Рішення

від 21.02.2018 по справі 826/9585/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2018 року № 826/9585/17

за позовом Головного управління ДФС у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гідег

Товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія Техніка

про визнання правочинів недійсними

Суддя - Вовк П.В.,

при секретарі судового засідання Хайло А.А.

В порядку письмового провадження

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління ДФС у Київській області (далі також - ГУ ДФС у Київській області, позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Гідег (далі також - ТОВ Гідег , відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія Техніка (далі також - ТОВ Вікторія Техніка , відповідач-2), в якій позивач просив визнати недійсними правочини між відповідачами, за наслідками яких було складено податкову накладну від 28 лютого 2017 року № 1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року в даній справі було відкрито провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року у справі № 757/14119/17-к керівника ТОВ Гідег було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 статті 27, ч. 1 статті 205 Кримінального кодексу України (пособництво у фіктивному підприємництві).

У зв'язку з зазначеним, позивач вважає, що всі правочини, що мали місце між відповідачами, за наслідком вчинення яких була складена податкова накладна від 28 лютого 2017 року № 1 мають бути визнані недійсними в судовому порядку на підставі вимог ч. 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

У судове засідання, призначене на 15 лютого 2018 року, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники позивача та відповідачів не з'явились.

При цьому суд звертає увагу, що провадження у даній справі неодноразово, а саме ухвалами від 22 серпня 2017 року, 12 вересня 2017 року, 19 жовтня 2017 року та 16 листопада 2017 року, зупинялось у зв'язку, у тому числі, з відсутністю у суду підтвердження про належне повідомлення ТОВ Гідег про дату, час та місце розгляду справи.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті суду за закінчення встановленого строку зберігання, які, у відповідності до ч. 3 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, підтверджують обставини належного повідомлення ТОВ Гідег про обставини розгляду судом даної справи.

Таким чином, судом вживались всі належні та можливі заходи для здійснення повідомлення ТОВ Гідег про розгляд справи № 826/9585/17, а тому суд вважає його таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду вказаної справи.

15 лютого 2018 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про здійснення розгляду даної справи за його відсутності, в якому, зокрема, було зазначено про те, що позивач не заперечує проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За час розгляду справи, письмових заперечень або інших документів, з яких було б можливо встановити відношення відповідачів до заявлених позовних вимог, до суду надано не було.

Відповідно до вимог ч. 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене та враховуючи відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта, з урахуванням вимог статті 205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 2017 року ТОВ Гідег (постачальник, продавець) було виписано на користь ТОВ Вікторія Техніка (отримувач, покупець) податкову накладну № 1 на загальну суму 15 300 297, 96 грн., з яких 2 550 048, 66 грн. ПДВ. Вказана накладна була складена директором ТОВ Гідег ОСОБА_1

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.30 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Так, згідно з ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 3 статті 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В контексті наведеного, суд при вирішенні даної справи враховує судову практику Київського апеляційного адміністративного суду, напрацьовану в межах розгляду адміністративних справ № 826/9650/17 та № 826/9650/17, згідно з якою наявність податкової накладної, в даному випадку виписаної ТОВ Гідег на користь ТОВ Вікторія Техніка , є підтвердженням факту існування договірних відносин між сторонами (є його ідентифікатором), оскільки вказане випливає з сутності податкової накладної та підстав її складання.

Так, відповідно до п. 201.1 статті 201, п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно дефініції наведеної в п.п. 14.1.185, та 14.1.191 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

В свою чергу, під постачанням товарів розуміється, будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на зазначене, системний аналіз вказаних норм свідчить, що передумовою для складання податкової накладної є існування договірних відносин між сторонами, тобто факт укладення правочину.

Суд звертає увагу на те, необхідною умовою для визнання недійсними правочинів, які суперечать інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такі правочини. Оскільки носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін відповідного правочину є їх посадові особи, то слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Наведена позиція була неодноразово наведена у судовій практиці Вищого адміністративного суду України, зокрема у його ухвалі від 07 березня 2017 року по справі № 826/283/14.

Так, вироком Печерського районного суду м. Києві від 11 квітня 2017 року у справі № 757/14119/17-к керівника ТОВ Гідег ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 статті 27, ч. 1 статті 205 Кримінального кодексу України (пособництво у фіктивному підприємництві).

Вказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 в червні 2016 року, вступивши у попередню змову із невстановленими слідством особами, спрямовану на створення ТОВ Гідег (код 39992320), усвідомлюючи справжню мету перереєстрації вказаного підприємства, без мети ведення фінансово-господарської діяльності та виконання адміністративно-розпорядчих функцій у якості службової особи, вчинив дії, результатом яких стало створення та перереєстрація суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи), який в подальшому невстановленими слідством особами використовувався для прикриття незаконної діяльності.

