверджено факт неналежного виконання Орендарем його зобов'язання з повернення майна з оренди у належному стані та факт знищення майна з вини Орендаря.

За таких підстав, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань з повернення майна з оренди у передбаченому Договором оренди порядку, що підтверджується спільним комісійним актом із залученням Орендодавця, Позивач має право на відшкодування завданих збитків у зв'язку з неповерненням обладнання: гігієнічних ободів для унітазів пасажирських вагонів у кількості 60 штук. При здійсненні розрахунку завданих збитків Суд враховує п.7.3 Договору, а тому розмір завданих збитків становить 150 000 грн. 00 коп. (2500 грн. 00 коп. * 60 штук)

Крім того, при зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив стягнути з Відповідача 20% штрафу на підставі п.7.2 Договору у розмірі 23 500 грн. 00 коп. у зв'язку з поверненням обладнання у кількості 47 штук з прихованими недоліками.

Відповідно до п.7.2 Договору Орендодавець несе наступну відповідальність за даним Договором: за передачу майна з прихованими недоліками Орендодавець сплачує Орендарю штраф у розмірі 20% від вартості кожної одиниці майна (обладнання) переданої з прихованими недоліками, вартість однієї одиниці визначено в п.7.3.

Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу, що відповідальність за передачу майна з прихованими недоліками у вигляді 20% штрафу несе саме Орендодавець , тобто Товариство з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС , а не Відповідач у даній справі - Публічне акціонерне товариство Українська залізниця . Умовами спірного Договору передбачено відповідальність Орендаря лише за несвоєчасну сплату орендної плати (п.7.1 Договору) та не передбачено будь - якої іншої відповідальності за порушення умов вказаного Договору, а саме за передачу майна з прихованими недоліками.

За таких підстав, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС в частині стягнення з Відповідача 20% штрафу на підставі п.7.2 Договору у розмірі 23 500 грн. 00 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, заборгованість Публічного акціонерного товариства Українська залізниця перед Товариством з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС за Договором оренди №Л/Л-133671/НЮ від 28.10.2013 року, який в подальшому було переукладено на підставі Договору оренди №Л/Л-151459/НЮ від 22.06.2015 року, становить 150 000 грн. 00 коп.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС у розмірі 150 000 грн. 00 коп.

Крім того, Суд зазначає, що Договір оренди №Л/Л-133671/НЮ від 28.10.2013 року, який в подальшому було переукладено на підставі Договору оренди №Л/Л-151459/НЮ від 22.06.2015 року був укладений з Державним територіально - галузевим об'єднанням Львівська залізниця .

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) як нова юридична особа утворена згідно із Законом України "Про особливості утворення публічно акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735.

Відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Серед таких підприємств є й Державне територіально - галузеве об'єднання Львівська залізниця , яке є стороною в договорі.

Як вбачається із положень вищенаведеного Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200, всі підприємства, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" реорганізовуються шляхом злиття.

Законом N 4442-VI визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі (далі - Товариство).

Зазначений Закон містить такі положення.

Утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 % акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).

Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Вищим органом Товариства є загальні збори. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України.

Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

За таких підстав, належним Відповідачем у даній справі є саме Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Таким чином, з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС підлягає стягненню 150 000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС - задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС (02154, м.Київ, РУСАНІВСЬКА НАБЕРЕЖНА, будинок 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 36300959) 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) коп. 00 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 лютого 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин