Постанова
від 04.03.2010 по справі 2-а-46/2010
КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кагарлицький районний суд Київської області

м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, 3, 9200, (04453) 5-13-39

Справа № 2-а- 46/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2010 року Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді - Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання - Зайченко О.Л.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Кагарлицького взводу ДПС сержанта міліції ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення від 28.01.2010 серії АІ № 155896, -

В С Т А Н О В И В :

01.02.2010 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до інспектора ДПС Кагарлицького взводу ДПС сержанта міліції ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення від 28.01.2010 серії АІ № 155896, в якій позивач просить суд винести постанову, якою постанову по справі про адміністративне правопорушення від 28.01.2010 року серія АІ №155896, про накладення на нього, ОСОБА_1, адміністративного стягнення по ст. 122 ч.І КУпАП в розмірі 260 (двісті шістдесят) гривень визнати протиправною та скасувати, провадження по адміністративній справі - закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю та пояснив суду, що цей позов підлягає розгляду в судах на підставі ст.288 ч. З КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.

28 січня 2010 року близько 17.45 години він, керуючи автомобілем ОРЕL АSТRА, державний номер АІ 96 - 06 СА, який належить йому, рухався по автомобільній дорозі Київ-Знам'янка в напрямку м. Кагарлик. Рухаючись з дотриманням правил дорожнього руху, о 17 год 45 хв. у селі Гусачівка він був зупинений інспектором ДПС Кагарлицького взводу ДПС при УДАІГУМВС України в Київській області сержантом міліції ОСОБА_2.

На його прохання назвати причину зупинки інспектор відповів, що він перевищив швидкісний режим і показав зафіксовану на приладі "Беркут" швидкість 89 км/год. Після того, як він не погодився з тим, що ця швидкість належить його автомобілю, інспектор Якубенко С.О. пішов складати адміністративний протокол за перевищення ним швидкісного режиму в населеному пункті. Під час складання протоколу у поясненнях він написав про свою незгоду з обвинуваченням, тим паче, що жодних доказів того, що саме він порушив правила дорожнього руху інспектор ДАІ йому не надав.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП є незаконним, неправомірним, необгрунтованим, недоведеним з наступних причин:

- Правопорушення він не скоював, оскільки завчасно скинув швидкість перед знаком населеного пункту та їхав із дотриманням Правил дорожнього руху України.

- Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, у даному випадку використовувався вимірювач швидкості Беркут №0801081, що всупереч ст. 251 КУпАП не має функцій відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки.

У протоколі та постанові відсутні докази того, що відображена на приладі Беркут швидкість належала саме його автомобілю. Фактично йому співробітником ДАІ, що склав протокол, було продемонстровано тільки швидкість на приладі.

Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме його автомобіля неможливо, а за таких обставин покази приладу можуть означати, що насправді була виміряна швидкість будь-якого автомобіля, який рухався попереду або позаду його автомобіля.

З огляду на положення ст. 251 КУпАП, у якій міститься норма імперативного характеру щодо використання тільки тих технічних приладів та засобів що мають функції відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, вимірювач Беркут не може бути використаний як належний доказ по справі.

Більше того, винесення постанови без достатніх доказів суперечить п.1.6 Розпорядженню МВС України від 21.05.2009 № 466 Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису .

Під час вимірювання інспектор тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух та біг назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується.

Крім того ані в протоколі, ані в постанові у справі про адміністративне правопорушення не наведено даних про допуск даного засобу вимірювальної техніки до застосування в Україні, повірку, похибки при вимірюваннях, що робить вимірювання незаконними у відповідності до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність .

У відповідності до ст.10-15 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність , на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів йому співробітником ДАІ надано не було.

Розгляд справи на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі - не тільки порушує його права, передбачені ст.268 КУпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.ЗЗ КУпАП. За таких умов його права при такому розгляді справи грубо порушено.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що постанова серія АІ №155896 по справі про адміністративне правопорушення від 28 січня 2010 року винесена з порушеннями його прав та чинного законодавства є необгрунтованою, протиправною, незаконною та підлягає скасуванню.

Згідно ст.72 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

В судове засіданні відповідачЯкубенко С.О. не з явився, про те на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява, в якій відповідач просить слухати справу у його відсутність.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позову обґрунтовуючи своє рішення наступними доказами.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 28 січня 2010 року близько 17.45 години позивач, керуючи автомобілем ОРЕL АSТRА, державний номер АІ 96 - 06 СА, який належить позивачу, рухався по автомобільній дорозі Київ-Знам'янка в напрямку м. Кагарлик. Рухаючись з дотриманням правил дорожнього руху, о 17 год 45 хв. у селі Гусачівка він був зупинений інспектором ДПС Кагарлицького взводу ДПС при УДАІГУМВС України в Київській області сержантом міліції ОСОБА_2.

На прохання позивача назвати причину зупинки інспектор відповів, що позивач перевищив швидкісний режим і показав зафіксовану на приладі "Беркут" швидкість 89 км/год. Після того, як позивач не погодився з тим, що ця швидкість належить його автомобілю, інспектор Якубенко С.О. пішов складати адміністративний протокол за перевищення ним швидкісного режиму в населеному пункті. Під час складання протоколу у поясненнях він написав про свою незгоду з вчинення адміністративного правопорушення.

Далі, відповідачем по справі було складено адміністративний протокол серії АІ № 170698, з якого вбачається, що позивач перевищив дозволену швидкість руху більше, ніж на 20 км, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. ст. 122 КУпАП.

На підставі вищевикладеного протоколу відповідачем було винесено постанову серії АІ № 155896, згідно з якою позивача було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 260 грн.

Суд вважає вищевказану постанву як такою, яка винесена з порушенням законодавства, а відтак, як такою, яка є незаконною та підлягає до скасування.

Так, як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, у даному випадку використовувався вимірювач швидкості Беркут №0801081, що всупереч ст. 251 КУпАП не має функцій відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки.

У протоколі та постанові відсутні докази того, що відображена на приладі Беркут швидкість належала саме автомобілю позивача. Фактично позивачу співробітником ДАІ, що склав протокол, було продемонстровано тільки швидкість на приладі.

Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме автомобіля позивача неможливо, а за таких обставин покази приладу можуть означати, що насправді була виміряна швидкість будь-якого автомобіля, який рухався попереду або позаду його автомобіля.

З огляду на положення ст. 251 КУпАП, у якій міститься норма імперативного характеру щодо використання тільки тих технічних приладів та засобів що мають функції відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, вимірювач Беркут не може бути використаний як належний доказ по справі.

Більше того, винесення постанови без достатніх доказів суперечить п.1.6 Розпорядженню МВС України від 21.05.2009 № 466 Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису .

Так, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до стст.1-2, 4, 10, 11, 19, 21, 26-28, 37, 39-40 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність , на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Протоколу (акту) про повірку даного приладу Беркут позивачу надано не було.

Результат вимірювання знаходиться у межах похибок вимірювань відносно величини, що перевищує дозволену швидкість на 20 км/год, а за таких умов наявність більшого перевищення (що необхідно для наявності складу зазначеного правопорушення) не може визнаватися доведеним.

Відповідно, судом було встановлено порушення норм процесуального права.

Відповідачем порушено порядок складення протоколу, а саме, відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Як видно з матеріалів справи вищевказані відомості, необхідні для вирішення справи до протоколу не вносились.

Згідно ч. 2 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-1 7 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів. Відповідно до ст. 222 КУпАП, за адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП, від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, а відповідно і складати протокол мають право працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.

Тобто, можливість внесення до протоколу відомостей про свідків та інших відомостей, належить до компетенції виключно Відповідача, що ним зроблено не було.

В частині 2 статті 254 КУпАП зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідачем порушено процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення.

Статтею 278 КУпАП встановлено, що посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Протокол не розглядався взагалі, необхідних додаткових матеріалів не витребувано, клопотання не розглядались.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 КУпАП, посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП позивачу роз'яснено не було, свідки не заслуховувались так як на розгляд справи не запрошувались.

Докази не досліджувались, так як до матеріалів справи не долучено жодного доказу.

При розгляді справи не вирішувались питання, відповідно до статті 280 КУпАП Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення : чи було вчинено адміністративне правопорушення (не досліджувались докази, які вказали б на те, що з мого боку вчинені дії, які складають склад адміністративного правопорушення, не доведено факт недотримання вимог правил дорожнього руху, не встановлено чим мої дії посягають на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління), чи винна дана особа в його вчиненні (не були поставлені питання з приводу вчинених дій), чи підлягає вона адміністративній відповідальності (не було встановлено, чи є обставини визначені статтями 17-20, 22, 247 КУпАП, ст. 16 закону України Про дорожній рух , чи була здійснена вимушена зупинка), чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Зазначені відомості також не з'ясовувались.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити опис обставин, установлених при розгляді справи. Відсутність у постанові опису зазначених обставин, свідчить про те, що вони не з'ясовувались.

Крім того, відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП, для встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності даної особи в його вчиненні та інших обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і підлягають з'ясуванню згідно ст. 280 КУпАП - посадовою особою, яка розглядає справу, досліджуються докази.

Як встановлено судом в судовому засіданні, жодний доказ, зокрема пояснення позивача, під час розгляду справи досліджений не був.

Отже, як вважає суд, спірним у даній справі є правомірність дій Відповідача при прийнятті Постанови. В протоколі про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення відсутнє викладення обставин у справі, які мають значення для вирішення справи, а саме, відсутні документальні підтвердження, відеофіксація та інші.

В матеріалах справи немає жодного доказу, який би підтверджував, що позивач, керуючи автомобілем, перевищив швидкість руху на автомобільній дорозі, визначену Правилами дорожнього руху.

Таким чином, під час розгляду постанови здійснено ряд грубих порушень вимог закону, не надано доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, визначеного в Постанові, що дає змогу вважати її протиправною.

Враховуючи викладене, суд важає, що в діях позивача немає складу правопорушення, визначеного частиною 1 статті 122 КУпАП, немає доказів, які могли б довести інше, відповідачем порушено імперативний припис Правил дорожнього руху України в частині неможливості притягнення водія до відповідальності згідно із законодавством за перевищеній у встановлених обмежень швидкості руху проігноровано, у разі коли дорожні знаки обмеження руху 3.29 та 3.31 встановлені без проведення дорожніх робіт або залишені після їх завершення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення було допущено ряд грубих порушень процедури її розгляду і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю, чого Відповідачем зроблено не було.

Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання позивачу часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, порушує його права, передбачені ст.268 КУпАП.

Відповідачем, при прийнятті рішення, порушено вимоги ст.сг. 245, 246, 247, 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП, що виходить за межі повноважень та приводить до недотримання підстав і способів дій передбачених Конституцією України.

Порушення статей 278, 279, 280 та інших статей КУпАП, які встановлюють підстави, порядок і спосіб розгляду справ, під час розгляду справи, є прямим порушенням частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до яких: Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України , Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 2 ст. 55 Конституції України встановлено: Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.4 ст. 14 закону України Про дорожній рух встановлено, що учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника підрозділів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний , районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно ч. 3 статті 288 КУпАП встановлено, що скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. ,

Пунктом 2 частини І статті 18 КАСУ визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

В частині 2 статті 19 вказано, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Згідно ч. 1 статті 105 КАСУ адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником.

В частині 5 статті 288 КУпАП зазначено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Відповідно, враховуючи вищевикладене суд по даній справі приходить до слідуючих висновків.

Відсутність в діях позивача адміністративного порушення, яке передбачене ч.1 ст. 12 КУпАП.

Відсутність доказів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Порушення з боку відповідача імперативного припису Правил дорожнього руху України (п. 12.10) в частині неможливості притягнення водія до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху проігноровано, у разі коли дорожні знаки обмеження руху 3.29 та 3.31 встановлені без проведення дорожніх робіт або залишені після їх завершення.

Порушення відповідачем порядку складення протоколу (ст.ст. 254, 255, 256 КУпАП).

Не вручення відповідачем позивачу другого екземпляру протоколу (ч. 2 ст. 254 КУпАП)

Порушення відповідачем процедури розгляду справ про адміністративне правопорушення (не розглянуто питання визначені ст. 278 КУпАП, не перевірено чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення , не витребувано необхідні додаткові матеріали документи, які характеризують особу та інші).

Не роз'яснено відповідачем позивачу права та обов'язків, які передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Не досліджувались відповідачем докази, які вказали б на те, що з боку позивача вчинені дії, які складають склад адміністративного правопорушення (ст. 280 КУпАП).

Не доведено факт недотримання вимог правил дорожнього руху (ст. 280 КУпАП).

Не встановлено відповідачем, чим дії позивача посягають на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління (ст. 280 КУпАП).

Відповідачем не були поставлені питання з приводу вчинених дій, які дали б можливість визначити, чи винна дана особа у вчиненні адмінправопорушення (ст. 280 КУпАП).

Відповідачем не було встановлено, чи є обставини визначені статтями 17-20, 22, 247 КУпАП, ст. 16 закону України Про дорожній рух , що надало б дали б можливість визначити, чи підлягає особа адміністративній відповідальності (ст. 280 КУпАП).

Не було встановлено, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Не було встановлено, чи заподіяно майнову шкоду (ст. 280 КУпАП).

Не було встановлено, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу (ст. 280 КУпАП).

Не враховані обставини, визначені частиною 2 ст. 33 КУпАП.

Не було встановлено інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порушено частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.