Рішення

від 19.02.2018 по справі 918/917/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 р. Справа № 918/917/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання В'юненко І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко - Країна"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропереробка"

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних та три процента річних в сумі 1 191 303 грн. 63 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 821 від 21.12.2017 р.);

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Молоко - Країна" (далі - позивач) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропереробка" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості, пені, інфляційних та три процента річних в сумі 1 191 303 грн. 63 коп.

Ухвалою господарського суду від 26 грудня 2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/917/17, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15 січня 2018 року.

12 січня 2018 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкладати розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою господарського суду від 15 січня 2018 року розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 29 січня 2018 року.

Ухвалою господарського суду від 29 січня 2018 року розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 19 лютого 2018 року.

До відділу канцелярії та документального забезпечення суду 16 лютого 2018 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач частково заперечує проти позову, звертає увагу суду на те, що позивачем при формуванні основаної суми заборгованості не прийнято до уваги сплату боргу в сумі 28 000 грн. 00 коп., що призвело до встановлення невірної суми основної заборгованості та у свою чергу невірним нарахуванням штрафних санкцій, 3 % річних та інфляції на основну суму заборгованості.

Крім того, 19 лютого 2018 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи наступних документів, а саме: копії видаткової накладної № 169 від 13 травня 2017 року; копії видаткової накладної № 174 від 16 травня 2017 року; копії видаткової накладної № 164 від 12 травня 2017 року; копії видаткової накладної № 165 від 12 травня 2017 року; копії видаткової накладної № 161 від 08 травня 2017 року; копії видаткової накладної № 162 від 10 травня 2017 року; копії видаткової накладної № 159 від 06 травня 2017 року; копії видаткової накладної № 160 від 08 травня 2017 року; копії видаткової накладної № 158 від 06 травня 2017 року; копії видаткової накладної № 156 від 04 травня 2017 року; копії довіреності № 8 від 03 січня 2017 року; копії довіреності № 821 від 29 грудня 2017 року.

В судовому засіданні 19 лютого 2018 року суд перейшов до слухання справу по суті.

Крім того, в судовому засіданні 19 лютого 2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задоволити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 19 лютого 2018 року не з'явився, витребувані судом документи не подав, про причини не явки суд не повідомив

На виконання вимог ст. 223 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. ст. 219, 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19 лютого 2018 року відповідно до ст. 233 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2016 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Молоко - Країна" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю виробничо-торговим підприємством "Агропереробка" укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (сировини) № 717/111 від 10 березня 2016 року (далі - договір купівлі-продажу).

Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу, позивач зобов'язувався в порядку і на умовах визначених договором передати у власність відповідача сільськогосподарську продукцію (сировину) - молоко коров'яче базисної жирності 3,4 %, що відповідає вимогам зазначеним у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до пункту 2.3 договору купівлі-продажу - загальна вартість товару, поставленого за договором, складається по закінченню терміну дії договору на підставі первинної бухгалтерської заборгованості.

На виконання умов договору купівлі-продажу, позивач за період з 10 травня 2016 року по 11 червня 2016 року поставив відповідачу товар на загальну вартість 5 852 845 грн. 74 коп. з яких відповідач оплатив 4 097 713 грн. 94 коп.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу утворилася заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 1 755 131 грн. 80 коп.

З метою погашення заборгованості, що утворилася за договором купівлі-продажу, між відповідачем та позивачем 30 червня 2017 року підписано акт звірки взаємних розрахунків (який міститься в матеріалах справи) та 11 липня 2017 року укладено договір про реструктуризацію заборгованості за договором купівлі - продажу продукції (сировини) № 717/111 від 10 березня 2016 року (далі - договір про реструктуризацію заборгованості).

Відповідно до п. 1.1. договору про реструктуризацію боргу кооператив надає боржникові розстрочку у погашенні заборгованості із сплати вартості товару, поставленого згідно договору купівлі-продажу продукції (сировини) № 717/111 від 10 березня 2016 року , що утворилася станом на 11 липня 2017 року на суму 1 755 131 грн. 80 коп. на термін до 11 серпня 2017 року згідно наступного графіку: 11 липня 2017 року - 75 000 грн. 00 коп., 12 липня 2017 року - 75 000 грн. 00 коп. 13 липня 2017 року - 75 000 грн. 00 коп. 14 липня 2017 року - 75 000 грн. 00 коп. 15 липня 2017 року - 75 000 грн. 00 коп. 16 липня 2017 року - 75 000 грн. 00 коп. 17 липня 2017 року - 75 000 грн. 00 коп. 18 липня 2017 року - 75 000 грн. 00 коп. 19 липня 2017 року - 75 000 грн. 00 коп. 20 липня 2017 року - 75 000 грн. 00 коп. 21 липня 2017 року - 75 000 грн. 00 коп. 24 липня 2017 року - 75 000 грн. 00 коп. 25 липня 2017 року - 75 000 грн. 00 коп. 26 липня 2017 року - 75 000 грн. 00 коп. 27 липня 2017 року - 75 000 грн. 00 коп., 28 липня 2017 року - 75 000 грн. 00 коп., 31 липня 2017 року - 75 000 грн. 00 коп., 01 серпня 2017 року - 75 000 грн.00 коп., 02 серпня 2017 року - 75 000 грн.00 коп., 03 серпня 2017 року - 75 000 грн.00 коп., 04 серпня 2017 року - 75 000 грн.00 коп., 07 серпня 2017 року - 75 000 грн.00 коп., 08 серпня 2017 року - 63 782 грн. 95 коп., 09 серпня 2017 року - 63 782 грн. 95 коп., 10 серпня 2017 року - 63 782 грн.9 5 коп., 11 серпня 2017 року - 63 782 грн. 95 коп.

Згідно до п. 2.1. договору про реструктуризацію заборгованості боржник зобов'язується забезпечити своєчасне погашення боргу згідно з умовами, визначеними договором.

Пунктом 2.4. договору про реструктуризацію заборгованості встановлено, що кооператив, у разі порушення боржником графіку погашення заборгованості зі сплати вартості товару у термін, вказаний у п. 1.1. договору, здійснює нарахування штрафних санкцій, що передбачені умовами договору купівлі-продажу продукції (сировини) № 717/111 від 10 березня 2016 року з дати виставлення претензії боржнику (30 травня 2017 року).

Однак, відповідач взятих на себе зобов'язань, щодо виконання умов договору про реструктуризацію заборгованості не виконав належним чином, оскільки останній здійснив лише часткову оплату заборгованості, що підтверджується банківськими виписками, якими підтверджується факт порушення графіку погашення заборгованості, а саме: оплата заборгованості 14 липня 2017 року в сумі 70 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 17 липня 2017 року в сумі 70 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 21 липня 2017 року в сумі 30 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 21 липня 2017 року в сумі 20 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 24 липня 2017 року в сумі 38 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 03 серпня 2017 року в сумі 37 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 14 серпня 2017 року в сумі 70 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 17 серпня 2017 року в сумі 4 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 18 серпня 2017 року в сумі 16 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 23 серпня 2017 року в сумі 30 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 11 вересня 2017 року в сумі 30 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 12 вересня 2017 року в сумі 30 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 13 вересня 2017 року в сумі 30 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 15 вересня 2017 року в сумі 28 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 19 вересня 2017 року в сумі 12 900 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 19 вересня 2017 року в сумі 17 100 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 20 вересня 2017 року в сумі 20 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 20 вересня 2017 року в сумі 10 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 25 вересня 2017 року в сумі 13 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 25 вересня 2017 року в сумі 17 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 28 вересня 2017 року в сумі 10 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 28 вересня 2017 року в сумі 20 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 29 вересня 2017 року в сумі 20 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 13 листопада 2017 року в сумі 20 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 20 листопада 2017 року в сумі 20 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 04 грудня 2017 року в сумі 30 000 грн. 00 коп.; оплата заборгованості 11 грудня 2017 року в сумі 56 659 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладені обставини станом на 18 грудня 2017 року за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 975 471 грн. 98 коп.

Отже, матеріалами справи стверджено, що відповідач свої зобов'язання по виконанню умов договору про реструктиризації заборгованості виконував з порушення графіку погашення заборгованості встановленому у вказаному договорі.

З метою врегулювання спору мирним шляхом, 31 травня 2017 року позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій просив перерахувати заборгованість на розрахунковий рахунок позивача, однак вказана претензія залишена відповідачем без уваги, сума заборгованості не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість по виконанню договору про реструктуризацію заборгованості в сумі 975 471 грн. 98 коп.

Однак, оцінюючи матеріали справи, судом встановлено, що до відкриття провадження по справі відповідачем сплачено суму боргу в розмірі 28 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 19 грудня 2017 року (яке наявне в матеріалах справи). Відтак, сума заборгованості розрахована позивачем на момент подачі позову до суду є невірною, оскільки останнім при розрахунку основної заборгованості не враховано останню оплату заборгованості 19 грудня 2017 року в сумі 28 000 грн. 00 коп.

Виходячи з наведеного, враховуючи оплату заборгованості 19 грудня 2017 року в сумі 28 000 грн. 00 коп., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості підлягають до часткового задоволення в сумі 947 471 грн. 98 коп.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про реструктуризацію заборгованості за договором купівлі-продажу продукції (сировини) № 717/111 від 10 березня 2016 року.

Частиною 1 статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено приписами статті 520 ЦК України, боржник у зобов'язані може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України унормовано, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2.4. договору про реструктуризацію заборгованості встановлено, що кооператив, у разі порушення боржником графіку погашення заборгованості зі сплати вартості товару у термін, вказаний у п. 1.1. договору, здійснює нарахування штрафних санкцій, що передбачені умовами договору купівлі-продажу продукції (сировини) № 717/111 від 10 березня 2016 року з дати виставлення претензії боржнику (30 травня 2017 року).

Згідно з п. 4.5. договору купівлі-продажу, за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

На підставі вищевказаних норм законодавства та договорів, позивач просить суд стягнути з відповідача 137 742 грн. 00 коп. - пені, нарахованої за період прострочення з 30 травня 2017 року по 18 грудня 2017 року від сум заборгованості за кожний період сплати, передбаченої умовами договору, 16 196 грн. 00 коп. - 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 30 травня 2017 року по 18 грудня 2017 року та 61 893 грн. 63 - інфляційних втрат за період прострочення з 30 травня 2017 року по 18 грудня 2017 року.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, 3 % річних та суми інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що позивачем не вірно зазначено суму боргу на яку необхідно нараховувати грошові санкції передбачені ст. 625 ЦК України. Розмір останніх становить: пеня - 134 696 грн. 77 коп., при заявленому - 137 742 грн. 00 коп.; 3 % річних - 15 808 грн. 51 коп., при заявленому - 16 196 грн. 00коп.; інфляційні втрати - 66 174 грн. 50 коп., при заявленому - 61 893 грн. 63 коп. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, тому бере до уваги розраховану позивачем суму інфляційних втрат у розмірі - 61 893 грн. 63 коп. Отже, позовні вимоги про стягнення пені та 3 % річних підлягають до часткового задоволення.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування .

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко - Країна" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропереробка" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позов задоволено частково, судовий збір покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача в сумі 17 398 грн. 08 коп.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропереробка" (35360, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. В. Омеляна, вул. Я. Гашека, 120, код 22572180) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко - Країна" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, кім. 407 а, код 37120679) 947 471 (дев'ятсот сорок сім тисяч чотириста сімдесят один) грн. 98 коп. основної суми заборгованості, 134 696 (сто тридцять чотири тисячі шістсот дев'яносто шість) грн. 77 коп. пені, 61 893 (шістдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 15 808 (п'ятнадцять тисяч вісімсот вісім) грн. 51 коп. 3 % річних та 17 398 (сімнадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 08 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В частині стягнення з відповідача 28 000 грн. 00 коп. основної суми заборгованості, 3 045 грн. 23 коп. пені та 387 грн. 49 коп. 3 % річних - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 21 лютого 2018 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, кім. 407-А);

3 - відповідачу рекомендованим (35360, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. В. Омеляна, вул. Я. Гашека, 120).