Рішення

від 19.02.2018 по справі 814/27/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19 лютого 2018 р.справа № 814/27/18

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовом приватного підприємства "Енергія-Н", вул. Одеське шосе, 69/2, м. Миколаїв, 54036

до відповідача Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001

провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Енергія-Н" (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не відновленні виконавчого провадження № 152, не винесенні постанови про зняття арешту з нерухомого майна, належного позивачеві, не вчиненні дій щодо реєстрації припинення обтяження майна, а також просить суд зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження № 152 та винести постанову про зняття арешту з майна і зареєструвати припинення його обтяження.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним. Він є власником нерухомого майна, частину з якого має намір продати. В той же час, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містить відомості про наявність арешту його майна. Як вказує позивач, у 2000-х роках підприємство мало заборгованість із заробітної плати, що і стало підставою для арешту майна, але заборгованість була ним фактично сплачена. Наявність чинного арешту перешкоджає йому розпорядитись майном, у зв'язку із чим позивач просить відновити виконавче провадження та зняти арешт.

Відповідач у своєму відзиві просив відмовити у задоволенні адміністративного позову з тієї підстави, що у нього відсутні матеріали виконавчого провадження у зв'язку із їх давністю, а їх відсутність є перешкодою для зняття арешту. Крім того, чинне законодавство не передбачає можливості відновлення виконавчого провадження з підстав, на які вказує позивач (а. с. 34-36).

Ухвалою суду позовна заява залишалась без руху. У зв'язку із задоволенням клопотання відповідача, розгляд справи відкладався на 1 лютого 2018 р. Також, ухвалою суду у відповідача витребовувались докази (а. с. 18-20, 28-29, 39-40).

Позивач клопотав про розгляд справи за відсутності свого представника (а. с. 44).

Відповідач у жодне судове засідання не прибув, про час та місце їх проведення повідомлявся належним чином. На підставі ст. 205 ч. 3 п. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу за відсутності представника відповідача.

У зв'язку із тим, що в судове засідання не з'явились представники обох сторін, за приписами ст. 205 ч. 9 КАС України суд розглядає справу в письмовому провадженні.

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали. Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач є власником нерухомого майна (будівлі), яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, буд. 69/2, що підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а. с. 9-11).

Отримавши витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, позивач дізнався про те, що вищезазначене нерухоме майно обтяжене арештом, який накладений постановою відповідача від 7 лютого 2000 р. в межах виконавчого провадження № 152 (а. с. 9 зворот).

У листопаді 2012 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити відомості про наявність заборгованості за виконавчими провадженнями за період 2000-2012 р.р., на яку отримав відповідь про те, що в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, журналі обліку виконавчих проваджень, журналі реєстрації вихідних документів про відкриття виконавчого провадження, виконавчі документи, в яких боржником є позивач, станом на 10 грудня 2012 р., у відповідача відсутні (а. с. 12-13).

У листопаді 2017 р. позивач подав відповідачу заяву, в якій зазначив, що в серпні 2016 р. він зареєстрував за собою право власності на об'єкт нерухомості за адресою: м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, буд. 69/2 та має намір продати частину цього майна, але позбавлений можливості це зробити у зв'язку із наявністю чинного арешту майна. Позивач просив відповідача відновити виконавче провадження, в рамках якого був накладений арешт та прийняти постанову про зняття цього арешту, одночасно внісши відповідні відомості до реєстру (а. с. 14).

Відповідач розглянув заяву позивача та повідомив останнього, що у нього відсутні виконавчі провадження відносно позивача і, відповідно, відсутні підстави для зняття арешту (а. с. 15).

Як слідує із витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, арешт майна позивача накладений постановою державного виконавця від 7 лютого 2000 р.

З 1999 р. до червня 2016 р. був чинний Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV. На теперішній час спірні правовідносини регулює Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII. Обидва Закони однаково визначають наслідки завершення (закінчення) виконавчого провадження - арешт, накладений на майно боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження (ст. 50 Закону № 606-XIV і ст. 40 Закону № 1404-VIII).

