Рішення

від 20.02.2018 по справі 910/20516/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 20.02.2018Справа №  910/20516/17 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДКС-Групп» до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські радіотелекомунікації» простягнення 132698,68 грн           Суддя Смирнова Ю.М. Без виклику учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДКС-Групп» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські радіотелекомунікації» 130909,60 грн, з яких: 90054,07 грн основного боргу, 29479,65 грн інфляційних втрат, 5085,84 грн 3% річних та 6284,04 грн пені (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 11.12.2017). Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №56/22-п/15 від 01.09.2015 в частині здійснення оплати за виконані роботи. Ухвалою Господарського суду міста Києва 24.11.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/20516/17 та призначено справу до розгляду. 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції. За приписами п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.01.2018. 09.01.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 132698,68 грн, в тому числі 90054,07 грн основного боргу за договором підряду №56/22-п/15 від 01.09.2015, 31274,73 грн інфляційних втрат, 6284,04 грн пені та 5085,84 грн 3% річних. В судовому засіданні 10.01.2018 у відповідності до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України суд ухвалив прийняти до розгляду вказану заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог. Таким чином, позовні вимоги розглядаються в редакції заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, поданої 09.01.2018. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов – до 19.01.2018. Проте, відповідач відзив на позов не надав. Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва ВСТАНОВИВ: 01.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські радіотелекомунікації» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДКС-Групп» (підрядник) було укладено договір підряду №56/22-п/15 (надалі – Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт та/або послуг по усуненню недоліків монтажних робіт на об'єктах ТОВ «Астеліт», що передбачені в додатку №1 до цього Договору (надалі – об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи і послуги на умовах цього Договору. За змістом п. 1.2 Договору комплекс робіт/послуг містить у собі: усунення недоліків монтажних робіт та вивезення будівельного сміття. Відповідно до п. 3.2 Договору підрядник зобов'язаний в строк до 31.12.2015 виконати весь комплекс робіт/послуг, передбачений п. 1.2 Договору. Підрядник зобов'язаний негайно сповістити замовника про закінчення виконання робіт/надання послуг за даним договором у цілому й передати замовникові виконані роботи/послуги разом з актом приймання-передачі виконаних робіт/актом приймання-передачі наданих послуг. За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду. Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно зі ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт/послуг за даним договором на підставі протоколу погодження договірної ціни (додаток 1) становить 75045,06 грн, окрім того ПДВ 20%  - 15009,01 грн, всього з ПДВ – 90054,07 грн. Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивачем було виконано комплекс робіт по усуненню недоліків монтажних робіт на об'єктах ТОВ «Астеліт» на загальну суму 90054,07 грн. Факт виконання робіт підтверджується підписаними представниками обох сторін Актом приймання-передачі виконаних робіт №1 від 23.11.2015 (на суму 89465,11 грн) та  Актом приймання-передачі виконаних робіт №2 від 18.11.2015 (на суму 588,96 грн). У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Згідно з п. 2.2 Договору сторони домовились, що оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування відповідних безготівкових коштів на поточний рахунок підрядника в порядку, встановленому чинним законодавством України у наступному порядку: остаточна вартість робіт/послуг по цьому договору, визначається сторонами в акті приймання-передачі виконаних робіт, протягом 60 банківських днів, починаючи з дати надання в офіс замовника наступних належним чином оформлених та підписаних сторонами документів: - рахунку-фактури підрядника; - акту приймання-передачі виконаних робіт; - акту приймання-передачі документації на об'єкт (надається в разі необхідності). Оплата робіт здійснюється в Українській гривні (п. 2.4 Договору). Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З наявного у справі супровідного листа №77 від 24.11.2015 вбачається, що у відповідності до вимог п.2.2 Договору 30.11.2015 відповідач передав позивачу рахунки-фактури підрядника, акти приймання-передачі виконаних робіт та акти приймання-передачі документації на об'єкт. Факт отримання вказаних документів замовником підтверджується відміткою, проставленою на відповідному супровідному листі. Таким чином, з огляду на положення ст. 530 Цивільного кодексу України та положень п.2.2 Договору, відповідач зобов'язаний був оплатити виконані роботи у строк до 24.02.2016 включно (60 банківських днів, починаючи з дати надання в офіс замовника обумовлених Договором документів). Однак, своїх зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські радіотелекомунікації» виконано не було, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 90054,07 грн. За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські радіотелекомунікації»  заперечень проти позову не наведено, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, а також доказів оплати виконаних на підставі Договору робіт не надано. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 90054,07 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6284,04 грн (нараховану за період з 28.10.2016 по 28.04.2017), 3% річних у розмірі 5085,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 31274,73 грн (за період з 22.02.2016 по 10.01.2018). Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Положеннями п. 5.1 Договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань замовником, підрядник має право вимагати сплату пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, але не більше 50% від суми заборгованості. Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Водночас, за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Суд відзначає, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Як встановлено судом, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за виконані на підставі Договору роботи до 24.02.2016 включно. Відтак, з огляду на те, що в рамках даної справи позивачем заявлено до стягнення суму пені, нараховану за період з 28.10.2016 по 28.04.2017, тобто після спливу шестимісячного строку з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконано, вимоги позивача про стягнення відповідача пені задоволенню не підлягають. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.   Однак, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання, і як наслідок, безпідставно нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період з 22.02.2016 по 24.02.2016. За здійсненим судом перерахунком, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3% річних у розмірі 5077,57 грн та інфляційних втрат у розмірі 24394,73 грн за період прострочення з 25.02.2016 по 10.01.2018. Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню. У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські радіотелекомунікації» (03113, м.Київ, вулиця Дружківська, будинок 10, офіс 408, ідентифікаційний код 25642053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС-Групп» (01033, м.Київ, вулиця Іллі Еренбурга, будинок 3-А, ідентифікаційний код 38604332) основну заборгованість у розмірі 90054 (дев'яносто тисяч п'ятдесят чотири) грн 07 коп., 3% річних у розмірі 5077 (п'ять тисяч сімдесят сім) грн 57 коп., інфляційні втрати у розмірі 24394 (двадцять чотири тисячі триста дев'яносто чотири) грн 73 коп. та судовий збір у розмірі 1792 (одна тисяча сімсот дев'яносто дві) грн 83 коп. 3. В іншій частині позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.        Суддя                                                                                                            Ю.М. Смирнова