Рішення

від 21.02.2018 по справі 905/2982/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.2018р. Справа №905/2982/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Бекон-Січ , с.Підгірне, Запорізька область

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Континіум-трейд , м.Луцьк в особі

Маріупольської філії товариства з обмеженою відповідальністю Континіум-трейд ,

м.Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 191644,00 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Бекон-Січ , с.Підгірне, Запорізька область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Континіум-трейд , м.Луцьк в особі Маріупольської філії товариства з обмеженою відповідальністю Континіум-трейд , м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 191644,00 грн., у тому числі основний борг в сумі 149852,00 грн., три проценти річних в сумі 4456,12 грн., інфляція в сумі 18279,29 грн. та пеня в сумі 19056,59 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань на договором поставки №67-пм-13 від 29.07.2013р. в частині сплати вартості отриманого товару.

22.01.2018р. відповідач надав відзив на позовну заяву від 19.01.2018р., в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на недотримання позивачем термінів поставки товару, невідповідність замовленню кількості товару та застосування до позивача на підставі п.1 ч.1 ст.236 Господарського кодексу України оперативно-господарської санкції у вигляді відмови від оплати за зобов'язання.

29.01.2018р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача №26/01/18-1 від 26.01.2018р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

29.07.2013р. між позивачем та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Континіум-трейд , м.Луцьк в особі Маріупольської філії був підписаний договір поставки №67-пм-13, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов'язаний прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього договору.

29.07.2013р. сторонами договору підписано протокол розбіжностей за проектом договору поставки №67-пм-13 від 29.07.2013р., відповідно до якого узгоджено остаточні редакції п.п.4.5, 6.1, 8.1.2, 10.2, 10.11, 11.1.4 договору.

Згідно з п.6.1 договору в редакції, погодженій протоколом розбіжностей, поставка товару здійснюється товарними партіями відповідно до замовлення покупця. Замовлення направляється покупцем постачальнику засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою або шляхом вручення представнику постачальника (спосіб передачі замовлення постачальнику визначається покупцем самостійно). Постачальник зобов'язаний підтвердити замовлення покупця електронною поштою та підписати, скріпити печаткою і відіслати замовлення покупцю засобами факсимільного зв'язку або вручити представнику покупця. Якщо протягом двох годин з моменту отримання замовлення постачальник не повідомить покупця про неможливість виконання цього замовлення або необхідність внесення до нього змін, замовлення вважається прийняте постачальником.

Відповідно до п.6.2 договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або автомобільним транспортом третьої особи та в будь-якому випадку за рахунок постачальника. Поставка товару здійснюється на умовах DDP (згідно Інкотермс-2010р.). Місце поставки вказується у замовленні покупця.

За умовами п.6.3 договору фактично датою поставки є дата приймання покупцем даного товару в місці поставки, яка відповідає даті товарної накладної підписаної сторонами.

Згідно п.7.1 договору право власності і всі ризики на товар переходять від постачальника до покупця з моменту приймання товару представником покупця в місця поставки і підписання сторонами товарно-транспортної накладної.

Ціна товару вказується у замовленні на підставі специфікації, яка діє на момент відправлення замовлення (п.8.1.1 договору).

Пунктом 8.1.4 договору встановлено, що при поставці ціна товару вказується в товарних накладних, які надаються постачальником покупцю разом з товаром, і ця ціна повинна відповідати ціні на товар, що вказана в підписаній сторонами та дійсній на момент поставки специфікації (з урахуванням положень п.п.8.1.2). У разі наявності відхилення між ціною, зазначеною в товарній накладній, за якою поставлені товари, та ціною зазначено в діючій специфікації (з урахуванням положень п.п.8.1.2). Покупець має право оприбуткувати товар за ціною, вказаною в діючій специфікації. В такому випадку, надання необхідних накладних здійснюється в порідку, передбаченому п.п.3.1.5 даного договору.

Відповідно до п.8.2 договору загальна вартість даного договору - вартість всього товару поставленого за даним договором.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.13.1 договору).

Додатковою угодою від 31.12.2014р. до договору поставки №67-пм-13 від 29.07.2013р. сторонами було внесено зміни до п. 13.1 договору яким продовжено строк дії договору до 31.12.2015р.

Додатковою угодою від 31.12.2015р. до договору поставки №67-пм-13 від 29.07.2013р. сторонами було внесено зміни до п.п.13.1, 13.2 договору та викладено в наступній редакції: п.13.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань , п.13.2 договору у тому випадку, якщо сторони, у термін не менш чим за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомить один одного про бажання розірвати договір, то договір вважається продовженим на тих же умовах на кожний календарний рік .

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №586 від 22.11.2016р. на суму 38653,38 грн., №587 від 28.11.2016р. на суму 68457,90грн., №587/1 від 28.11.2016р. на суму 2677,50 грн., №602 від 21.12.2016р. на суму 45721,98 грн., №602/1 від 21.12.2016р. на суму 5456,47 грн., всього на суму 149852,00 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем.

Відповідачем факт отримання від позивача товару на вказану суму за договором не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.8.2.1 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника: протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки.

Таким чином, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача:

- за накладною №586 від 22.11.2016р. в строк до 02.12.2016р.;

- за накладною №587 від 28.11.2016р. в строк до 08.12.2016р.;

- за накладною №587/1 від 28.11.2016р. в строк до 08.12.2016р.;

- за накладною №602 від 21.12.2016р. в строк до 31.12.2016р.;

- за накладною №602/1 від 21.12.2016р. в строк до 31.12.2016.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.526, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідачем свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості товару в сумі 149852,00 грн. не виконані.

За приписом ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно з п.10.5 договору в разі невчасної сплати покупцем поставленого товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення, від вартості поставленого, але несплаченого товару, за кожен день прострочення.

Згідно вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 03.12.2016р. по 03.06.2017р. в розмірі 19056,59 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу та пені, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення три проценти річних в сумі 4456,82 грн. за період з 03.12.2016р. по 12.12.2017р. та інфляцію в сумі 18279,29 грн. за період з грудня 2016р. по жовтень 2017р.

Розрахунок пені та трьох процентів річних, проведений позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Одночасно, щодо представленого позивачем розрахунку інфляційних витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до вищенаведеного, розрахунок інфляційних витрат розраховується починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому платіж мав бути здійснений.

Таким чином, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача товару в строк до 31.12.2016р., нарахування позивачем інфляції за грудень 2016р. є невірним.

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку інфляції стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 16001,48 грн., а решта вимог щодо стягнення інфляції в сумі 2277,81 грн. є неправомірною.

Заперечення відповідача проти позовних вимог, викладені у відзиві на позов від 19.01.2018р., суд не приймає з огляду на наступне.

Як вказувалось вище, за приписами статті 525 Цивільного кодексу України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Згідно із ст.236 Господарського кодексу України передбачено види оперативно-господарських санкцій, які сторони можуть узгодити у господарських договорах. При цьому, перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Відповідно до п.2 ст.237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства, умов укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №67-пм-13 від 29.07.2013р. вбачається, що такий вид оперативно-господарської санкції як відмова покупця від оплати продавцю за зобов'язання, яке виконано неналежним чином, відсутній.

Крім цього, згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Всупереч вказаних норм відповідачем доказів виконання неналежним чином позивачем своїх зобов'язань за договором до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення інфляції в сумі 2277,81 грн. є неправомірним, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є необгрунтованими, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 189366,89 грн., у тому числі основний борг в сумі 149852,00 грн., три проценти річних в сумі 4456,82 грн., інфляція в сумі 16001,48 грн. та пеня в сумі 19056,59 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Бекон-Січ , с.Підгірне, Запорізька область до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Континіум-трейд , м.Луцьк в особі Маріупольської філії товариства з обмеженою відповідальністю Континіум-трейд , м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 191644,00 грн., у тому числі основний борг в сумі 149852,00 грн., три проценти річних в сумі 4456,12 грн., інфляція в сумі 18279,29 грн. та пеня в сумі 19056,59 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Континіум-трейд (43000, Волинська обл., м.Луцьк, просп.Соборності, буд.43, р/р 26008000013319 в філії АТ Укрексімбанк , ЄДРПОУ 33170637) в особі Маріупольської філії товариства з обмеженою відповідальністю Континіум-трейд (87512, Донецька обл., м.Маріуполь, Запорізьке шосе, буд.2, ЄДРПОУ 38181340) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Бекон-Січ (71652, Запорізька обл., Василівський р-н, с.Підгірне, вул.Степова, буд.5, р/р 26003055877125 в ПАТ КБ Приватбанк , МФО 313399, ЄДРПОУ33768964) основний борг в сумі 149852,00 грн., три проценти річних в сумі 4456,82 грн., інфляцію в сумі 16001,48 грн. та пеню в сумі 19056,59 грн., всього заборгованість в сумі 189366,89 грн., судовий збір в сумі 2840,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 21.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 21.02.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина