Рішення

від 15.02.2018 по справі 913/930/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

15 лютого 2018 року                                                              Справа № 913/930/17

                                                                                 Провадження №1/913/930/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Легіон Україна», м. Вінниця

до відповідача ОСОБА_1 підприємства Автотранспортної компанії «Регіон», смт. Новопсков Луганської області

про стягнення 208534 грн. 23 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання – Рвачов О.О.

В засіданні брали участь:

від позивача – ОСОБА_2, адвокат за посвідченням № 3723 від 29.12.2010;

від відповідача – представник не викликався;

Суть спору: про стягнення боргу в сумі 100887 грн. 43 коп., який утворився при розрахунках за послуги перевезення, 19471 грн. 19 коп. інфляційних втрат та 88175 грн. 61 коп. пені.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, вислухавши представника позивача, суд встановив, що спір між сторонами виник з наступних причин.

Так, у квітні 2016 року між сторонами у справі Товариством з обмеженою відповідальністю “Транс-Легіон Україна”, м. Вінниця (позивачем) та ОСОБА_1 підприємством “Регіон”, смт. Новопсков Луганської області (відповідачем) у телефонному режимі було досягнуто згоди щодо укладання договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Як зазначає позивач, підписаний ним примірник договору № 18 від 11.04.2016, два примірники договору-заявки № 147 ВL від 11.04.2016 та № 158 ВL від 14.04.2016, рахунки на оплату послуг від 20.04.2016 № 158 на суму 50502 грн. 77 коп., від 19.04.2016 № 147 на суму 50384 грн. 66 коп. та міжнародні накладні №№ 00668354, 00668354/1, 00668340 були надіслані на адресу відповідача, який не підписав договір та акти, втім документи отримав 26.04.2016, що підтверджено документально – експрес-накладна № 59000178439986 (арк. справи 25).

Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на підписані обома сторонами замовлення на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом № 20 від 11.04.2016 (арк. справи 13) та № 21 від 14.04.2016 (арк. справи 15).

Так, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозиція укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Така пропозиція має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Вказані вище замовлення на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом містять умови, які є істотними для договору перевезення, а саме предмет перевезення, ціна послуг, маршрут.

Зазначені пропозиції були прийняті позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю “Транс-Легіон Україна”, шляхом вчинення конклюдентних дій –надання послуг, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 642 ЦК України.

Так, за змістом вказаної норми, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, фактично між сторонами було узгоджено надання транспортних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом відповідно до істотних умов, зазначених у цих документах, у т.ч. вартість перевезення по 1750,00 Є за кожне, оплата на протязі 7-10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів.

Претензія позивача за листом від 31.07.2017 також відповідачем не отримана на пошті та повернута останньою відправнику за закінченням терміну зберігання (повідомлення № 2102700924526).

Відповідач стверджує, що позивач пропустив строк позовної давності в один рік для звернення до суду з вимогами про стягнення 100887 грн. 43 коп. боргу за послуги перевезення у відповідності до ст. 925 ЦК України.

Позивач у письмових поясненнях за листом від 16.01.2017 проти вказаної заяви позивача заперечує з посиланням на те, що спірні правовідносини врегульовані Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст. 32 якої термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення встановлено в три роки.

Оцінивши матеріали справи, доводи сторін у сукупності, суд дійшов висновку про неповну обґрунтованість позову та його часткове задоволення з огляду на наступне.

Так, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладені між сторонами по справі договори згідно замовлень на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом № 20 від 11.04.2016 та № 21 від 14.04.2016 є договорами перевезення.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов‘язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов‘язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Належне виконання ТОВ “Транс-Легіон Україна”, м. Вінниця (перевізником) транспортних послуг по перевезенню обладнання автомобільним транспортом з міста Wesepe, Нідерланди до м. Суми, Україна підтверджено міжнародними транспортними накладними № 00668354 від 14.04.2016, № 00668354/1 від 14.04.2016 та № 00668340 від 15.04.2016 та не оспорюється відповідачем, який 11.12.2017 подав заяву про застосування по справі правил позовної давності.

