Постанова

від 14.02.2018 по справі 927/1191/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 927/1191/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.

за участю представників: ПАТ Дельта Банк" - Чорного І.В., діє на підставі довіреності від 29.12.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.10.2017

(суддя - Фесюра М.В.)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017

(головуючий - Верховець А.А., судді - Пантелієнко В.О., Сотніков С.В)

за заявою Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська агропромислова компанія",

про банкрутство,

В С Т А Н О В И В:

1. У провадженні Господарського суду Чернігівської області знаходиться справа №927/1191/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська агропромислова компанія" (далі - ТОВ "Чернігівська агропромислова компанія", боржник), порушена ухвалою суду від 12.08.2014 за заявою Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011) (далі - Закон про банкрутство).

2. Постановою господарського суду Чернігівської області від 06.11.2014 ТОВ "Чернігівська агропромислова компанія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Вінника А.С.

3. Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.12.2015 ліквідатором призначено арбітражного керуючого Поду В'ячеслава Володимировича, якого зобов'язано виконати дії, передбачені ст. 38, 41-48 Закону про банкрутство та надати господарському суду ліквідаційний баланс та звіт про проведену роботу.

Короткий зміст клопотань і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. У вересні 2017 року ліквідатором на затвердження до суду було подано звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

5. 20.09.2017 від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (Далі - ПАТ "Дельта Банк") надійшла скарга на дії ліквідатора обґрунтована тим, що ліквідатором самовільно направлено кошти від продажу заставного майна на погашення витрат зі збереження цього майна.

6. Розглянувши спільно скаргу ПАТ "Дельта Банк" на дії ліквідатора та звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс банкрута, 23.10.2017 господарським судом Чернігівської області винесено ухвалу, якою у задоволенні скарги ПАТ "Дельта Банк" вих.№23.1/641 від 18.09.2017 на дії ліквідатора відмовлено.

6.1. Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Чернігівська агропромислова компанія", (вул. Ціолковського, 26, м. Чернігів, 14001, код ЄДРПОУ 14252343).

6.2. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк, ухвалено вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

6.2. Провадження у справі припинено.

7. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.10.2017 у справі №927/1191/14 залишено без задоволення.

7.1. Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.10.2017 у справі № 927/1191/14 залишено без змін.

8. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що:

8.1. ліквідатором були вжиті всі можливі заходи, спрямовані на пошук та виявлення майна та грошових коштів банкрута;

8.2. за даними звіту ліквідатора рухоме майно, цінні папери, внески до статутних фондів інших підприємств, кошти на рахунку та товарно-матеріальні цінності не виявлено;

8.3. протоколом №04/08-17 від 04.09.2017 на засіданні комітету кредиторів схвалено звіт ліквідатора;

8.4. ліквідатором боржника арбітражним керуючим Подою В.В. кошти в сумі 13234,56 грн, отримані від реалізації заставного майна, правомірно були направлені на погашення витрат із збереження майна згідно договору охорони від 03.12.2015.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

7. ПАТ "Дельта Банк" звернулось через Київський апеляційний господарський суд з касаційною скаргою №23.1/855 від 11.12.2017 року на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі № 927/1191/14 господарського суду Чернігівської області в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до набрання чинності Законом України №2147-VІІІ від 03.10.2017) з проханням скасувати наведені судові рішення першої та апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до господарського суду Чернігівської області.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Заявник касаційної скарги вважає, що попередні судові інстанції дійшли передчасного висновку про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у справі, порушивши ст. ст. 41, 46, 83, 98 Закону про банкрутство, ст. ст. 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України (Далі - ГПК України, в редакції , що діє з 15.12.2017):

8.1. Вважає, що свої повноваження ліквідатор виконував суто формально та не вживав всіх передбачених Законом заходів з пошуку майна банкрута;

8.2. У звіті ліквідатора відсутні докази направлених запитів з метою розшуку майна боржника до:

8.2.1. Чернігівської митниці ДФС щодо отримання відомостей про митне оформлення товарів;

8.2.3 Головного управління статистики у Чернігівській області щодо відомостей звітності бухгалтерських балансів за три роки, про юридичні особи, де боржник виступав засновником;

8.2.4. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області з метою отримання інформації щодо наявності ліцензії на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури;

8.2.5. КП "Чернігівське БТІ" з метою встановлення наявності у боржника нерухомого майна;

8.2.6. Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті, для отримання інформації про наявність плавзасобів зареєстрованих за боржником;

8.2.7. Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області щодо отримання відомостей про зареєстровані земельні ділянки боржника;

8.2.8. Державної авіаційної служби, з метою отримання інформації щодо провадження боржником авіаційної діяльності та щодо реєстрації за останнім повітряних суден;

8.2.9. Відповідному відділу державної виконавчої служби з метою закінчення виконавчих проваджень щодо боржника, зняття арештів з майна боржника;

8.2.10. Державного космічного агентства України щодо провадження боржником господарської діяльності у відповідній сфері.

