Рішення

від 02.02.2018 по справі 826/13138/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2018 року м. Київ № 826/13138/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Ясинської К.В., представників позивача Гудзь В.Б., Парицької Н.О., представника відповідача Кравченка Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІК-ТАН до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВІК-ТАН (далі по тексту - позивач, ТОВ ВІК-ТАН ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.08.2017 №0006281401 та №0006291401.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2017 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Присутні у судових засіданнях представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надані у справу докази.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ ВІК-ТАН зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 03.07.2001, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 10701050004015781 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

У період з 31.05.2017 по 29.06.2017 ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 75.1.5 пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України, згідно з наказом від 27.04.2017 №3197 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ВІК-ТАН з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017.

За результатами перевірки складно Акт №304/26-15-14-01-02/31513841 від 20.07.2017 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:

завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 1562915 грн., в т.ч. по періодах: за 2015 рік на суму 1035653 грн., за 2016 рік на суму 527262 грн.;

заниження податку на прибуток на загальну суму 3711617 грн., в тому числі по періодам: за 2014 рік у сумі 468680 грн., за 2015 рік у сумі 273833 грн., за 2016 рік у сумі 883272 грн., за І квартал 2017 року у сумі 2085832 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 3939793 грн.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для винесення відповідачем 08.08.2017 податкових повідомлень - рішень:

- №0006291401, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 3827845 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 888503 грн.;

- №0006281401, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 3939793 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 984948 грн.

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що стали підставою для збільшення сум грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, ТОВ ВІК-ТАН звернулось з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, документально та нормативно не підтверджуються.

Так, в Акті перевірки зазначено, що:

1) ТОВ ВІК-ТАН занизило дохід на суму 22310054 грн. у зв'язку з тим, що до складу доходів за 2015 - І квартал 2017 років не включено вартість безоплатно отриманих товарів від третіх осіб;

2) ТОВ ВІК-ТАН безпідставно віднесено до складу Собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) - рядок 05.1 Декларацій за 2014 рік суму 2603776 грн., до складу Собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) - рядок 2050 Звіту про фінансові результати за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 суму 18591710 грн., які не пов'язані з веденням господарської діяльності платника та без належного документального підтвердження, в результаті чого завищено витрати на відповідні суми;

3) грошові кошти в сумі 22239731 грн. за своєю суттю є безповоротною фінансовою допомогою, яку ТОВ ВІК-ТАН надало названим в Акті перевірки контрагентам, відповідно названа сума повинна бути віднесена до складу Інших витрат рядок 2270 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2015 рік в сумі 9306980 грн., за 2016 рік в сумі 12590371 грн. та за І квартал 2017 року в сумі 342381 грн.;

4) ТОВ ВІК-ТАН безпідставно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 - березень 2017 років суму 3939793 грн., на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, названими в Акті перевірки, що призвело до завищення податкового кредиту.

Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція податкового органу про те, що господарські операції щодо придбання ТОВ ВІК-ТАН у контрагентів, названих в Акті перевірки, товарів та робіт, реально не здійснювались, тобто фактично не відбулись, ґрунтується на висновках останнього, здійснених на підставі інформації про те, що слідчими органами в ході здійснення досудових розслідувань встановлено використання невстановленими слідством особами частини контрагентів позивача в схемах отримання незаконної податкової вимоги суб'єктами реального сектору економіки. Щодо частини контрагентів податковими органами складені карти ФСПД, де зазначено, що юридичні особи зареєстровані (перереєстровані) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставних (неіснуючих), померлих, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру проводити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження. Натомість, реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами, які безпосередньо пов'язанні із господарською діяльністю ТОВ ВІК-ТАН . Крім того, в період укладення та виконання відповідних договорів контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки Акта перевірки є правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме відсутності первинних документів, які б підтверджували факт реального виконання договорів, укладених між ТОВ ВІК-ТАН та названими в Акті перевірки контрагентами. Крім того, згідно з інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, контрагенти позивача не займаються діяльністю, яка була предметом договорів, укладених з позивачем. Всі договори та акти виконаних робіт складені по шаблону, що говорить про їх складення в один день. В актах виконаних робіт не розкриваються ні зміст господарської операції, ні її обсяг, як того вимагає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність . До актів не додано жодної деталізації. Відповідачем зауважено, що у позивача замовляли послуги з охорони об'єкта фінансові установи (банки) та інші установи, які знаходяться під постійним наглядом власної охорони (служби безпеки), що унеможливлює потрапляння до приміщень вищевказаних установ та точок розміщення охоронних систем сторонніми особами. Також позивач не навів обґрунтування необхідності залучення до виконання одних і тих же робіт у 2014 році майже на одних і тих же об'єктах 10 контрагентів. Деякі договори, укладені між позивачем та його контрагентами не містять строку виконання, що є істотною умовою договору.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд доходить наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Протягом періоду, за який проводилась перевірка та здійснено нарахування грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, норми ПК України, які регулювали порядок нарахування та справи названих податків, змінювались.

Так, до прийняття Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, в розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Після набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з пунктом 4 П(С)БУ 16 об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6 П(С)БУ 16).

Згідно з пунктом 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтями 1 та 3 названого Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону України № 996-ХІV).

Згідно з визначенням, закріпленим у статті 1 Закону України № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмові, речові та електронні докази;

2) висновки експертів;

3) показання свідків.

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Судом встановлено, що між позивачем та контрагентами: ПП Діксан-Плюс , код 38007002 (попередня назва ТОВ Пром-Тех Снаб ),ТОВ Готліб ЛТД , код 36958313 (попередня назва ТОВ Екодит ), ТОВ Імпульс-Фінанс , код 38517072 (попередня назва ТОВ ФПГ Діоніка ), ТОВ Компанія Оптіком , код 38569822 (попередня назва ТОВ Компанія Омега Люкс ), ТОВ Фірма Поділля-16 , код 37882209 (попередня назва ТОВ Еколайн СТ ), ПП ВЕТЛІС-ХІМ-ТОРГ , код 32434590 (попередня назва ПП Хімінвест ), ТОВ Капрікон , код 38441669 (попередня назва ТОВ Капрод ), ТОВ Фірма Оріон-Компані , код 33640507 (попередня назва ТОВ Кінг компані ), ТОВ Семіл-Трейд , код 38124130 (попередня назва ТОВ Трейбор ), ТОВ Г.Н.Т. Нова Груп , код 38703613, ТОВ АЛЬФА ТРЕЙД ГРУП , код 39063272, ТОВ Стаккато-Плюс , код 36858290 (попередня назва ТОВ Стиль Медіа ), ТОВ Октант Груп ЛТД , код 38322445 (попередня назва ТОВ Пан-Текс ), ТОВ КОМПАНІЯ ФАКЕКЛ , код 39079696, (попередня назва ТОВ Камелія Груп ), ТОВ УКР-ІНКОМ ПЛЮС , код 39123362, (попередня назва ТОВ Укр.Сервіс Груп ), ТОВ РІКОМ-ФІФНАНС , код 39198071, (попередня назва ТОВ Веларіс ), ТОВ АМОСТОР-ТРЕЙД , код 39015208, ТОВ РАЙСПРОМ , код 39185167, ТОВ ДАЙНЕКС , код 39319213, ТОВ ОСКАР АМГ , код 39361548, ТОВ АП ІНВЕСТ ГРУП , код 38443467, ТОВ КАГАРД ГРУП , код 39277671, ТОВ САЛФОРД , код 39317656, ТОВ ТЕЙГЕРД , код 39597515, ТОВ НІКА РІЧ-СЕРВІС , код 39553504, ТОВ ПП СП-91 , код 13717260, ТОВ БКУ-М-ПОСТ, код 39981937, ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЕДІФЕЙС , код 39280532, ТОВ ФОРЕСТ-ТАУН 2015 , код 39882090, ТОВ АЛЬП-РУСУРС , код 40227896, було укладено договори про надання послуг.

Відповідно до розділу 1 названих договорів Виконавець (контрагент позивача) зобов'язується виконати за завданням Замовника (позивача):

- визначення місця встановлення приладів на об'єктах Замовника;

- визначення місця встановлення антен та передавачів на об'єктах Замовника;

- налагоджування приладів, встановлених на об'єктах Замовника;

- інструктаж клієнтів Замовника на предмет правил користування засобами сигналізації;

- усунення причин хибних спрацювань сигналізації.

