Рішення

від 14.02.2018 по справі 920/1208/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.02.2018 Справа № 920/1208/17

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Мудрицької С.Ю.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імперія-Агро (м. Миколаїв)

до - Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Інвест» (м. Конотоп, Сумська область)

про стягнення 286534 грн. 55 коп. на підставі договору поставки № ПО-95/15Д від 09.04.2015 та договору поставки № ПО-95/15Є від 09.04.2015, укладених між сторонами,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 01.02.2016,

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 86837 грн. 56 коп. дооцінки вартості товару, 89852 грн. 78 коп. 36% річних, 109844 грн. пені за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору поставки № ПО-95/15Д від 09.04.2015 та договору поставки № ПО-95/15Є від 09.04.2015.

Судове засідання, відповідно до ухвали від 17.01.2018, відбувалось в режимі відеоконференції.

Представник позивача у судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням, відзив на позовну заяву, у строки встановлені в ухвалі від 18.12.2017 про відкриття провадження у справі, суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

09.04.2015 між сторонами було укладено договір поставки № ПО-95/15Д (надалі - Договір № 1).

Крім того, 09.04.2015 між сторонами було укладено договір поставки № ПО-95/15Є (надалі - Договір № 2).

Згідно до п. 1.1 Договорів позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму на умовах, які зазначені у Договорах.

Відповідно до п. 2.2 Договорів ціна продукції, що поставляється за цими Договорами, вказується у додатках до Договорів, в національній валюті України і визначається у Договорі № 1 у доларах США, а у Договорі № 2 в Євро.

Згідно п. 2.3 Договорів загальна сума Договорів визначається сукупністю додатків або накладних, у випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару у порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна.

Згідно Договру № 1 позивач поставив товар, а відповідач отримав його на загальну суму 841163 грн. 28 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками видатковими накладними, а саме: №№ ІА000002407 від 20.04.2015, ІА000002539 від 21.04.2015, ІА000005796 від 26.05.2015, ІА000005793 від 26.05.2015, ІА00000811 від 30.06.2015.

12.01.2016, у зв'язку з частковою заміною товару, до накладних № 5793 від 26.05.2015 та № 2407 від 20.04.2015 було проведено коригування вартості товару, яку збільшено на 778,80 грн. та 655,11 грн. відповідно.

Згідно Договру № 2 позивач поставив товар, а відповідач отримав його на загальну суму 247983 грн. 20 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками видатковими накладними, а саме: №№ ІА000002072 від 16.04.2015, ІА000005795 від 26.05.2015.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання, поставив товар на суму 1090580 грн. 39 коп., а відповідач не виконав належним чином умов Договорів в частині своєчасності сплати вартості поставленого товару, порушуючи обумовлені дати розрахунку, сплатив позивачу за поставлений товар, однак не своєчасно.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог закону та у встановлений у зобов'язанні строк.

Згідно до ст. 265 ГК України за договором поставки постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Сторони у Договорах самостійно та вільно визначили розмір відсотків річних, пені, можливість застосування штрафу та дооцінки вартості неоплаченого товару, а саме:

По-перше, позивач просить суд стягнути з відповідача 109844 грн. 21 коп. пені (за загальний період з 23.10.2015 по 26.04.2016).

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які, відповідно до ст. 231 ГК України, застосовуються у розмірі встановленому законом або договором.

Пунктом 7.1 Договорів передбачено, що відповідач за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до п. 7.9 Договорів сторони продовжили строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій до 3 років.

Враховуючи вищезазначене, факт встановленого судом прострочення виконання зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 109844 грн. 21 коп. пені (за загальний період з 23.10.2015 по 26.04.2016) підлягає задоволенню.

По-друге, позивач просить суд стягнути з відповідача 89852 грн. 78 коп. 36 % річних (за загальний період з 23.10.2015 по 26.04.2016).

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до п. 7.8 Договору сторони встановили, що у разі невиконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідач сплачує позивачу 36 % річних.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язання та те, що 36 % річних самостійно встановлено сторонами в Договорі, то суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 89852 грн. 78 коп. 36 % річних (за загальний період з 23.10.2015 по 26.04.2016) є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

По-третє, позивач просить суд стягнути з відповідача 86837 грн. 56 коп. дооцінки вартості неоплаченого товару.

Сторони погодили застосування при проведенні розрахунків за Договорами курсу долара США/Євро до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання Договорів (п. 3.3 ).

Згідно до п. 3.4 Договору в тому випадку коли курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу долару США/Євро до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення додатку, сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С=А1/А2хВ, де С - сума належна до оплати, В - ціна товару на момент підписання додатку, А1 - (курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу долару США/Євро до гривні) на день перерахування коштів, А2 - (курс на банківській валютній біржі, щодо продажу долару США/Євро до гривні) на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку відповідач зобов'язаний сплатити позивачу, як належну оплату повної вартості товару, визначається з врахуванням умов ч. 1 цього пункту шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долару США/Євро до гривні на день проведення оплати.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно до ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 2.5 Договору сторони передбачили, що у разі зміни курсу гривні до долара США/Євро, позивач проводить перерахунок вартості поставленого, але не оплаченого відповідачем товару.

З наведених норм законодавства та умов Договорів вбачається, що грошовий еквівалент в іноземній валюті є складовим елементом ціни договору, а тому сума, на яку збільшилась вартість товару в результаті відповідного перерахунку ціни з урахуванням зміни курсу валюти еквіваленту (курсова різниця) входить до ціни договору (вартості товару).

Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на момент розрахунків (за товар по Договору № 1) міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США був вищим від курсу реалізації товару, а тому позивач здійснив розрахунок дооцінки вартості товару, який склав 74627 грн. 37 коп.

Крім того, згідно наданого позивачем розрахунку, станом на момент розрахунків (за товар по Договору № 2) міжбанківський курс гривні по відношенню до Євро був вищим від курсу реалізації товару, а тому позивач здійснив розрахунок дооцінки вартості товару, який склав 12210 грн. 20 коп.

Суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 74627 грн. 37 коп. дооцінки вартості неоплаченого товару по Договору № 1 та 12210 гр. 20 коп. по Договору № 2 є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають повному задоволенню, то на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 4298 грн. 03 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Інвест» (проспект Миру, буд. 40, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код 38426771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (вул. ОСОБА_3, б. 143, м. Миколаїв, 54000, код 35472893) 86837 грн. 56 коп. дооцінки вартості товару, 89852 грн. 78 коп. 36% річних, 109844 грн. 21 коп. пені, 4298 грн. 03 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.02.2018.

Суддя ОСОБА_4