8.2.11. Ліквідатор не досліджував та не виявляв договорів боржника, які укладались боржником впродовж року, що передував порушенню провадження у даній справі.

8.2.12. Разом з тим, заявник касаційної скарги вважає, що ліквідатором отримані від реалізації нерухомого майна боржника кошти в розмірі 441152,00 грн., були витрачені неправомірно, оскільки направлені в сумі 13234,56 грн. на погашення витрат пов'язаних із збереженням майна згідно договору охорони від 03.12.2015

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2018 відмовлено у прийнятті касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду у справі № 927/1191/14 в частині оскарження відмови у задоволенні скарги ПАТ "Дельта Банк" вих.№23.1/641 від 18.09.2017 на дії ліквідатора банкрута, з урахуванням ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство.

9.1. Відкрито касаційне провадження у справі № 927/1191/14 за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 в частині оскарження затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу і припинення провадження у справі про банкрутство.

9.2. Призначено розгляд касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" в частині оскарження затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу і припинення провадження у справі про банкрутство на 14 лютого 2018 року о 12 год. 00 хв. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

9.3. Повідомлено учасників справи про право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в порядку ст. 295 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, у строк до 12 лютого 2018 року.

10. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу, необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

11. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

12. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Згідно ст.4 1 ГПК України, в редакції, що діяла до 15.12.2017, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

14. За приписами ч. 1 ст.2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

15. Під час розгляду справи суди встановили, що повідомлення про визнання банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури ТОВ "Чернігівська агропромислова компанія" здійснено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 06.11.2014 (№ 10928).

16. Згідно даних звіту та поданого реєстру вимог кредиторів, в результаті проведеної роботи виявлено та включено до реєстру вимоги:

16.1. ПАТ "Дельта Банк" у розмірі 1437540,68 грн., з яких 1356736,62 грн. включені окремо до реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені іпотекою майна і погашення яких здійснюється в позачерговому порядку за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, а 80804,06 грн. включені до реєстру вимог кредиторів із задоволенням у шосту чергу, а також 1218,00 грн. судового збору із задоволенням у першу чергу.

16.2. Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області у розмірі 3906261,11 грн., з яких 2670087,69 грн. із задоволенням у третю чергу та 1236173,42 грн. - у шосту чергу.

17. Затверджуючи звіт ліквідатора та припиняючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, ліквідатором здійснена процедура ліквідації банкрута у повному обсязі відповідно до вимог Закону про банкрутство та звіт ліквідатора схвалено комітетом кредиторів.

18. Переглянувши ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.10.2017 року у даній справі, якою затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - ТОВ "Чернігівська агропромислова компанія" в апеляційному порядку, відповідно ст. 101 ГПК України, в редакції, що діяла до 15.12.2017, Київський апеляційний господарський суд в постанові від 21.11.2017 дійшов висновку про залишення її без змін, вказавши при цьому, що місцевим господарським судом в повному обсязі досліджено та перевірено повноту здійснення ліквідатором ліквідаційних заходів та правомірно затверджено ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс.

19. Колегія суддів касаційного суду вважає, що висновки як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції є передчасними, оскільки зроблені з порушенням вимог ст. 43 ГПК України, в редакції, що діяла до 15.12.2017 стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

18. Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

19. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

20. Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

21. У ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство, зокрема, передбачено, що господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

22. Згідно ч. 2 ст. 46 Закону про банкрутство, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

23. Відповідно п. 6 ч. 1. ст. 83 Закону про банкрутство підставою для припинення провадження у справі є затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом.

24. Статтею 41 Закону про банкрутство передбачені повноваження ліквідатора боржника, зокрема, згідно із ч. 2 даної статті ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

25. Судами у оскаржуваних рішеннях встановлено, що під час здійснення інвентаризації з метою відновлення втрачених даних господарської діяльності боржника та виявлення наявних у нього активів і зобов'язань ліквідатором були направлені запити до УДАІ ГУМВС України, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, ДКЦПФР, Державного реєстратора щодо участі у складі інших підприємств, здійснена публікація у засобах масової інформації про припинення юридичної особи, перевірена Єдина база судових рішень на предмет встановлення кредиторської та дебіторської заборгованості.

26. Також, суди встановили, що згідно звіту, на підставі отриманих даних була проведена інвентаризація та встановлено, що у ТОВ "Чернігівська агропромислова компанія" наявне нерухоме майно, розташоване за адресою: Чернігів, вул. Ціолковського, 26, а саме: реммайстерня (літ. Н, НІ) заг. площа - 459,5 кв. м; два склади (літ. О, О1, О2) заг. пл. - 627,8 кв. м; сауна (літ. Л, Л1) заг. пл. -195,7 кв. м. Балансова вартість вказаних об'єктів визначена не була у зв'язку з відсутністю бухгалтерських документів. В подальшому початкова вартість нерухомого майна згідно звіту про незалежну оцінку майна склала 1 130 000,00 грн.

