Ухвала

від 09.02.2018 по справі 815/509/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/509/18

УХВАЛА

09 лютого 2018 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стеценко О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Націоналстрой груп до Державного підприємства Український дитячий центр Молода гвардія в особі Генерального директора Лебединського Едуарда Броніславовича, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача голова Тендерного комітету процедури закупівлі в електронній системі закупівель-ua-2017-11-13-001122-c. ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю БК ТИТАНІУМ в особі директора Наливайко Тараса Любомировича про визнання договору підряду незаконним,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю Націоналстрой груп (65026, м. Одеса, вул. Базарна, буд.104 код ЄДРОПОУ 40772597) з адміністративним позовом до Державного підприємства Український дитячий центр Молода гвардія (65053, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33636307) в особі Генерального директора Лебединського Едуарда Броніславовича, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача голова Тендерного комітету процедури закупівлі в електронній системі закупівель-ua-2017-11-13-001122-c. ОСОБА_2 (65053, АДРЕСА_1), Товариство з обмеженою відповідальністю БК ТИТАНІУМ (61003, м. Харків, Майдан Конституції, буд.1, під'їзд 1) в особі директора Наливайко Тараса Любомировича про визнання договору підряду №188-Р/ПЗ від 27.12.2017 року незаконним.

Згідно п. 1, 3, 4, 5, 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суддя встановив наявність підстав для відмови у відкритті провадження за вказаним адміністративним позовом з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами ч. 1, 2 ст. 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.1-3 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

При визначені судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктивного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Визначення поняття справа адміністративної юрисдикції наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 6 ч. 1 статті 3 КАС України містить положення, згідно з яким адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Суб'єкт владних повноважень згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а цей суб'єкт відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Виходячи з цілісності та системного аналізу КАС України можливо встановити наступні критерії визначення компетенції адміністративного суду у спорі: по-перше - наявність публічного характеру правовідносин, по-друге - хоча б однією стороною правовідносин є суб'єкт владних повноважень у зв'язку з виконанням владних управлінських функцій, по-третє - між сторонами виник спір, компетенція адміністративних судів на який поширена дією ст. 19 КАС України і такий спір не віднесений до компетенції інших судів.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Український дитячий центр Молода гвардія в особі Генерального директора Лебединського Едуарда Броніславовича, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача голова Тендерного комітету процедури закупівлі в електронній системі закупівель-ua-2017-11-13-001122-c. ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю БК ТИТАНІУМ в особі директора Наливайко Тараса Любомировича про визнання договору підряду незаконним.

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.19 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви предметом спору є договір підряду №188-Р/ПЗ від 27.12.2017 року, заключений між Державним підприємством Український дитячий центр Молода гвардія в особі Генерального директора Лебединського Едуарда Броніславовича та Товариством з обмеженою відповідальністю БК ТИТАНІУМ , на підставі протоколу розгляду тендерних пропозицій та прийняття рішення про відхилення тендерної пропозиції №137 від 13.12.2017 року.

Відповідно до положень п.9 ст.1 Закону України Про публічні закупівлі замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків. До замовників також належать юридичні особи та/або суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб'єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб'єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб'єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

Відповідно до положень п.31 ст.1 Закону України Про публічні закупівлі тендерний комітет - службові (посадові) та інші особи замовника, призначені відповідальними за організацію та проведення процедур закупівлі згідно із цим Законом.

Суддя зазначає, що Державне підприємство Український дитячий центр Молода гвардія в особі Генерального директора Лебединського Едуарда Броніславовича не є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України, в тому числі у справах щодо визнання договору підряду незаконним.

Таким чином судом вбачається, що спір виник у площині правовідносин, які врегульовуються за нормами господарського судочинства України.

На підставі викладеного, суддя вважає, що спірні правовідносини не відносяться до компетенції вказаного адміністративного суду, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів , суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність до правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року зазначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право на захист судом прав юридичних та фізичних осіб, встановлює юридичні гарантії його реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-яким, не забороненим законом способом. Кожна особа має право вільно обрати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі і судовий захист. Суб'єкти правовідносин мають право на звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів. Право на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ , порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного, суддя приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, роз'яснивши позивачу його право звернення із зазначеними позовними вимогами в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 256, 294 КАС України, суддя,-

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Націоналстрой груп до Державного підприємства Український дитячий центр Молода гвардія в особі Генерального директора Лебединського Едуарда Броніславовича, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача голова Тендерного комітету процедури закупівлі в електронній системі закупівель-ua-2017-11-13-001122-c. ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю БК ТИТАНІУМ в особі директора Наливайко Тараса Любомировича про визнання договору підряду незаконним - відмовити.

Роз'яснити позивачу право на звернення з відповідним позовом до господарського суду, в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Стеценко О.О.