Згідно пояснень позивача дві накладні № 00668354 від 14.04.2016 та № 00668354/1 від 14.04.2016 були оформлені на один вантаж за замовленням від 11.04.2016 № 20, а згідно відміток на усіх накладних вантаж було доставлено 18.04.2016.

Однак замовником перевезення ОСОБА_1 підприємством “Регіон” оригінали документів, надісланих перевізником, не повернуті, вартість перевезення не сплачена у строк, передбачений у замовленнях.

Згідно фактичних обставин справи вони розраховані наступним чином: вартість перевезення за заявкою № 20 від 11.04.2016 – 1750,00 Є, дата завантаження 14.04.2016, вартість у національній валюті (на цей день курсом НБУ 2879, 12) складає 50384,66 грн.;

- вартість перевезення за заявкою № 21 від 14.04.2016 – 1750,00 Є, дата завантаження 15.04.2016, вартість у національній валюті (на цей день курс НБУ 2885,87) складає 50502,77 грн..

Таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 100887 грн. 43 коп. є обґрунтованими.

Щодо позовної давності, про застосування правил якої відповідачем подано заяву, то суд погоджується з доводами позивача про регулювання цього питання Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (дата приєднання Україною згідно із Законом України від 01.08.2006 № 57-V).

Так, у відповідності до ст. 11 ГПК України, яка визначає джерела права, що застосовуються судом, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідач посилається на ст. 925 ЦК України, однак, ст. 926 цього Кодексу передбачено, що позовна давність, порядок пред‘явлення позовів у спорах, пов‘язаних з перевезенням у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

У ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів зазначено, що вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

           Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року (ч. 2 ст. 1).

          Згідно зі ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Щодо позовної давності, то за ст. 32 цього міжнародного договору передбачено, що термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається:

a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки;

           b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення;

          c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

          День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

          Доводи позивача, викладені у поясненнях за листом від 16.01.2018 про навмисне невиконання відповідачем зобов‘язань по сплаті послуг за перевезення є належно обґрунтованими.

У відповідності до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Дійсно, отримавши від позивача належне виконання спірних послуг перевезення на суму 100887 грн. 43 коп., відповідач навмисно їх не сплатив, оскільки при розгляді справи не довів зворотного.

          Про правильність такого застосування Конвенції до спірних правовідносин (за позовом перевізника до замовника) наголошується у постанові Верховного Суду України від 17.05.2017 у справі № 911/151/16 у подібних правовідносинах, що враховується судом на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України.

          Виходячи з зазначених положень Конвенції строк позовної давності за спірними правовідносинами сторін має закінчитись у 2019 році, а тому він не є пропущеним.

Таким чином позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 100887 грн. 43 коп. судом задовольняються повністю.

Щодо вимог по пені на суму 88175 грн. 61 коп., то позивач не довів, що сторонами у справі передбачено таку відповідальність або будь-яким законом, який регулює ці правовідносини.

Згідно ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 19471 грн. 19 коп. інфляційних втрат за період з травня 2016 року (строк оплати боргу 12.05.2016 – до 15 числа місяця) по листопад 2017 року, обгрунтовані частково на суму 19168 грн. 61 коп. (100887,43 х 119% = 120056,04 - 100887,43), оскільки при їх підрахунку позивач допустив арифметичну помилку.

За таких обставин позов задовольняється частково у вказаних вище сумах боргу та інфляційних втрат з віднесенням на відповідача судового збору у сумі 1800 грн. 84 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України. У задоволенні решти вимог слід відмовити за необгрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 236-241, 247 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства Автотранспортної компанії «Регіон», смт. Новопсков Луганської області, вул. Красноармійська, буд. 46, ідент. код 40232838 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Легіон Україна», м. Вінниця, вул. Ленінградська, буд. 39, ідент. код 31679878 – 100887 грн. 43 коп. боргу, 19168 грн. 61 коп. інфляційних нарахувань та 1800 грн. 84 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 20.02.2018.

Суддя                                                                        Н.М.Зюбанова