Рішення

від 14.02.2018 по справі 909/1187/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1187/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.,

секретар судового засідання Назарчук І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відділу будівництва, житлово-комунального господарства,

містобудування і архітектури Косівської районної державної адміністрації

майдан Незалежності, 11, м. Косів, Івано-Франківська область, 78600

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сількомбудсервіс"

вул.Черемшини,17 г, с. Пістинь, Косівський район,

Івано-Франківська область, 78633

про стягнення неосвоєних авансових платежів в сумі 39 000, 00 гривень та

штрафних санкцій в сумі 22252, 99 гривень за договором підряду №101-92-16 від 22.08.2016

За участю:

Від позивача: ОСОБА_1 - начальник відділу будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування і архітектури Косівської районної державної адміністрації, (посвідчення водія № ВХР 751747 від 06.12.2017 );

Від відповідача представники не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: до Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Відділу будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування і архітектури Косівської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю Сількомбудсервіс про стягнення неосвоєних авансових платежів в сумі 39 000, 00 гривень та штрафних санкцій в сумі 22252, 99 гривень за договором підряду №101-92-16 від 22.08.2016.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.2017 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2018.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2018 підготовче засідання відкладено на 07.02.2018.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2018 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті на 14.02.2018. 14.02.2018 представник позивача в судовому засіданні по розгляду справи по суті позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неповернення відповідачем невикористаних авансових платежів, перерахованих позивачем у відповідності до п.2.1. Договору підряду № 101-92-16 від 22.08.2016 року, у зв язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в частині повернення невикористаних авансових платежів в сумі 39000 грн. З огляду на неналежне виконання умов договору підряду позивачем нараховано штрафні санкції в розмірі 22252,99 грн., а саме, пеню в сумі 13044,16 грн., 3% річних в сумі 1449,00 грн. та 7759,83 грн. інфляційних втрат. В судові засідання, які відбувалися 23.01.2018 та 07.02.2018 представник відповідача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце таких засідань за адресою, зазначеною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 23.01.2018 (а.с.48-54): вул. Черемшини, 17 г, с. Пістинь, Косівський район, Івано-Франківська область, 78633. Проте ухвали суду від 19.12.2017 про відкриття провадження у справі та від 23.01.2018 про відкладення підготовчого засідання повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою: інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення (а.с. 44-47, 61-64).

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань. Враховуючи зазначене, суд в підготовчому засіданні 07.02.2018 постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 14.02.2018.

В судове засідання 14.02.2018 представник відповідача не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи по суті (ухвала суду від 07.02.2018 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою: за зазначеною адресою не проживає а.с. 70-73), причин неприбуття відповідач не повідомив, проти позову в установленому порядку не заперечив.

Ухвалою від 19.12.2017 відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позов - до 15.01.2018. Такий строк сплив 15.01.2018, проте і станом на час розгляду справи по суті відповідач не подав відзиву на позов та не повідомив можливих поважних причин пропуску цього строку.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Івано-Франківської області,

ВСТАНОВИВ:

22.08.2016 між позивачем (надалі - замовник) та відповідачем (надалі - підрядник) укладено договір підряду № 101-92-16 ( а.с. 38-40).

Пунктом 1 Договору, підрядник зобов язується виконати за дорученням замовника роботу по добудові санвузла та гардеробної в НВО с. Уторопи Косівського району Івано-Франківської області.

Підрядник зобов"язався розпочати роботи не пізніше 5 днів після підписання даного Договору та оплати Замовником 30% від вартості робіт по даному Договору (п. 2.1. Договору).

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що протягом 3 місяців з дня отримання авансу підрядник (відповідач) повинен прозвітуватись перед замовником (позивачем) про освоєння даних коштів. У випадку неосвоєння коштів підрядник повертає кошти замовнику.

Згідно п. 2.3. Договору, підрядник зобов"язався виконати роботи до 30 грудня 2016 року.

Вартість робіт за даним Договором згідно кошторисної документації складає 267000,00 грн. згідно рішення Косівської районної ради від 12.04.2016 року № 98-3/2016 (п.3.1. Договору).

На виконання умов Договору, Замовником (позивачем) перераховано аванс в розмірі 77000 грн.

Зазначений вище факт підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №87 від 25 серпня 2016 року (а.с. 11).

З огляду на вищевикладене, судом встановлений факт оплати Замовником (позивачем) 30% від вартості робіт по даному Договору (п. 2.1. Договору).

Всупереч, умов договору, підрядник (відповідач) протягом 3 місяців з дня отримання авансу не прозвітувався перед замовником (позивачем) про освоєння коштів, роботи не виконав.

Позивачем вручено відповідачу лист вих. № 189/01-27 від 13 грудня 2016 року з вимогою терміново припинити роботи із влаштування фундаментів; протягом 5 календарних днів прозвітуватися за отриманий аванс чи повернути кошти (а.с.12).

Гарантійним листом вих.№06 від 6 березня 2017 року відповідач зобов"язався завершити роботи по об"єкту до 31 березня 2017(а.с. 41) .

Натомість, підрядник (відповідач) прийняті на себе договірні зобов язання належним чином не виконав, освоїв лише 38000 грн. авансового платежу, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2017 року № 74-02-1-1 (а.с. 29) та Актом № 74-02-1-1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2017 року (а.с. 30-32); станом на час прийняття рішення підрядник(відповідач) не повернув замовнику (позивачу)неосвоєні кошти в сумі 39000 грн.

Судом досліджено, що Договір підряду № 101-92-16 від 22.08.2016 року, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 Цивільного кодексу України; сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов'язковим.

Обов"язковість договору встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Всі умови договору - істотні, звичайні та випадкові - з моменту його укладення стають однаково обов?язковими для виконання сторонами. В цьому полягає сенс цивільно-правового договору, як правової форми узгодження волі сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За наведених обставин та правових норм суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано доказів повернення позивачу невикористаних авансових платежів в сумі 39000 грн., хоч йому було надано можливість для надання заперечень; від відповідача не надходило жодних клопотань, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині повернення невикористаних авансових платежів в сумі 39000 грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення штрафні санкції в сумі 22252,99 грн., які включають: пеню в сумі 13044,16 грн., 3% річних в сумі 1449,00 грн. та 7759,83 грн. інфляційних втрат.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення

виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідальність сторін встановлена в розділі 7 договору підряду № 101-92-16 від 22 серпня 2016 року, проте, умовами договору не визначено відповідальність відповідача у формі пені (порядок її сплати та розмір). Інших додатків до спірного правочину матеріали справи не містять.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 13044,16 грн.

Щодо нарахування заявлених до стягнення 3% річних в сумі 1449,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 7759,83 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування позивачем відповідачу суми індексу інфляції та 3 % річних є помилковим, оскільки стягнення з підрядника суми неосвоєних авансових платежів, перерахованих за договором підряду, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки, в даній справі позивачем заявлено вимогу про стягнення неосвоєних авансових платежів в сумі 39 000, 00 гривень.

Тобто, зазначеною вище статтею передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Зазначений вище правовий висновок відображений в постановах Верховного суду України: від 16 вересня 2016 року у справі № 921/266/3-г/7 та від 08 лютого 2018 року у справі № 910/11491/17.

В пункті 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" вказано, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку , повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

За наведених обставин та правових норм у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 1449,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 7759,83 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.124, ст.129 Конституції України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 547, 549, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань", керуючись ст.ст. 42, 73, 74, 129, 165, 233, 238, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Відділу будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування і архітектури Косівської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю Сількомбудсервіс про стягнення неосвоєних авансових платежів в сумі 39 000, 00 гривень та штрафних санкцій в сумі 22252, 99 гривень за договором підряду №101-92-16 від 22.08.2016 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сількомбудсервіс , вул.Черемшини,17 г, с. Пістинь, Косівський район, Івано-Франківська область, 78633 (код 38026182) на користь Відділу будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування і архітектури Косівської районної державної адміністрації, майдан Незалежності, 11, м. Косів, Івано-Франківська область, 78600 (код 34159750) - неосвоєні авансові платежі в сумі 39 000, 00 (тридцять дев"ять тисяч гривень) та 1018,72 (одну тисячу вісімнадцять гривень сімдесят дві копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 13044,16 (тринадцять тисяч сорок чотири гривні шістнадцять копійок), трьох процентів річних в сумі 1449,00 (одна тисяча чотириста сорок дев"ять гривень), інфляційних втрат в сумі 7759,83(сім тисяч сімсот п"ятдесят дев"ять гривень вісімдесят три копійки) відмовити.

Судовий збір у розмірі 581,28 ( п"ятсот вісімдесят одна гривня двадцять вісім копійок) залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 21.02.2018

Суддя І.П. Кавлак