Рішення

від 19.02.2018 по справі 918/30/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 лютого 2018 р. Справа № 918/30/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі Коваль С.М., розглянувши справу за правилами спрощеного провадження

за позовом Малого приватного підприємства - фірма "Промсервіс" (33027, м. Рівне, вул. Київська, 98)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фловіс" (33027, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 19, офіс 810)

про стягнення в сумі 8 709,65 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з"явився;

від відповідача: представник не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство - фірма Промсервіс (далі-Позивач або МППФ Промсервіс ) звернулася в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фловіс" (далі - Відповідач або ТзОВ "Фловіс") в якому просить стягнути з останнього 7 455,00 грн. основного боргу, 511,84 грн. пені, 604,59 грн. індексації орендної плати, 44,73 грн. - інфляційних втрат, 56,37 грн. 3% річних та 37,12 грн. відшкодування витрат по електропостачанню в загальному розмірі 8709,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивачем на підставі договору оренди №361 від 01.01.2017 року надано Відповідачу в строкове платне користування приміщення загальною площею 49,79 кв. м. Оскільки, відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату за оренду приміщення та відшкодування витрат з постачання електроенергії, за ним утворилась заборгованість в розмірі 8 096,71 грн. Також, позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України та пені згідно умов договору. Відтак, розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з Відповідача 7 455,00 грн. орендної плати за вересень та жовтень 2017 року, 604,59 грн. індексації орендної плати за липень, серпень 2017 року, 37,12 грн. відшкодування витрат по електропостачанню за серпень, вересень 2017 року, 511,84 грн. пені за періоди з 26.09.2017р. по 10.01.2018 року та з 26.10.2017 року по 10.01.2018 року, 44,73 грн. інфляційних втрат за жовтень 2017 року та 56,37 грн. 3% річних за періоди з 26.09.2017р. по 10.01.2018 року та з 26.10.2017 року по 10.01.2018 року, в загальному розмірі 8709,65 грн.

Представник позивача в судове засідання 13.02.18 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 13.02.18 р. не забезпечив. До господарського суду повернулась ухвала суду про відкриття провадження у справі із відміткою поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання", яка направлялась на адресу Відповідача - 33027, Рівненська область, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 19, офіс 810.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого на запит судді Марача В.В., місцезнаходженням Відповідача є - 33027, Рівненська область, м.Рівне, вул. Данила Галицького, 19, офіс 810.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною пунктом 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином суд вважає, що сторони про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, та відзиву з боку Відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, не здійснюється.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

01.01.2017 року між МППФ Промсервіс (Орендодавець) та ТзОВ Фловіс (Орендар) було укладено Договір оренди №361 (Договір), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове користування (оренду) приміщення загальною площею 49.79 кв.м. Приміщення було передано в користування на підставі Акту-прийому передачі від 01 січня 2017 року, що наявний у матеріалах справи.

Відповідно до п. 4.2. Договору орендна плата та плата за опалення сплачується на розрахунковий рахунок Орендодавця до 25 числа попереднього місяця.

Згідно п. 4.3. Договору розмір орендної плати індексується зі збільшенням індексу інфляції з дати підписання Даного договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору розмір орендної плати за місяць складає (з урахуванням ПДВ) 75 грн. 00 коп. - за один квадратний метр орендованої площі приміщень. Орендна плата не включає в себе плату за опалення. Плата за опалення в опалювальний період здійснюється па підставі рахунків і складає 23 грн. 50 коп. за один квадратний метр орендованої площі в місяць. Нарахування орендної плати розпочинається з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення.

Положеннями п. 4.6. Договору встановлено, що вартість спожитої Орендарем електроенергії (включаючи втрати електроенергії), послуг по утриманню електричних мереж, якими здійснюється передача електричної енергії Орендарю, послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, а також вартість послуг по водопостачанню та водовідведенню відшкодовується Орендодавцю па підставі показників лічильників та згідно виставлених рахунків.

Згідно п. 4.7. Договору сплата орендної плати Орендарем починається з моменту підписання Даного договору.

Відповідно до п.п. 7.1.3. Договору Орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.

Відповідно до п.п. 7.1.8 Договору Орендар зобов'язаний не псувати майно Орендодавця та не завдавати Орендодавцю збитків.

31.10.2017 року МППФ «Промсервіс» та Відповідачем по справі укладено Угоду про розірвання договору №361 від 01.01.2017 року, після чого в цей же день Відповідач передав (повернув) приміщення, що підтверджується Актом прийому-передачі по розірванню договору № 361 від 01.01.2017 року.

В порушення вимог п. 4.2., п.п. 7.1.3., п.п. 7.1.8. Договору Відповідач не здійснив орендні платежі за вересень 2017 року та за жовтень 2017 року, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість на суму 7 455,00 грн.

Судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спору 01 грудня 2017 року позивачем на адресу відповідача надсилалася претензія з вимогою погасити заборгованість за надані позивачем послуги, яка була направлена на адресу відповідача 05.12.2017 року, що підтверджується фіскальним чеком № 3000113632091, однак на дату подання позову до суду відповідач заборгованість не оплатив.

Також в матеріалах справи наявний лист зобов'язання ТзОВ Фловіс , в якому відповідач зазначає, що зобов'язується оплатити борг по орендній платі в сумі 8 096,71 грн. згідно договору оренди № 361 від 01.01.2017 року до 30.11.2017 року.

Відтак, відповідачем було визнано наявну заборгованість перед позивачем по сплаті орендних платежів на суму 8 096,71 грн., у т.ч. 3 727,50 грн. орендна плата за вересень 2017 року, 304,31 грн. індексація орендної плати за липень 2017 року, 2,67 грн. відшкодування витрат по електропостачанню за серпень 2017 року та 3 727,50 грн. орендна плата за жовтень 2017 року, 300,28 грн. індексація орендної плати за серпень 2017 року, 34,45 грн. відшкодування витрат по електропостачанню за вересень 2017 року.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Правовідносини, що виникли між сторонами спору є відносинами, що виникли з договору оренди.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

На виконання Договору Позивачем було надано Відповідачу у користування (оренду) приміщення загальною площею 49,79 кв.м., а Відповідач зобов'язувався вчасно сплачувати орендні платежі та витрати на електроенергію.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи Відповідачем не було сплачено: орендну плату у розмірі 3727,50 грн. за вересень 2017 року, індексацію орендної плати за липень 2017 в розмірі 304,31 грн., витрати по електропостачанню за серпень 2017 року у розмірі 2,67 грн., на підставі рахунку на оплату № 1802 від 01.09.2017 року та орендну плату у розмірі 3727,50 грн. за жовтень 2017 року, індексацію орендної плати за серпень 2017 в розмірі 300,28 грн., витрати по електропостачанню за вересень 2017 року у розмірі 34,45 грн. на підставі рахунку на оплату № 2009 від 01.10.2017 року.

Факт визнання Відповідачем вказаної заборгованості підтверджується листом-зобов'язанням ТзОВ Фловіс від 31.10.2017 року.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 7 455,00 грн. заборгованості за орендну плату за вересень та жовтень 2017 року, 604,59 грн. індексації орендної плати за липень-серпень 2017 року та 37,12 грн. відшкодування витрат по електропостачанню за серпень та вересень 2017 року обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 511,84 грн. пені за періоди з 26.09.2017р. по 10.01.2018 року та з 26.10.2017 року по 10.01.2018 року, 44,73 грн. інфляційних втрат за жовтень 2017 року та 56,37 грн. 3% річних за період з 26.09.2017 року по 10.01.2018 року та з 26.10.2017 року по 10.01.2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 762 ЦК України - Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно п. 4.3 Договору № 361 від 01.01.2017 року розмір орендної плати індексується із збільшенням індексу інфляції з дати підписання договору.

Таким чином, позивачем було правомірно заявлено до стягнення 604,59 грн. індексації орендної плати за липень, серпень 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що у випадку затримки орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на заборговану суму за кожен день прострочки платежу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до частини 1 та частини 2 статті 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих позивачем сум пені, 3 % річних та інфляційних, прийшов до висновку, що наданий позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 511,84 грн., 3 % річних у розмірі 56,37 грн. та 44,73 грн. інфляційних втрат за періоди з 26.09.2017р. по 10.01.2018 року та з 26.10.2017 року по 10.01.2018 року є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відповідно такими що підлягають до задоволення.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем - МППФ Промсервіс належними та допустимими доказами доведено невиконання Відповідачем обов'язку щодо сплати боргу з орендної плати, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 7 455,00 грн. орендної плати за вересень та жовтень 2017 року, 604,59 грн. індексації орендної плати за липень, серпень 2017 року, 37,12 грн. відшкодування витрат по електропостачанню за серпень, вересень 2017 року, 511,84 грн. пені за періоди з 26.09.2017р. по 10.01.2018 року та з 26.10.2017 року по 10.01.2018 року, 44,73 грн. інфляційних втрат за жовтень 2017 року та 56,37 грн. 3% річних за періоди з 26.09.2017р. по 10.01.2018 року та з 26.10.2017 року по 10.01.2018 року грунтуються на Договорі та Законі і, відповідно, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Малого приватного підприємства - фірми "Промсервіс" задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фловіс" (33023, м. Рівне, вул. Грушевського, 77 код ЄДРПОУ 39943823) на користь Малого приватного підприємства - фірми "Промесрвіс" (33027, м. Рівне, вул. Київська, 98, код ЄДРПОУ 13981123) 7 455,00 грн. орендної плати за вересень та жовтень 2017 року, 604,59 грн. індексації орендної плати за липень, серпень 2017 року, 37,12 грн. відшкодування витрат по електропостачанню за серпень, вересень 2017 року, 511,84 грн. пені за періоди з 26.09.2017р. по 10.01.2018 року та з 26.10.2017 року по 10.01.2018 року, 44,73 грн. інфляційних втрат за жовтень 2017 року, 56,37 грн. 3% річних за періоди з 26.09.2017р. по 10.01.2018 року та з 26.10.2017 року по 10.01.2018 року, 1600,00 (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фловіс" (33023, м. Рівне, вул. Грушевського, 77 код ЄДРПОУ 39943823) в доход Державного бюджету України 162,00 грн. (сто шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.