Так, ОСОБА_1, погодившись на пропозицію невстановленої слідством особи щодо створення та перереєстрації за грошову винагороду суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), без мети ведення фінансово-господарської діяльності та виконання адміністративно-розпорядчих функцій у якості службової особи, отримання прибутку у якості засновника підприємства за результатами розподілення матеріальних благ від фінансово-господарської діяльності товариства, перебуваючи по вул. Арсенальній у м. Києві, неподалік станції метро Печерська , надав свої особисті документи, а саме паспорт та ідентифікаційний код фізичної особи невстановленим слідством особам, які в подальшому останніми були використані для розробки реєстраційних документів ТОВ Гідег , в тому числі і протоколу № 2 Загальних зборів учасників ТОВ Гідег від 15 червня 2016 року, в тому числі де зазначено що Товариство дії на підставі модельного статуту, довіреності від 16 листопада 2016 року до якої були внесені завідомо неправдиві відомості щодо уповноваження невстановленої особи на здійснення певних дій від ОСОБА_1

Свої умисні дії громадянин ОСОБА_1 вчинив з метою отримання грошової винагороди, розуміючи при цьому справжню мету перереєстрації суб'єкту господарської діяльності, засновником та директором якого він виступив за вказівкою невстановленої слідством особи та від якої за наслідками сприяння у вчиненні кримінального правопорушення та надання засобів його вчинення отримав разову грошову винагороду.

Після надання своїх особистих документів, громадянин ОСОБА_1 узгодив свої подальші дії із невстановленою слідством особою відповідно до обумовленого злочинного плану, спрямованого на перереєстрацію суб'єкту господарської діяльності - ТОВ Гідег , бажаючи довести свій злочинний умисел до логічного завершення та отримати обіцяну йому невстановленою слідством особою грошову винагороду, громадянин ОСОБА_1 підписав низку необхідних документів, які необхідні для перереєстрації ТОВ Гідег .

Так, 15 червня 2016 року, в денний період часу, перебуваючи по вул. Арсенальній у м. Києві, неподалік станції метро Печерська , ОСОБА_1, достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підписав реєстраційні документи ТОВ Гідег , тобто перереєстрував на своє ім'я підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, а саме з метою сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов'язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту та валових витрат, у тому числі для ТОВ УКР ВП ГРУП (код 39427226), ТОВ ПЕТРОЛ ЕНЕРДЖІ (код 39763469), ТОВ ДОЛКОН (код 39929898), ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ РЕД ОПТІМАЛ (код 39879664), ТОВ ПАРМАЛІД (код 39779793), ТОВ ТД ФУД ЦЕНТР (код 40700716), ТОВ ГАЗМАСТЕР (код 39935524) та інших суб'єктів господарської діяльності, які користувались реквізитами ТОВ Гідег .

15 червня 2016 року протокол № 2 Загальних зборів учасників ТОВ Гідег від 15 червня 2016 року та інші необхідні для перереєстрації документи були подані невстановленою слідством особою до державного реєстратора, на підставі яких проведена державна перереєстрація зазначеного підприємства на ім'я ОСОБА_1

Після перереєстрації ТОВ Гідег на своє ім'я ОСОБА_1 виступивши засновником та директором підприємства, самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленим слідством особам.

Згідно наявного в матеріалах справи листа Печерського районного суду м. Києві від 08 серпня 2017 року № 2675/17, вказаний вирок суду набрав законної сили 12 травня 2017 року.

Як було зазначено Верховним Судом України у постанові від 17 листопада 2015 року по справі № 21-277а15, статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Також суд вказав на те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Беручи до уваги наведене, оскільки вироком суду, який набрав законної сили, підтверджено фіктивний характер діяльності відповідача-1 та умисел його керівника ОСОБА_1 на здійснення фіктивного підприємництва, суд приходить до висновку про те, що правочини, укладені між відповідачами, за наслідками яких ОСОБА_1 було складено податкову накладну від 28 лютого 2017 року № 1, в розумінні вимог ч. 3 статті 228 ЦК України, є недійсними, оскільки вони не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому, суд враховує, що відповідачами будь-яких заперечень або інших документів на підтвердження безпідставності позиції позивача до суду надано не було.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивачем доведено обґрунтованість своєї позиції.

При вирішенні даної справи, судом також враховано наступне.

Нормами діючого КАС України не врегулювано питання розгляду позовних заяв суб'єкта владних повноважень про щодо визнання недійсними правочинів, вчинених суб'єктами господарювання.

У той же час, як було зазначено вище, положеннями пп. 20.1.30 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Матеріалами справи встановлено, що позов було подано до суду ГУ ДФС у Київській області до 15 грудня 2017 року, тобто в період дії редакції КАС України, відповідно до якої суд при вирішенні справи був наділений повноваженнями приймати постанови за адміністративними позовами суб'єкта владних повноважень, у випадках встановлених законом.

Таким чином, беручи до уваги наведене, з метою забезпечення належної правової реалізації визначених законом повноважень позивача на звернення до суду з такими вимогами, суд прийшов до про висновку про можливість задовольнити даний позов шляхом визнання недійсними спірних правочинів.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зважаючи, що позивачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а при її розгляді не було залучено свідків та/або проведено експертиз, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 39393260) до товариства з обмеженою відповідальністю Гідег (08290, місто Ірпінь, с.м.т. Гостомель, вулиця Чкалова, 37-Б, офіс 312, код ЄДРПОУ 39992320) та товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія Техніка (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, 20-А, код ЄДРПОУ 39937825) про визнання правочинів недійсними - задовольнити повністю.

Визнати недійсними правочини, вчинені між товариством з обмеженою відповідальністю Гідег та товариством з обмеженою відповідальністю Вікторія Техніка , за наслідками яких було складено податкову накладну від 28 лютого 2017 року № 1.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк