Рішення

від 21.02.2018 по справі 905/3031/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.2018р. Справа №905/3031/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Спайс ленд", м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-трейд", м.Луцьк в особі

Маріупольської філії ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-

трейд", м.Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 22335,00 грн.

Суддя Г.В. Левшина

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Спайс ленд", м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-трейд", м.Луцьк в особі Маріупольської філії ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-трейд", м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 25504,80 грн., у тому числі основний борг в розмірі 22335, 00 грн., пеня в розмірі 2104,02 грн., три проценти річних в сумі 246,31 грн. та інфляція в сумі 819,47 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №77пм15 від 04.08.2015р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, видаткові накладні за період з травня 2017р. по серпень 2017р., банківські виписки про рух коштів по рахунках.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 19.01.2018р. заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на ті обставини, що відмова від оплати товару зумовлена застосуванням відповідної оперативно-господарської санкції за недотримання позивачем термінів поставки товарів та невідповідність кількості товару, визначеної відповідним замовленням.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

04.08.2015р. між сторонами укладено договір поставки №77пм15, згідно з яким позивач (постачальник) зобов'язався поставити і передати у власність відповідача товар, а відповідач (покупець) взяв на себе зобов'язання прийняти цей товар та здійснити оплату відповідно до умов договору (п.2.1 договору).

За умовами п.п.2.2.-2.3 покупець направляє постачальнику замовлення на підставі специфікації, затвердженої сторонами. Замовлення оформлюється на бланку замовлення, де вказується асортимент, кількість та ціна товару, термін та місце поставки, загальна вартість замовлення.

Згідно п.6.2 договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або автомобільним транспортом третьої особи та в будь-якому випадку за рахунок постачальника. Поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010). Місце поставки вказується у замовленні покупця.

Фактичною датою поставки товару є дата приймання товару в місці поставки, яка відповідає даті товарної накладної, підписаної сторонами (п.6.3 договору).

Ціна товару вказується у замовленні на підставі специфікації, що діє на момент відправлення замовлення (п.8.1 договору).

Згідно п.13.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015р., а в частині взаєморозрахунків - до повного та належного виконання сторонами своїх обов'язків.

На виконання умов договору згідно з наданими видатковими накладними №323 від 04.05.2017р., №324 від 04.05.2017р. №403 від 02.06.2017р., №588 від 04.08.2017р., №656 від 23.08.2017р., №657 від 23.08.2017р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 22335,00 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача на вказану суму за договором не спростований.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.8.2.1 договору №77пм15 від 04.08.2015р. покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 22335,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач належним чином не виконав.

За приписом ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно з п.10.5 договору в разі невчасної сплати покупцем поставленого товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення, від вартості поставленого, але несплаченого товару, за кожен день прострочення.

Згідно вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 04.06.2017р. по 07.12.2017р. в розмірі 2104,02 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 04.06.2017р. по 07.12.2017р. нараховано та предявлено до стягнення три проценти річних в сумі 246,31 грн. та інфляцію в розмірі 819,47 грн. за період з червня 2015р. по грудень 2017р.

Розрахунок трьох процентів річних, проведений позивачем, є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Одночасно, щодо представленого позивачем розрахунку інфляційних витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача товару в строк до 04.06.2017р., виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляцію не за повні місця, нарахування позивачем інфляції за червень 2017р. та грудень 2017р. є невірним.

Проте, оскільки сума інфляційнх витрат за розрахунком позивача не перевищує суму інфляції за розрахунком суду за період з липня 2017р. по листопад 2017р., задоволенню підлягає заявлена до стягнення інфляція в розмірі 819,47 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві.

Зокрема, за твердженням відповідача, відмова від виконання зобов'язання з оплати товару є оперативно-господарською санкцією, що підлягає застосуванню до позивача за порушення останнім умов поставки товару.

Як вказувалось вище, за приписами статті 525 Цивільного кодексу України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Згідно із ст.236 Господарського кодексу України передбачено види оперативно-господарських санкцій, які сторони можуть узгодити у господарських договорах. При цьому, перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Відповідно до п.2 ст.237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства, умов укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №67-пм-13 від 29.07.2013р. вбачається, що такий вид оперативно-господарської санкції як відмова покупця від оплати продавцю за зобов'язання, яке виконано неналежним чином, відсутній.

Крім цього, згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Всупереч вказаних норм відповідачем доказів виконання неналежним чином позивачем своїх зобов'язань за договором до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача є безпідставними та необгрунтованими, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 25504,80 грн., у тому числі основний борг в розмірі 22335, 00 грн., пеня в сумі 2104,02 грн., три проценти річних в сумі 246,31 грн. та інфляція в сумі 819,47 грн., підлягають задоволенню в повній сумі.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 120, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Спайс ленд", м.Київ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-трейд", м.Луцьк в особі Маріупольської філії ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-трейд", м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 25504,80 грн., у тому числі основний борг в розмірі 22335, 00 грн., пеня в сумі 2104,02 грн., три проценти річних в сумі 246,31 грн. та інфляція в сумі 819,47 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-трейд" (43000, м.Луцьк, проспект Соборності, 43, ЄДРПОУ 33170637) в особі Маріупольської філії ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-трейд"(87512, Донецька обл., м.Маріуполь, Володарське шосе, 2, ЄДРПОУ 38181340) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Спайс ленд" (03022, м.Київ, Голосіївський район, пров.Охтирський, будинок №3, літера В, ЄДРПОУ 37166741) основний борг в сумі 22335, 00 грн., пеню в сумі 2104,02 грн., три проценти річних в сумі 246,31 грн. та інфляцію в сумі 819,47 грн., всього заборгованість в сумі 25504,80 грн., судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 21.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 21.02.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина