Рішення

від 20.02.2018 по справі 924/1269/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2018 р.Справа № 924/1269/17 м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу у залі судового засідання №337

за позовом приватного малого виробничого підприємства "Злуч", м. Хмельницький

до житлово-будівельного кооперативу "П.Б.П.", м. Хмельницький

про стягнення 200000,00 грн. боргу, 44400,00 грн. інфляційної різниці та 10290,41 грн. 3% річних

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність №1 від 29.01.2018 р.;

відповідача: ОСОБА_2 - голова житлово-будівельного кооперативу "П.Б.П."

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.01.2018 року відкрито провадження у справі № 924/1269/17 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.01.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу № 924/1269/17 до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач (приватне мале виробниче підприємство "Злуч") звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача 200000,00 грн. основного боргу, 44400,00 грн. інфляційних втрат та 10290,41 грн. 3% річних відповідно до договору позики від 05.03.2015р.

В обґрунтування позову посилається на те, що 05.03.2015р. між приватним малим виробничим підприємством "Злуч" (позикодавець) та житлово-будівельним кооперативом "П.Б.П." (позичальник) укладено договір позики, за умовами якого позивач на підтвердження своїх намірів на співпрацю платіжним дорученням перерахував на рахунок відповідача 200000,00 грн. Разом з тим, відповідач повинен був надати пакет документів і заключити договір на співпрацю з позивачем, але цього не було зроблено. Крім того, як вказує позивач, згідно п. 5.1. вищевказаного договору позики позичальник зобов'язався повернути позичку в термін до 05.04.2015р. Про повернення фінансової допомоги відповідачу направлялися претензії, однак останні поверталися поштою по причині закінчення терміну зберігання.

Житлово-будівельний кооператив "П.Б.П." своїх зобов'язань за вищевказаним договором не виконало. Таким чином, заборгованість відповідача перед приватним малим виробничим підприємством "Злуч" згідно договору позики від 05.03.2015р. становить 200000,00 грн. Крім того, позивачем на суму основної заборгованості нараховано 44400,00 грн. інфляційної різниці, 10290,41 грн. 3% річних.

Представником позивача в судовому засіданні 30.01.2018р. надано суду клопотання про долучення до матеріалів справи оригінали повідомлення про вручення відповідачу претензії і позовної заяви.

Представник позивача в судове засідання з'явився на задоволені позову наполягає в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, відзиву на позов не подав, причин неподання доказів та відзиву не повідомив. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що претензій до самої юридичної особи приватного малого виробничого підприємства "Злуч" в останнього не має, проте є зауваження до фізичних осіб, які були директорами даного підприємства "Злуч" в минулі періоди, та які, на думку відповідача, перераховували кошти житлово-будівельного кооперативу "П.Б.П." в інші підприємства за послуги, що фактично не були надані.

Ухвали суду по даній справі, надіслані на його адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно витягу, повернулися до суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

ОСОБА_3 ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. З наведеного, відповідач є такий, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

Враховуючи вищевикладене, розумність строків розгляду судового спору, суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.12.2017р. житлово-будівельний кооператив "П.Б.П." зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код 38662038.

05.03.2015р. між приватним малим виробничим підприємством "Злуч" (позикодавець) та житлово-будівельним кооперативом "П.Б.П." (позичальник) укладено договір позики, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1. цього договору („позика» ), а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Відповідно до п. 2.1. договору розмір позики становить триста шістнадцять тисяч (200000) грн.

ОСОБА_3 з п. 3.1. договору позика передається у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Як передбачено п. 3.2. договору, позика вважається переданою позичальникові в момент зарахування позики на поточний рахунок позичальника.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить 12 календарних місяців.

У відповідності до умов п. 4.2. договору строк, визначений у п. 4.1. цього договору, може бути продовжений за домовленістю сторін.

Після закінчення строку, визначеного в п. 4.1. цього договору, позичальник зобов'язується протягом 30 календарних днів повернути позикодавцеві позику (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору позика повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.

ОСОБА_3 п. 5.3. договору позика вважається повернутою позикодавцеві в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його поточний рахунок.

Як передбачено п. 6.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього договору та закінчується 05.03.2016р.

У відповідності до умов п. 6.3. договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

ОСОБА_3 платіжного доручення № 25 від 05.03.2015р. приватним малим виробничим підприємством "Злуч" перераховано житлово-будівельному кооперативу "П.Б.П." 200000,00 грн. поворотної фінансової допомоги згідно договору № 05/03 від 05.03.2015р.

Відповідно до претензій № 29 від 04.09.2017р., № 43 від 23.10.2017р., № 62 від 20.12.2017р. ПМВП "Злуч" зверталось до директора ЖБК „П.Б.П.» з вимогою повернути фінансову допомогу в розмірі 200000,00 грн. разом з нарахованими 3% річними та інфляційними втратами. Однак, вказану вимогу відповідач залишив поза увагою.

У зв'язку з тим, що відповідач не оплатив 200000,00 грн. боргу згідно договору позики від 05.03.2015р., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з нього цієї вартості, а також стягнення 44400,00 грн. інфляційних втрат та 10290,41 грн. 3% річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

ОСОБА_3 зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

ОСОБА_3 зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів позики. Так, між сторонами було укладено договір позики, згідно з п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1. цього договору („позика» ), а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

ОСОБА_3 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 05.03.2015р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти (позику) у розмірі 200000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 05.03.2015р., належним чином засвідчена копія якого долучена до позову.

Втім, відповідач не повернув позивачу позику у розмірі 200000,00 грн. у строк, передбачений договором позики від 05.03.2015р., що не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 200000,00 грн. (платіжного доручення, банківської виписки, тощо).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 200000,00 грн. згідно договору позики від 05.03.2015р. по платіжному дорученню № 25 від 05.03.2015р. підлягають задоволенню як такі, що відповідають чинному законодавству та обґрунтовані матеріалами справи.

Позивач також просить стягнути з відповідача 44400,00 грн. інфляційних втрат за період квітень 2016р. - листопад 2017р. та 10290,41 грн. 3% річних за період з 04.04.2016р. по 20.12.2017р., нараховані на суму 200000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Відповідно статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Судом проведено перерахунок у системі „Законодавство» заявленої до стягнення суми інфляційних втрат за період квітень 2016р. - листопад 2017р. на суму боргу в розмірі 200000,00 грн., відповідно до якого правомірною до стягнення буде сума 49169,65 грн.

Оскільки заявлена до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 44400,00 грн. в межах суми, допустимої до стягнення, тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, судом при перерахунку суми 3 % річних зазначається, що з врахуванням пунктів 4.1. та 5.1. договору граничним стоком оплати товару буде 04.04.2016р. Таким чином, обрахунок 3% річних проведено з 05.04.2016р. по 20.12.2017р. на суму боргу в розмірі 200000,00 грн. і становитиме 10261,80 грн. Отже, у задоволенні 28,61 грн. 3% річних слід відмовити.

ОСОБА_3 зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в сумі 254661,80 грн., з яких 200000,00 грн. - основний борг, 44400,00 грн. - інфляційні втрати, 10261,80 грн. - 3% річних. В решті позову щодо стягнення 28,61 грн. 3% річних суд відмовляє.

Усні доводи відповідача не можуть слугувати підставою для відмови у позові, з огляду на досліджені судом докази, та враховуючи те, що дані доводи не стосуються предмету позову.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов приватного малого виробничого підприємства "Злуч", м. Хмельницький до житлово-будівельного кооперативу "П.Б.П.", м. Хмельницький про стягнення 200000,00 грн. боргу, 44400,00 грн. інфляційної різниці та 10290,41 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "П.Б.П." (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Козацька, 40, ідентифікаційний код 38662038) на користь приватного малого виробничого підприємства "Злуч" (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 16, ідентифікаційний код 22783636) 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 44400,00 грн. (сорок чотири тисячі чотириста гривень 00 коп.) інфляційних втрат, 10261,80 грн. (десять тисяч двісті шістдесят одну гривню 80 коп.) 3% річних, 3819,92 грн. (три тисячі вісімсот дев'ятнадцять гривень 92 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В решті частині позову щодо стягнення 28,61 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Рівненського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.02.2018р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 16);

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Козацька, 40) /

Всім учасникам справи рекомендованим листом.