27. Аукціон з продажу майна відбувся 26.01.2017, вартість продажу нерухомого майна, склала 441 152,00 грн, за даними звіту кошти в сумі 441 152,00 грн, отримані від реалізації нерухомого майна боржника були витрачені наступним чином: 13 234,56 грн направлені на погашення витрат із збереження майна згідно договору охорони від 03.12.2015; 30 880,64 грн направлені на погашення витрат з продажу майна з прилюдних торгів; 397 036,80 грн направлені на погашення кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк".

28. Судами встановлено, що залишок коштів на поточних рахунках боржника та активи у підприємства-банкрута відсутні, у зв'язку з чим, залишились не задоволеними і вважаються погашеними вимоги Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області та частково вимоги ПАТ "Дельта Банк"

29. Згідно ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

30. Виходячи з вимог Закону про банкрутство, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

31. Саме після завершення всіх, передбачених Законом про банкрутство дій по здійсненню ліквідаційної процедури, та після розгляду усіх скарг, суд переходить до розгляду звіту та ліквідаційного балансу.

32. В судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі у відповідності до вимог Закону, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, повноту реалізації ліквідатором активів боржника а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.

33. В той же час, як вбачається з наявних матеріалів справи, суд першої інстанції обмежившись констатацією обставин щодо вчинення ліквідатором певних дій, з посиланням лише на текст самого звіту, а не на дослідження додатків до звіту, як доказів вчинення ліквідатором дієвих заходів у ліквідаційній процедурі, не встановив та не врахував, що до звіту ліквідатором взагалі не додано доказів направлення запитів до відповідних органів для виявлення майнових активів банкрута, зокрема до Головного управління статистики у Чернігівській області, Державної митної служби України, органів регіонального БТІ, відповідного відділу державної виконавчої служби, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державного департаменту інтелектуальної власності, Державної авіаційної служби Міністерства інфраструктури України, та ін.

34. Всупереч вимогам ст.ст. 4 7 , 43 ГПК України, в редакції, що діяла до 15.12.2017 апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові не врахував та не перевірив обґрунтованості заперечень ПАТ "Дельта Банк" у апеляційній скарзі стосовно відсутності доданих до звіту ліквідатора наведених додатків.

35. Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

36. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

37. Колегія суддів звертає увагу, що Законом про банкрутство передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

38. Отже, слід погодитись з аргументами касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк", про те, що попередні судові інстанції не з'ясували чи здійснив ліквідатор у ліквідаційній процедурі весь передбачений Законом комплекс заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута та формування ліквідаційної маси ТОВ "Чернігівська агропромислова компанія", з огляду на те, що затвердження господарським судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є завершальним етапом процедури ліквідації і є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

39. Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ліквідатором отримані від реалізації нерухомого майна боржника кошти в розмірі 441152,00 грн., були витрачені неправомірно, оскільки направлені в сумі 13234,56 грн. на погашення витрат пов'язаних із збереженням майна згідно договору охорони від 03.12.2015, з огляду на таке.

40. Виходячи із вимог ч. 4 ст. 42, ч. 9 ст. 45 Закону про банкрутство, кошти від продажу майна банкрута, що знаходиться у заставі кредитора та не включається до складу ліквідаційної маси цього банкрута, можуть використовуватись виключно для позачергового задоволення вимог саме цього кредитора заставодержателя, а також для покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення.

41. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що за рахунок коштів від продажу заставного майна, які спрямовуються на погашення вимог заставного кредитора в процедурі ліквідації, можливо погасити і витрати, які пов'язані зі збереженням такого заставного майна.

42. Судова колегія, також, вважає, що розгляд звіту та ліквідаційного балансу і скарги на дії ліквідатора не може відбуватись одночасно, оскільки звіт та ліквідаційний баланс подаються на затвердження суду лише після виконання ліквідатором усіх дій та заходів, передбачених нормами Закону про банкрутство, та перевірки, у разі наявності скарг, судом правомірності дій ліквідатора в ході ліквідаційній процедури.

43. Відповідно до ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

44. У підсумку, наведені у касаційній скарзі аргументи стосовно ухилення господарського суду від перевірки обґрунтованості та повноти здійснення ліквідатором у ліквідаційній процедурі дієвих заходів у відповідності до вимог Закону та ухилення від надання юридичної оцінки додатків до звіту ліквідатора, в підтвердження достовірності змісту ліквідаційного балансу, є підставою для скасування ухвали господарського суду Чернігівської області від 23.10.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі №927/1191/14 та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.

45. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати наведене у цій постанові та уникаючи формалізованого підходу до перевірки звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, слід достеменно встановити повноту та аргументованість проведених у ліквідаційній процедурі заходів, ретельно перевірити відповідність та змістовність додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

46. У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 315-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі №927/1191/14 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі №927/1191/14 в частині затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідації юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська агропромислова компанія", припинення провадження у справі, скасувати.

3. Справу №927/1191/14 направити на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області на стадію ліквідаційної процедури.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко