Рішення

від 19.02.2018 по справі 910/20408/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2018Справа № 910/20408/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовомПриватного підприємства Торговий дім Поляков ДоТовариства з обмеженою відповідальністю Макфоксі Простягнення 10 244,34 грн Суддя Спичак О.М.

Учасники судового процесу:

від позивача: Іванченко І.М. - за довіреністю;

від відповідача: не заявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Торговий дім Поляков звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Макфоксі про стягнення 7 506,90 грн основного боргу, штрафу у розмірі 2 252,07 грн та 20 % річних у розмірі, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 5838 від 31.03.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем вимог чинного законодавства та умов договору № 5838 від 31.03.2017 в частині здійснення оплати поставленої продукції в обсязі та строки, що визначені вказаним правочином.

Ухвалою суду від 23.11.2017 було порушено провадження у справі № 910/20408/17 та призначено її до розгляду на 26.12.2017.

15.12.2017 набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2017, у зв'язку з набранням 15.12.2017 законної сили Господарським процесуальним кодексом України в новій редакції, вирішено розгляд справи № 910/20408/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання на 16.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.02.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 09.02.2018 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов у строк, встановлений судом, не надав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 літера Б.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103044516377 ухвалу про порушення провадження у справі від 23.11.2017 було вручено відповідачу 01.12.2017. Ухвалу суду про розгляд справи в порядку загального позовного провадження від 26.12.2017 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103044306569 було вручено відповідачу 29.12.2018. Однак, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю Макфоксі так і не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 09.02.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2017 між Приватним підприємством Торговий дім Поляков (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Макфоксі (надалі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 5838 (у подальшому - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, надалі по тексту товар , а покупець зобов'язується прийняти і оплатити їх на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.2. договору сторони узгодили, що сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 4.2. договору покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100 % вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору поставки № 5838 від 31.03.2017 Приватне підприємство Торговий дім Поляков поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Макфоксі товар на загальну суму 7 506,90 грн., що підтверджується видатковою накладною № АКФ-062930 від 05.07.2017 копія якої міститься в матеріалах справи. Проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 7 506,90 основного боргу, 485,37 грн 20 % відсотків річних та 2 252,07 грн штрафу за неналежне виконання умов договору поставки № 5838 від 31.03.2017.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

В пункті 4.2. договору сторони погодили, що покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100 % вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковою накладною підписаною представниками сторін, копія якої містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 7 506,90 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 7 506,90 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктами 5.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 2 252,07 грн штрафу.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.3 договору поставки № 5838 від 31.03.2017 передбачено, що при порушенні покупцем п. 4.2 договору на строк 10 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30 % від простроченої суми заборгованості.

Здійснивши перерахунок штрафу з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 2 252,07 грн.

Приватне підприємство Торговий дім Поляков просить суд також стягнути з відповідача 485,37 грн двадцять відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 договору поставки № 5838 від 31.03.2017, при порушенні покупцем п. 4.2 договору, покупець оплачує постачальнику 20 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок 17 % річних, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 485,37 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Макфоксі (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літера Б, код ЄДРПОУ 36470918) на користь Приватного підприємства Торговий дім Поляков (18030, м. Черкаси, вул. Чехова, буд. 31, код ЄДРПОУ 32268131) 7 506 (сім тисяч п'ятсот шість) грн. 90 коп. основного боргу, 485 (чотириста вісімдесят п'ять) грн 37 коп. 20 % річних, 2 252 (дві тисячі двісті п'ятдесят дві) грн 07 коп. штрафу та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно ч.1 ст.256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено

19.02.2018

Суддя Спичак О.М.