Судом від відповідача була витребувана інформація щодо виконавчого провадження № 152, копії документів, складених у цьому виконавчому провадженні, а також інформація щодо наявності інших арештів майна позивача (а. с. 43).

Відповідач, на виконання ухвали суду вказав, що він має відомості тільки про арешт майна позивача, накладений постановою від 7 лютого 2000 р. Також відповідач повідомив суд, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, журналу обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцеві, журналів реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження, виконавчі провадженні щодо позивача станом на 19 лютого 2018 р. у нього відсутні (а. с. 45).

Слід зазначити, що п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 р. № 2274/5 (далі - Порядок № 2274/5) визначає строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, у 3 роки.

Таким чином, на теперішній час має місце ситуація, коли на майно позивача у 2000 р. накладений арешт у виконавчому провадженні, яке у відповідача відсутнє, і скоріше за все його матеріали знищені на підставі п. 9.9. Порядку № 2274/5, але відомості про наявність такого арешту містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і не дають змоги позивачу вільно розпорядитись своїм майном.

Суд наголошує, що у зв'язку із відсутністю жодних документів виконавчого провадження та спливом значного терміну часу, він не може надати оцінку діям (бездіяльності) відповідача, але права позивача підлягають судовому захисту у зв'язку із неможливістю їх захисту в інший спосіб іншими органами.

Позивач для захисту своїх прав просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка на його думку полягає у не відновленні виконавчого провадження № 152, а також у не винесенні відповідачем постанови про зняття арешту з його майна, не вчиненні дій щодо реєстрації припинення обтяження майна, а також просить суд зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження та винести постанову про зняття арешту майна і зареєструвати припинення його обтяження.

Разом із тим, відповідач вірно зазначає, що випадки відновлення виконавчого провадження передбачені розділом XV п. 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 2 квітня 2012 р. № 512/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), відповідно до якого за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця відновленню підлягають:

втрачене виконавче провадження або його матеріали;

знищене виконавче провадження у разі постановлення Європейським судом з прав людини рішення, відповідно до якого держава зобов'язана виконати рішення національного суду;

виконавче провадження, виконання за яким здійснювалось на тимчасово окупованій території.

Статтею 59 ч. 4 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII передбачено 8 підстав для зняття арешту з майна боржника і жодна з них не може бути застосована до даного спору.

Стаття 245 ч. 2 п. 10 КАС України надає суду право у разі задоволення позову прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача обов'язку відновити виконавче провадження та зняти арешт, оскільки це суперечить Інструкції № 512/5 і ст. 59 ч. 4 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, натомість для ефективного захисту прав позивача суд знаходить підстави для визнання нечинною постанови про арешт майна позивача, що має наслідком втрату чинності таким арештом і надасть змогу позивачу зареєструвати припинення такого обтяження.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали. Позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 1700,0 грн. (а. с. 4) і з урахування часткового задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 650,0 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного підприємства "Енергія-Н" (вул. Одеське шосе, 69/2, м. Миколаїв, 54036, код 13868250) до Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, код 35065742) задовольнити частково.

2. Постанову про арешт майна, прийняту 7 листопада 2000 р. Державною виконавчою службою Центрального району м. Миколаєва у виконавчому провадженні № 152, якою накладено арешт на нерухоме майно приватного підприємства "Енергія-Н" (вул. Одеське шосе, 69/2, м. Миколаїв, 54036, код 13868250), а саме на нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, буд. 69/2, визнати нечинною.

3. У задоволені позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, код 35065742), яка полягає у не відновленні виконавчого провадження № 152, не винесенні постанови про зняття арешту з нерухомого майна, не вчиненні дій щодо реєстрації припинення обтяження майна, а також зобов'язання Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, код 35065742) відновити виконавче провадження № 152 та винести постанову про зняття арешту з майна і зареєструвати припинення його обтяження, відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, код 35065742) на користь приватного підприємства "Енергія-Н" (вул. Одеське шосе, 69/2, м. Миколаїв, 54036, код 13868250) судові витрати в розмірі 650,0 (шістсот п'ятдесят) грн.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                                                               А. О. Мороз