Ухвала

від 08.02.2018 по справі 757/71029/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

представника ПП СВ-МЕТ ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу керівника ПП «СВ МЕТ» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 (українська гривня) № НОМЕР_2 (українська гривня) належних ПП « СВ- МЕТ» (код ЄДРПОУ 39590849), відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 350299) м. Київ вул.. Грушевського 1-Д .

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого містить достатньо правових підстав для його задоволення у відповідності до вимог ст. 170 КПК України, оскільки майно має ознаки такого, що було здобуте кримінально протиправним шляхом, тобто відповідає критеріямст. 98 КПК України та є речовим доказом у кримінальному провадженні 42016000000000866.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді директор ПП « СВ-МЕТ» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді з підстав її незаконності.

Зокрема, вказує, що докази того, що приватне підприємство «СВ-МЕТ» причетне до обставин кримінального провадження, про яке йде мова в клопотанні слідчого та оскаржуваній ухвалі відсутні. Приватне підприємство «СВ-МЕТ», як додає апелянт займається реальною господарською діяльністю, законність якою підтверджується здійсненими господарсько-фінансовими операціями, що мають ознаки реальності .

Апелянт також наголошує на тому, що жодній посадовій особі ПП «СВ-МЕТ» не повідомлено про підозру. Крім того апелянт зазначає, що слідчим суддею не з`ясовоно питання і про розмір завданої шкоди, як того вимагає п. 4 ст.2 ст. 173 КПК, не міститься таких даних і в клопотанні органу досудового розслідування , цивільний позов пред`явлений не був.

Також апелянт вказує і на те, що слідчий суддя помилково дійшов висновку, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках та належать ПП «СВ МЕТ» відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, оскільки дане твердження належним чином необгрунтоване та невмотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму кримінального процесуального закону.

В судове засідання апеляційної інстанції прокурор не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження за клопотанням органу досудового , обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000000866 від 29.03.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст209, ч.2 ст. 205 КК України.

В межах зазначеного кримінального провадження слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно. В обґрунтування клопотання слідчий послався на те, що грошові кошти на банківських рахунках є предметом та доказом розслідування злочинів передбачених ч.3 ст209, ч.2 ст. 205 КК України, здобуті злочинним шляхом та є речовими доказами і є належним доказом, яке підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту майна грошових коштів, достатності доказів розміру можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб. Об`єктивних підстав вважати, що грошові кошти, які знаходяться містяться на банківських рахунках ПП «СВ-МЕТ» виступали знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину, і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та віднесено саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або ж містять на собі ознаки вчиненого кримінального правопорушення або ж відповідні сліди кримінального правопорушення не має. Відсутні такі дані і в ЄДРДР. При цьому колегія суддів враховує і ту обставину, що орган досудового розслідування звертаючись з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, першочергово має визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій має зазначити підстави визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте, таких дій органом досудового розслідування вчинено не було, в матеріалах по розгляду клопотання відсутня постанова про визнання грошових коштів на банківських рахунках ПП «СВ-МЕТ» речовими доказами, як і не зазначено та належним чином не обґрунтовано, яким чином грошові кошти. мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли залишитись на них та чи можна взагалі їх використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання не зазначено.

Крім того колегія суддів зважує і на ту обставину, що в матеріалах провадження відсутнє повідомлення про підозру у вчиненні злочинуза ч. 3 ст. 209 КК України, не заявлено цивільного позову у порядку, встановленому ст.128 КПК України, відсутні відомості про причетність до вчинення злочину з приводу якого проводиться досудове розслідування у вищенаведеному кримінальному провадженні, що спростовує посилання слідчого судді так і органу досудового розслідування про накладення арешту з метою забезпечення можливості конфіскації майна, що передбачає санкція ч.3 ст.209 КК України та є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження. Крім того в матеріалах провадження відсутні і дані про допит службових осіб ПП «СВ-МЕТ».

З урахуванням викладених обставин, які свідчать про порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга директора ПП «СВ-МЕТ » ОСОБА_6 задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання органу досудового розслідування, як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172 ,173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу директора ПП «СВ-МЕТ» ОСОБА_6 .- задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 (українська гривня) № НОМЕР_2 (українська гривня) належних ПП « СВ- МЕТ» (код ЄДРПОУ 39590849), відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 350299) м. Київ вул.. Грушевського 1-Д . -скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 (українська гривня) № НОМЕР_2 (українська гривня) належних ПП « СВ- МЕТ» (код ЄДРПОУ 39590849), відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 350299) м. Київ вул.. Грушевського 1-Д .

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/6201/2017

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_9 Доповідач: ОСОБА_1