Постанова

від 21.02.2018 по справі 379/1044/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/1044/17 Головуючий у І інстанції Василенко О. М. Провадження № 22-ц/780/840/18 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В. Категорія 22 21.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Ігнатченко Н.В., Фінагєєва В.О., Сушко Л.П., розглянувши в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства Ківшовата на рішення Таращанського районного суду Київської області від 11 грудня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро до ОСОБА_4, приватного сільськогосподарського підприємства Ківшовата про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою та застосування наслідків його недійсності,

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ТОВ Ківшовата Агро звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 10 жовтня 2012 року між товариством та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 9,6177 га, що розташована на території Ківшоватської сільської ради Таращанського району Київської області та належать останній на праві власності, строком на п'ять років від дня його державної реєстрації, тобто - до 29 грудня 2017 року. У 2015 році позивач розпочав роботу по переукладанню договорів оренди з пайовиками, в результаті чого 5 квітня 2016 року між сторонами укладено договір оренди землі в новій редакції.

Проте, під час дії вищевказаного договору оренди землі, товариству стало відомо, що 22 липня 2014 року між ОСОБА_4 та ПСП Ківшовата укладено договір про встановлення права користування зазначеною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 373, який 9 серпня 2014 року було зареєстровано реєстраційною службою Таращанського районного управління юстиції Київської області.

Укладенням спірного договору емфітевзису порушено права та законні інтереси товариства, тому позивач вважав, що даний договір повинен бути визнаний недійсними, а його державна реєстрації скасована.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 11 грудня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 373, укладений 22 липня 2014 року між ОСОБА_4 та ПСП Ківшовата на земельну ділянку площею 9,6177 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Ківшоватської сільської ради Таращанського району Київської області, зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Таращанського районного управління юстиції Київської області 9 серпня 2014 року.

Скасовано державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), яке виникло на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладеного 22 липня 2014 року між ОСОБА_4 та ПСП Ківшовата на земельну ділянку площею 9,6177 га, кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстрованого державним реєстратором реєстраційної служби Таращанського районного управління юстиції Київської області 9 серпня 2014 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач ПСП Ківшовата подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підприємству не було відомо про обтяження земельної ділянки, оскільки ОСОБА_4, укладаючи оспорюваний договір, не повідомила про те, що її земельна ділянка вже перебуває у платному користуванні позивача. В рішення помилкового зазначено, що представник відповідача визнав позовні вимоги у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість. Вказує на те, що в даному випадку має місце подвійна реєстрація права користування земельною ділянкою незалежно від того, чи є помилковими дії державного реєстратора або неумисні дії відповідача. Переважне право позивача на укладення договору оренди на новий строк також є порушеним, незважаючи на волевиявлення орендодавця. Просить розглянути справу з повідомленням учасників справи.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи., розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (частина 6 статті 279 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2012 року між ТОВ Ківшовата Агро та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого відповідач передала товариству у платне користування земельну ділянку площею 9,6177 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Ківшоватської сільської ради Таращанського району Київської області та належать останній на праві власності на підставі державного акту серії ЯА-КВ № 223154, строком на п'ять років, починаючи від дня його державної реєстрації.

Договір зареєстровано Управлінням Держкомзему у Таращанському районі Київської області 29 грудня 2012 року.

22 липня 2014 року між ОСОБА_4 та ПСП Ківшовата укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 373, предметом якого є вищевказана земельна ділянка площею 9,6177 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі під час діючого договору оренди землі уклали новий договір, чим порушили вимоги ЗК України та Закону України Про оренду землі .

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Згідно із частиною 5 статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За положеннями статтей 18,20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Із матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація прав оренди позивача була проведена територіальним органом Держкомзему згідно чинного на той час тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, у зв'язку з чим земельна ділянка площею 9,6177 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Ківшоватської сільської ради Таращанського району Київської області була обтяжена до 29 грудня 2017 року.

Однак, 22 липня 2014 року відповідачі уклали договір емфітевзису щодо вже обтяженої земельної ділянки, який 9 серпня 2014 року було зареєстровано реєстраційною службою Таращанського районного управління юстиції Київської області, в той час як статтею 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено відмову у державній реєстрації прав на земельну ділянку у разі, якщо права на цю земельну ділянку вже обмежені.

За таких обставин, суд першої інстанції на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені, правильно застосувавши положення цивільного закону (статті 203, 215 ЦК України), обґрунтовано визнав указаний правочин, оскільки при укладенні цього договору орендодавцем не було виконано умови раніше укладеного договору оренди землі щодо дотримання строків його дії, підстав його припинення, урахування наявності волевиявлення сторін.

Крім того, чинним законодавством України не передбачено подвійної реєстрації договору оренди земельної ділянки, тому в даному випадку реєстрація укладеного між відповідачами договору підлягає скасуванню, адже в цьому вбачається порушення законних прав та інтересів позивача на користуванні земельною ділянкою, переданою йому відповідно до договору оренди землі.

Доводи апеляційної скарги про те, що ПСП Ківшовата не було відомо про обтяження земельної ділянки, у зв'язку з чим його вини в складеній ситуації немає, не можуть слугувати підставами для відмови у відновленні порушених прав позивача.

Посилання відповідача на те, що в рішення помилкового зазначено про визнання ним позову та не заперечення проти його задоволення, заслуговують на увагу апеляційного суду з огляду на наявні в матеріалах справи заперечення на позовну заяву та зміст журналу судового засідання, проте оскільки дані порушення не призвели до неправильного вирішення справи, судове рішення скасуванню не підлягає.

Виходячи з вищевикладеного апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, рішення суду першої інстанції про задоволення позову у даній справі ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до пункту 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Ківшовата залишити без задоволення, а рішення Таращанського районного суду Київської області від 11 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, крім випадків визначених у частині 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: В.О. Фінагєєв

Л.П. Сушко