Вартість робіт по Договору визначається згідно актів виконаних робіт, які становлять невід'ємну частину Договору, а фінансування робіт здійснюється за рахунок Замовника.

Згідно з положеннями розділу 3 Договору, оплата провадиться після підписання Сторонами акту виконаних робіт в безготівковій формі.

На підтвердження виконання названих договорів, позивачем надано під час проведення перевірки, а також суду і долучено до матеріалів справи: акти здачі-прийомки виконаних робіт, підписані Сторонами договорів, платіжні доручення на підтвердження проведення позивачем оплати та податкові накладні, складені Виконавцями.

На підтвердження виконання робіт за видами та обсягами, визначеним в актах здачі-прийомки виконаних робіт, позивачем надано додатки до договорів, в яких наведено перелік об'єктів, на яких виконувались роботи, із зазначенням найменування об'єктів, їх адрес та виду робіт, які виконувались.

На підтвердження необхідності проведення робіт, зазначених у додатках до договорів, позивачем надано копії журналів чергової частини, в яких міститься інформація про час спрацювання сигналізації, відновлення з'єднання, прибуття охорони, зона спрацювання та причини.

Також під час перевірки виявлено контрагентів, з якими були укладені договори:

щодо технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу - ТОВ ТРАНСБІЛДІНГ (т. 1 а.с. 110);

суборенди - ПАТ СКТБ КОМПЛЕКС (т. 1 а.с. 123);

про надання інформаційно-консультативних послуг - ТОВ ПРОКСИН ПЛЮС , код 33341238 (т. 1 а.с. 159);

поставки товарів - ТОВ ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС , код 39726851 (т. 1 а.с. 163), ТОВ НПО ІНФОТЕХ , код 33742003 (т. 1 а.с. 168);

На підтвердження реального виконання названих договорів позивачем надано:

по ТОВ ТРАНСБІЛДІНГ - оборотно-сальдові відомості по рахунку 105, якими підтверджується наявність у позивача на балансі транспортних засобів, які потребували технічного обслуговування та ремонту;

по ПАТ СКТБ КОМПЛЕКС - копію свідоцтва про атестацію, видане ДП Укрметртестстандарт 20.06.2012 та дійсне до 19.06.2015, яке засвідчує, що вимірювальна електротехнічна лабораторія ТОВ ВІК-ТАН (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 65; адреса лабораторії: 03680, м. Київ, вул. Святошинська, 34) атестована на підставі Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність , відповідає критеріям атестації вимірювальних лабораторій відповідно до вимог Правил уповноваження та атестації в державній метрологічній системі;

по ТОВ ПРОКСИН ПЛЮС - копію сертифікату про проходження інформаційно-консультативного курсу з пожежної безпеки від 28.03.216 із переліком працівників компанії, які з 14.03.2016 по 25.03.2016 пройшли відповідний курс;

по ТОВ ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС - копії сертифікацій відпущений скретч-карток на нафтопродукт по купюрах до видаткових накладних;

по ТОВ НПО ІНФОТЕХ - копії договорів оренди транспортних засобів, нежитлових приміщень, укладені ТОВ НПО ІНФОТЕХ для здійснення господарської діяльності, копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, які подаються ТОВ НПО ІНФОТЕХ до податкових органів, копії листа контрагента ТОВ НПО ІНФОТЕХ , який зазначений в ухвалі слідчого судді, на яку посилається відповідач в Акті перевірки, про те, що названа ухвала оскаржена в апеляційному порядку, а також рішення суду апеляційної інстанції про її задоволення, копії первинних документів, які підтверджують придбання та імпорт ТОВ НПО ІНФОТЕХ товарів, які у подальшому були придбані позивачем, а також договори, укладені позивачем, в рамках виконання яких останнім використовувались товари, придбані у ТОВ НПО ІНФОТЕХ .

Крім названих документів, по всім зазначеним контрагентам позивачем надано копії видаткових та податкових накладних, а також платіжних доручень на підтвердження факту оплати отриманих поварів та послуг.

Надані позивачем документи відповідають визначенню письмових доказів, закріпленому в Кодексі адміністративного судочинства України та не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

На обґрунтування висновків, викладених в Акті перевірки, про допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства, зазначено про дефектність первинних документів, складених позивачем та його контрагентами по названим договорам (т. 1 а.с. 127), акти виконаних робіт, податкові накладні, виписані контрагентами позивача, складені всупереч норм частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підпунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, оскільки відсутній факт формування відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва. Тобто відсутні господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу (т. 1 а.с. 128).

Тим часом, в Акті перевірки також зазначено, що в порушення норм пунктів 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи (далі - П(С)БО 15), затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, яким регулюються порядок формування доходів в бухгалтерському обліку, ТОВ ВІК-ТАН не віднесено до інших доходів безоплатно отримані товари та послуги на суму 22310054 грн., що призвело до заниження доходів ТОВ Вік-ТІН , що враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування, при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з названими контрагентами (т. 1 а.с. 54).

За результатами аналізу наведених положень Акта перевірки, суд доходить висновку, що податковий орган за результатами проведеної перевірки встановив:

безоплатне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагентів, перелік яких наведений в Акті, на вартість яких ТОВ ВІК-ТАН занизило доходи;

відсутність факту формування активу за результатами укладення договорів з тими самими контрагентами, перелік яких наведений в акті, що призвело до завищення витрат на суму вартості товарів (робіт, послуг).

Крім того, в результаті проведення перевірки податковим органом встановлено перерахування позивачем тим самим контрагентам, перелік яких наведений в акті, грошових коштів, які, за позицією податкового органу, є безповоротною фінансовою допомогою, на суму якої позивачем занижено витрати (т. 1 а.с. 180-181).

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що податковий орган визнає факти отримання позивачем товарів (робіт, послуг) та здійснення позивачем перерахування грошових коштів, що, у свою чергу, виключає висновок про відсутність факту формування активу.

Щодо посилань податкового органу на ухвали, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, на обґрунтування позиції про відсутність господарських операцій з контрагентами, перелік яких наведений в Акті перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною шостою названої статті закріплено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене, ухвали судів, на які посилається податковий орган в Акті перевірки не можуть бути прийняті судом як судові рішення, в яких встановлені обставини, які не підлягають доказуванню, оскільки у даній справі не беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлені ці обставини, а предмет даної справи не є правовим наслідком дій чи бездіяльності осіб, стосовно яких постановлено такі ухвали.

Отже, існування ухвал, на які посилається податковий орган в Акті перевірки не звільняє його від обов'язку надати докази на обґрунтування законності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень від 08.08.20117 №0006281401 та №0006291401.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

В той же час, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ ВІК-ТАН розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Судом також з'ясовано, що придбані товари та послуги позивач використав у власній господарській діяльності, на підтвердження чого ним надано первинні документи.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку - покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Аналогічну позицію підтримує і Верховний Суд у своїх постановах від 06.02.2018 по справі №816/166/15-а, від 06.02.2018 по справі №804/4940/14, від 08.02.2018 по справі №810/6695/14, від 23.01.2018 по справі №2а-6686/12/1470.

Додатково суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, за результатами вивчення та оцінки бухгалтерської документації позивача, працівниками податкового органу встановлено, що заборгованість по розрахункам з контрагентами, перелік яких зазначений в Акті перевірки, у позивача відсутня. Отже, розрахунки за товари та послуги проведені позивачем в повному обсязі.

З огляду на викладене, сума безповоротної фінансової допомоги, на яку, за переконанням податкового органу, позивачем занижено витрати та сума вартості безоплатно отриманих товарів, на яку, за висновками податкового органу, позивачем занижено доходи, мають бути однаковими.

Однак, як вбачається з Акта перевірки позивачем занижено витрати на суму 22239731 грн. та занижено доходи на суму 22310054 грн. Будь-яких розрахунків та пояснень з приводу того, чому наведені суми є різними ані в Акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не надано.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 99 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За обставин, коли вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, в той же час відповідачем не спростовані по суті, то суд вважає, що наявні підстави для відновлення порушеного права позивача в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВІК-ТАН (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65, код ЄДРПОУ 31512841) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві від 08.08.2017 №0006281401 та №0006291401.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІК-ТАН (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65, код ЄДРПОУ 31512841) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 144616 (сто сорок чотири тисячі шістсот шістнадцять) грн. 33 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак