Рішення

від 12.02.2018 по справі 308/3476/15-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/3476/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі : головуючої - судді Монич О.В.,

при секретарі - Пассер М.І.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

та представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області про визнання недійсним рішень виконавчого комітету Чопської міської ради, Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2В та виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області про визнання недійсним рішень виконавчого комітету Чопської міської ради, Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що вона мала на праві спільної часткової власності ? частини житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований в м. Чоп, вул. Млинна, 5, а ОСОБА_5 мала у ? вказаного будинку.

18.12.2008 року між ними укладено договір про виділення в натурі та поділ житлового будинку №5 по вул. Млинна в місті Чоп, згідно договору у власність ОСОБА_5 перейшло 25/100 ідеальних часток житлового будинку, а до ОСОБА_4 перейшло 75/100 ідеальних часток житлового будинку.

Після поділу житлового будинку рішенням виконавчого комітету Чопської міської ради № 21 від 19.02.2009 року присвоєно окремі поштові адреси, а саме Млинна, 5 та Млинна, 5А.

Також вказує на те, що їй повинно належати 75/100 ідеальних частин земельної ділянки, а ОСОБА_5-25/100 частин без врахування земельної ділянки у спільному землекористуванні на підставі ч. 4 ст. 120 ЗК України.

Рішенням Чопської міської ради №45 від 15.04.2010 року ОСОБА_5 незаконно визначено у користування 0,2292 га., відтак, рішення міської ради є необґрунтованим, незаконним та порушує її право на користування земельною ділянкою у розмірі визначеному п. 4 ст. 120 ЗК України.

Також зазначає, що у 2011 році вона вже зверталась з аналогічним позовом до Ужгородського міськрайонного суду в порядку адміністративного судочинства, однак провадження по справі було закрито 29.01.2015 року Львівським апеляційним адміністративним судом, оскільки така справа повинна розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Стверджує, що про існування Державного акту від 13.08.2010 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку дізналася на судовому засіданні Львівського апеляційного адміністративного суду 29.01.2015 року.

Стверджує, що нею було обрано невірний спосіб захисту порушеного права та просила суд поновити строк звернення до суду та зазначає, що нею не пропущено строк позовної давності, оскільки про існування державного акту дізналася 29.01.2015 року, а до суду звернулася із даним позовом 27.03.2015 року. В судовому засіданні від вимоги про поновлення строку звернення до суду відмовилась.

Також у позовній заяві зазначає, що ОСОБА_5 померла 16.01.2012 року, а її спадкоємцем є ОСОБА_2 згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.07.2012 року.

Враховуючи вищенаведене позивач просить суд визнати недійсним рішення виконавчого комітету Чопської міської ради №45 від 15.04.2010 року Про встановлення межі земельної ділянки , визнати недійсним рішення 36 сесії 5 скликання Чопської міської ради №12 від 25.06.2010 року про надання на праві власності ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0292 га кадастровий номер 2111000000:04:001:0019 на адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, м. Чоп, вул. Млинна, 5А, визнати недійсним Державний акт від 13.08.2010 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0292 га кадастровий номер 2111000000:04:001:0019 на адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, м. Чоп, вул. Млинна, 5А, виданого на підставі рішення 36 сесії 5 скликання Чопської міської ради №12 від 13.06.2010 року та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0292 га кадастровий номер 2111000000:04:001:0019 на адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, м. Чоп, вул. Млинна, 5А ОСОБА_5.

За клопотанням представника позивача адвоката ОСОБА_1 розгляд справи було зупинено до розгляду справи № 308/6365/16-а за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Чопської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Чопської міської ради № 21 від 19.02.2009 року Про впорядкування адресного господарства . 21.03.2017 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду в задоволенні позову відмовлено. Після набрання рішенням суду законної сили провадження по справі було поновлено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд такі задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, участь в судовому засіданні взяв його представник, який проти позову заперечив та надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що позов є необґрунтований та просить відмовити у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.

В своїх запереченнях зазначає, що в даному випадку було розділено будинок, який був у приватній власності. Вказує на те, що будинок і до поділу використовувався двома сім'ями, а 18.12.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір поділу нерухомого майна.

Відповідно, з моменту укладення вказаного договору майно, а саме житловий будинок з надвірними спорудами, що перебував у спільній частковій власності був поділений між сторонами. Відтак, в даному випадку відсутні частки у праві власності.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.07.2011 року та Витягу про державну реєстрацію прав №34986019 від 29.07.2012 року, ОСОБА_2 є власником домоволодіння (житловий будинок з прибудовою з належними до нього господарськими будівлями), що знаходиться за адресою м.Чоп, вул.Млинна, будинок 5А на праві приватної власності.

Окрім того, ОСОБА_5 надано земельну ділянку, яка знаходилась у неї в користуванні та за яку вона тривалий час сплачувала земельний податок.

Також представник відповідача зазначає, що позивач ОСОБА_4 в цивільній справі збільшуючи розмір предмету позову (головуючий по справі ОСОБА_6А.) 19.11.2010 року особисто вказує, що їй відомо про Державний акт на право власності на земельну ділянку та надає копію повідомлення ОСОБА_5, яка повідомляє, що є власником земельної ділянки на підставі Державного акту.

Вказує на те, що позивачка достовірно знала про існування рішень органу місцевого самоврядування та Державного акту ще у 2010 році, відтак, нею пропущено строк позовної давності.

Також, у запереченнях зазначено, що позивачем жодним належним доказом не доведено порушення її прав оскаржуваними документами.

Представник виконавчого комітету Чопської сільської ради в судове засідання не з'явився та просив розглянути справу без його участі. Подав суду заперечення, в яких зазначає, що позовна заява є необґрунтованою, а прийнятті рішення відповідають вимогам чинного законодавства та при їх прийнятті не допущено жодних порушень та такі прийнятті в межах повноважень, які надані органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п-п. 9 п. 1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України прийнятого Законом України 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд, враховуючи думку сторін, розглянув дану справу в порядку загального позовного провадження.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) установив наступне.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство у відповідності до статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторони є власниками окремих дворогосподарств, які знаходяться в місті Чоп, вул. Млинна 5 та вул. Млинна 5а.

Вказане підтверджується договором про виділення в натурі та поділ житлового будинку №5 по вул. Млинна в місті Чоп 18.12.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який посвідчено нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу. Згідно вказаного договору у власність ОСОБА_5 перейшло 25/100 ідеальних часток житлового будинку, а до ОСОБА_4 перейшло 75/100 ідеальних часток житлового будинку.

Після укладення договору рішенням виконавчого комітету Чопської міської ради №21 від 19.02.2009 року присвоєно окремі поштові адреси, а саме Млинна, 5 та Млинна, 5А. Рішення про присвоєння поштових адрес прийнято законно та у межах повноважень, що підтверджується рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21.03.2017 року.

Рішенням виконавчого комітету №45 від 15.04.2010 року затверджено межу між суміжними земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно кадастрового плану розподілу земельної ділянки.

Рішенням 36 сесії 5 скликання № 12 від 25.06.2010 року Чопською міською радою затверджено технічну документацію із землеустрою. 13.08.2010 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що гр. ОСОБА_4 зверталась до органу місцевого самоврядування із клопотаннями про приватизацію земельної ділянки. Відтак, відсутні докази, які б могли підтвердити, що її право порушено, оскільки жодних доказів про розмір земельної ділянки, який нею використовується чи повинен використовуватися в матеріалах справи нема.

Також позивачем не надано суду доказів про те, що проводилась геодезична зйомка її земельної ділянки і те, що план земельної ділянки відповідача не відповідає плану забудови території та не надано суду доказів про те, що у її користуванні була земельна ділянка іншого розміру та за таку вона сплачувала земельних податок.

Статтею ч. 1 ст.369, ч. 1,2ст.372 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

В судовому засіданні встановлено, що згідно даних виконавчого комітету Чопської міської ради позивач та відповідач використовували земельні ділянки однакових розмірів та відповідно за такі сплачували земельний податок.

З наведеного вбачається, що стосовно земельних ділянок не було спільного використання, відтак, при укладенні договору про поділ житлового будинку не піднімалося питання про поділ земельної ділянки, оскільки сторони використовувати та сплачували податок за дві земельні ділянки.

В силу ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В даному випадку позивачем не доведено факту порушення його прав оскаржуваними рішеннями.

Окрім того позивач просить визнати недійсним рішення сесії Чопської міської ради № 12 від 25.06.2010 року, однак така особа не залучена до участь у справі у якості відповідача.

Суд не може прийняти рішення про визнання недійсним рішення особи, яка не залучена до розгляду справи. Суд розглядає справи лише в межах заявлених вимог та не може з власної ініціативи залучати відповідачів, оскільки такі дії не відповідатимуть ст. 13 ЦПК України.

Аналіз вищевказаних доказів свідчать про наявність між сторонами спору про межу та неможливість встановити розмір земельних ділянок, який задовольняв би інтересам землекористувачів. Позовні вимоги фактично направлені на приховання наміру узаконити розмір земельної ділянки, який у встановленому законом порядку не вирішено.

Крім того, з тексту позову вбачається, що фактично позивачка оспорює не саму процедуру приватизації земельної ділянки та не її результат, а розмір частки ділянки, якою вона користується та щодо приватизації якої вона не зверталася. Тобто сам перехід права власності від держави до фізичної особи позивачкою не оспорюється.

Для скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, що належить відповідачу позивач повинен довести дві обставини: 1) цей акт не відповідає вимогам закону; 2) він порушує права та інтереси позивача. Жодної з цих обставин позивач та його представник суду не довів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачкою та її представником не доведено порушення прав позивачки ухваленим 15.04.2010 року рішенням виконавчого комітету Чопської міської ради про встановлення межі земельної ділянки та рішенням від 25.06.2010 року ухваленим сесією Чопської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою, як не доведено і порушення її прав видачею зазначеного вище державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5 і не доведено порушення її прав державною реєстрацією права власності на вказану земельну ділянку, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивачки.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки, а ст. 261 цього кодексу передбачено, що початок перебігу строку є день, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення початку перебігу виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Відповідно до вимог ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка дізналася про порушення свого права ще у 2010 році та неодноразово зверталася до суду із аналогічними вимогами. Вказане також підтверджується судовими справами, які були дослідженні в судових засіданнях. Клопотання про поновлення строку позивачем не подано.

Представником відповідача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Встановивши, що позивачем пропущений строк позовної давності і за умови наявності підстав для відмови у задоволенні позову по суті спору, суд має відмовити в задоволенні позову по суті вимог у зв'язку з їх недоведеністю, а не за наслідками пропуску позивачем строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 118, 120, 122 Земельного кодексу України ст.ст. 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 256, 257, 294, 296 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області про визнання недійсним рішень виконавчого комітету Чопської міської ради, Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_7