Рішення

від 20.02.2018 по справі 904/10523/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2018м. ДніпроСправа № 904/10523/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Гриценко І.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОМЕР ПРОДАКТ", м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС", м. Дніпро

про стягнення 1 213 546,15 грн. і за невиконання умов договору поставки

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОМЕР ПРОДАКТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС" суму основного боргу у розмірі 969 119,50 грн. та пеню - 244 429,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 005 від 19.09.2016 в частині повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання на 22.01.2018 о 10:00год.

19.01.2018 представник відповідача надав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на належне виконання зобов'язань за договором з боку відповідача, що на його думку унеможливлює нарахування пені у заявленому позивачем розмірі.

22.01.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав та надав заяву про витребування доказів, в якій просив:

- витребувати з ТОВ "ОСОБА_1 ПЛЮС" інформацію щодо статусу скретч - карток переданих ТОВ "КРОМЕР ПРОДАКТ" згідно видаткових накладних № 0084/0000128 від 17.10.2016; № 0084/0000127 від 17.10.2016, № 0084/0000141 від 18.10.2016; № 0084/0000142 від 18.10.2016; № 0084/0000143 від 18.10.2016; № 0084/0000178 від 21.10.2016; № 0084/0000175 від 21.10.2016; № 0084/0000194 від 24.10.2016; № 0084/0000195 від 24.10.2016; № 0084/0000210 від 25.10.2016; № 0084/0000209 від 25.10.2016 та відповідних специфікацій до них;

- витребувати з ТОВ "ОСОБА_1 ПЛЮС" інформацію щодо причин у відхиленні відпуску пального на АЗС за скретч - картками переданих ТОВ "КРОМЕР ПРОДАКТ" згідно видаткових накладних № 0084/0000128 від 17.10.2016; № 0084/0000127 від 17.10.2016, № 0084/0000141 від 18.10.2016; № 0084/0000142 від 18.10.2016; № 0084/0000143 від 18.10.2016; № 0084/0000178 від 21.10.2016; № 0084/0000175 від 21.10.2016; № 0084/0000194 від 24.10.2016; № 0084/0000195 від 24.10.2016; № 0084/0000210 від 25.10.2016; № 0084/0000209 від 25.10.2016 та відповідних специфікацій до них.

В обґрунтування неможливості самому отримати вищезазначену інформацію Позивач посилається на те, що до Відповідача неодноразово надсилалися запити, також було особисто вручено представнику ТОВ "ОСОБА_1 ПЛЮС" запит. Однак відповіді так і не було надано. Інформація, що витребовується, перебуває у Відповідача та Позивач жодного доступу до неї не має.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2018, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та відкладено підготовче судове засідання на 13.02.2018.

13.02.2018 позивач надав заперечення на відзив, в яких зазначив, що твердження відповідача про те, що "За видатковими накладними та специфікаціями позивач отримав товар - нафтопродукти певної кількості та номіналу, про що було складено первинні документи, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та які містять підпис уповноваженого представника позивача, що підтверджує акт належного виконання постачальником своїх зобов'язань за договором" є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться чеки про те, що картки не активні та претензія позивача про порушення відповідачем умов договору.

Відповідач у судовому засіданні 13.02.2018 пояснень щодо неможливості позивача отримати паливо по скреч-картках, переданих відповідачем за договором, суду не надав.

В поясненнях від 13.02.2018 зазначив, що згідно з штатним розкладом ТОВ "ОСОБА_1 ПЛЮС" станом на 01.08.2017 на підприємстві обліковувалась кількість штатних одиниць 0,1 - посада директора. Наказом від 04.04.2017 № 356/к прийнятий на посаду директора ОСОБА_2 на 0,1 ставки з тривалістю робочого тижня при роботі з неповним робочим часом 4 години з одним робочим днем на тиждень - понеділок. Також, у квітні 2017 року, директору надана відпустка без збереження заробітної плати. Відповідач зазначає, що підприємство опинилось у такому скрутному становищі через неправомірні дії, що сталися наприкінці 2016 року у грудні місяці, коли ПАТ КБ "Приватбанк" безпідставно здійснив з розрахункових рахунків підприємства списання грошових коштів понад 15 000 000,00 грн. Товариство намагалось усіма зусиллями продовжувати вести свою господарську діяльність та належним чином виконувати свої зобов'язання перед контрагентами. Та чисельні судові справи з ПАТ КБ "Приватбанк" (№№ 910/21381/17, 910/118/18, 910/21375/17, 910/21376/17, 910/18117/17, 910/15178/17, 910/16045/17) завадили здійсненню підприємницької діяльності та поставили під небезпеку існування ТОВ "ОСОБА_1 ПЛЮС" як суб'єкта господарської діяльності. Основні напрямки діяльності: оптова та роздрібна реалізація нафтопродуктів, зупинені; працівників - звільнено. З урахуванням вищевикладеного, представник відповідача, не має об'єктивної можливості надати інформацію відповідно до ухвали суду від 22.01.2018.

Ухвалою суду від 13.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2018.

Позивач у судове засідання призначене на 20.02.2018 не з'явився, через канцелярію суду надав пояснення, в яких зазначив, що відповідач зобов'язаний передати позивачу паливо до закінчення строку дії скреч-картки. Передача товару здійснюється на АЗС відповідача шляхом заправки автомобілів позивача при пред'явленні скреч-картки. Тобто відповідно до положення ст. 663 ЦК України, за договором не можливо встановити точний строк передачі палива, тому застосовуються положення ч. 3 ст. 530 ЦК України, відповідно до якого позивач має право вимагати передачі палива в будь-який момент, шляхом пред'явлення скретч-картки на АЗС Відповідача, але не пізніше закінчення терміну дії скретч-картки.

Також позивач зазначає, що немає жодної підстави ставити виконання законних вимог позивача в залежність від строку дії договору та/або строку дії скретч-картки ані в силу положень договору, ані в силу положень закону, а ні в силу мети укладення договору, а саме здійснення безперебійної господарської діяльності в сфері вантажного автомобільного транспорту (згідно КВЕД основного виду діяльності позивача), для якої вкрай необхідно отримання пального за першим зверненням до АЗС, а не в дату, що зазначена на картці, як кінцевий строк дії. Однак, в зв'язку з ти, що скреч-картки не активні, та не можливо їх використати ля отримання палива, позивач позбавлений права на отримання палива. В зв'язку з тим, що відповідач порушив умови договору, не передав позивачу паливо, відповідно до положення ст. 693 ЦК України позивач має право вимагати повернення попередньої плати та сплати неустойки відповідно до умов договору.

Крім того, позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що за видатковими накладними та специфікаціями позивач отримав товар - нафтопродукти певної кількості та номіналу, про що складено первинні документи, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться чеки про те, що картки не активні та претензія позивача про порушення відповідачем умов договору.

Фактично, в силу положень п.п. 4.4. - 4.5. договору та специфічності товару. який згідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" може бути передбачений виключно в спеціально облаштованих місцях (АЗС), за видатковими накладними та специфікаціями відбулося приймання-передача не самого товару, що був об'єктом правовідносин, а приймання-передача довірчих документів на його отримання (скреч-карток), які виконували функцію письмових боргових зобов'язань відповідача на вчинення дій, а саме - на видачу пального з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару.

Аналогічне положення міститься також в п. 5.2.2. договору, де зазначено, що зобов'язання по погашених картках вважаються виконаними тільки після видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму марки товару.

Доказів щодо погашення скреч-карток (й відповідно, виконання зобов'язання щодо видачі пального) відповідачем до суду не надано.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не виконано вимоги ухвали суду щодо надання інформації стосовно статусу скреч-карток та причини відхилення скреч-карток на АС при спробах позивача отримати пальне.

Щодо пояснень відповідача про те, що станом на 01.04.2017 на підприємстві обліковується 0,1 штатна одиниця - директор, який з квітня 2017 року перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, позивач зазначає, що відсутність у відповідача трудового ресурсу навіть на обробку інформації та виконання законної вимоги суду свідчить про те, що відповідач не має також й достатнього штату працівників, для ведення господарської діяльності, в тому числі виконання умов договору, укладеного з ТОВ "КРОМЕР ПРОДАКТ", зокрема здійснення відвантаження пального та функціонування всіх АЗС, що за домовленістю сторін, приймали скреч-картки у якості довірчих документів на отримання пального.

Крім того, позивач 20.02.2017 через канцелярію суду надав заяву, в якій просить зменшити суму позовних вимог в частині стягнення пені та стягнути з відповідача суму пені у розмірі 130 946,078 грн., в іншій частині позовні вимоги підтримує. Також позивач просить розглянути справу без його участі.

Суд розцінює зазначену заяву як заяву про зменшення розміру позовних вимог та не приймає її до розгляду на підставі наступного.

Відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно до ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи . У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

У судовому засіданні 13.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, однак позивач заяву про зменшення позовних вимог надав 20.02.2017, тобто після закриття підготовчого провадження.

Крім того, суд зазначає, що позивачем до заяви про зменшення позовних вимог не надано доказів направлення її іншим учасникам справи, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про відкладення розгляду справи (т.3 а.с. 204).

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 20.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОМЕР ПРОДАКТ" (покупець-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС" (постачальник - відповідач) укладено договір поставки №005.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Пунктами 1.2, 1.3, 1.4 договору встановлено: найменування товару - згідно накладних на товар; одиниця вимірювання - літр; кількість - згідно накладних на товар.

Відповідно до п. 1.5. договору, відпуск товару на АЗС здійснюється за довірчими документами (скетч-картки) на отримання товару відповідно Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.

Згідно з п. 2.1. договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.

Ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар (п. 3.1 договору).

Загальна сума договору складається з загальної вартості товару за всіма видатковими накладними (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, встановлено умови оплати: 100% попередня оплата протягом одного банківського дня з моменту оформлення постачальником рахунку. Сторони розуміють банківський день, відповідно до Постанови від 17.03.2004 № 110 Національного банку України Про затвердження інструкції про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті ; банківський день - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконується технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних міжбанківських переказів Національного банку, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.

Згідно з п. 4.2. договору, оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника згідно наданого рахунка на наступні реквізити (р/р 26004050017967 в ПАТ КБ Приватбанк МФО 305299, ЄДРПОУ 39726851). Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інший рахунок.

У відповідності з п. 4.3 договору, при ненадходженні оплати у термін, вказаний в п. 4.1 договору, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок покупця або здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за товар на його розрахунковий рахунок з наступним переоформленням відповідного рахунку на оплату. У разі відмови покупця отримати товар за новими цінами, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок покупця, а договір з такої дати вважається розірваним.

Пунктом 4.5. договору встановлено, що після оплати товару на протязі 5-тиробочих днів постачальник зобов'язаний передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (талони пластикові, паперові або паливні скетч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару.

Відповідно до пункту 5.1 договору, строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).

Згідно з п. 6.3. договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.

У відповідності до п. 10.2 договору даний договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово не виявила бажання припинити його дію даний договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах.

Так, жодна із сторін письмово на виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір поставки № 005 від 19.09.2016 є чинним протягом спірного періоду.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 гарант плюс" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "КРОМЕР ПРОДАКТ" рахунки-фактури № 0084/0000147 від 17.10.2016 року, № 0084/0000149 від 17.10.2016 року, № 0084/0000158 від 18.10.2016 року, № 0084/0000163 від 18.10.2016 року, № 0084/0000167 від 18.10.2016 року, № 0084/0000197 від 20.10.2016 року, № 0084/0000199 від 20.10.2016 року, № 0084/0000225 від 24.10.2016 року, № 0084/0000227 від 24.10.2016 року, № 0084/0000241 від 25.10.2016 року, № 0084/0000245 від 25.10.2016 року на загальну суму 3 296 175,00 грн. за товар, а саме: дизпаливо Energy, бензин А 92 Energy, бензин А 95, бензин А 95 Energy (а.с.42-51 т.1).

Позивачем вказані рахунки оплачено у повному обсязі у сумі 3 296 175,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку за період з 17.10.2016 року по 25.10.2016 року (а.с. 52-56 т.1).

Враховуючи попередню 100% оплату товару, відповідач передав позивачу скретч - картки згідно специфікацій на загальну суму 3 296 175,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0084/0000127 від 17.10.2016 року, № 0084/0000128 від 17.10.2016 року, № 0084/0000141 від 18.10.2016 року, № 0084/0000142 від 18.10.2016 року, № 0084/0000143 від 18.10.2016 року, № 0084/0000175 від 21.10.2016 року, № 0084/0000178 від 21.10.2016 року, № 0084/0000194 від 24.10.2016 року, № 0084/0000195 від 24.10.2016 року, № 0084/0000209 від 25.10.2016 року, № 0084/0000210 від 25.10.2016 року.

Позивач у позовній заяві зазначає, що починаючи з грудня 2016 року, при спробі скористатися скретч - картками відповідно до їх призначення на АЗС, було відмовлено у відпуску пального, однак чеки з записом Не активовано з терміналу АЗС не роздруковуються.

Позивач вказував, що відповідачем порушено п. 2.1. договору, оскільки товар фактично не був переданий покупцю на АЗС. Загальна сума придбаних та непрацюючих скретч - карток складає 969 116,50 грн.

21.11.2016 позивач звернувся до відповідача з письмовою пропозицію № 01-11/16 щодо активації скетч - карток, та просив усунути перешкоди в отриманні товару.

Відповідач на лист - пропозицію № 01-11/16 від 21.11.2016 не відреагував, відповіді з приводу непрацюючих скретч- карток позивачу не надав, вимоги позивача щодо усунення перешкод у користування скретч-картками не виконав, грошові кошти у розмірі 969 116,50 грн. позивачу не повернув, що і є причиною виникнення цього спору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч. 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або в повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Оскільки оплату вартості товару здійснено, а товар не поставлено, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення сплаченої за нього грошової суми.

Факт попередньої оплати за товар з боку позивача доводиться матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Крім того позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 1/12-2016 від 12.12.2016, в якій позивач просив перерахувати протягом семи днів з моменту отримання цієї претензії на його поточний рахунок грошові кошти за непоставлений товар в розмірі 012 000,00 грн. (а.с. 134-135 т.1), що є фактично відмовою позивача від договору.

Станом на час розгляду справи доказів поставки товару або повернення попередньої оплати у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Враховуючи доведеність матеріалами справи факту порушення відповідачем зобов'язання з поставки продукції на спірну суму перерахованої позивачем оплати за вказаним договором, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати за нафтопродукти в розмірі 969 116,50 грн.

Посилання відповідача на належне виконання ним своїх зобов'язань за договором в частині передання товару та прийняття його позивачем, суд вважає такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема наявними у справі копіями квитанцій про відхилення заблокованих карток (а.с.137-250 т. 1, 1-250 т.2, 1-8 т.3). Отже, заперечення відповідача є безпідставними.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 244 429,65 грн. за період з 29.12.2016 по 14.12.2017.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами п. 7.2 договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання, встановлені його статтями 546-548. ОСОБА_1, норми Цивільного кодексу України не повністю поширюються на господарсько-правові штрафні санкції.

За правилами Цивільного кодексу України пеня обчислюється - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

У частині першій статті 230 Господарського кодексу України поняття "неустойка" вживається як різновид штрафних санкцій. Господарський кодекс України не містить визначення штрафу і пені, як не містить і обмежень щодо застосування пені як санкції за порушення лише грошових зобов'язань.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що пеня нарахована не вірно - за весь період прострочення оплати - з 29.12.2016р. по 14.12.2017р.

З врахуванням викладеного розмір пені слід розраховувати з 29.12.2016р. по 30.06.2017р., що становить 130 946,08 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

В частині стягнення 113 483,57 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 969 119,50 грн. - основного боргу та 130 946,08 грн. - пені.

В частині стягнення 113 483,57 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС" (49051, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 40-А, код ЄДРПОУ 39726851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОМЕР ПРОДАКТ" (07301, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 14, оф. 19, код ЄДРПОУ 40476140) суму основного боргу у розмірі 969 119,50 грн., пеню у розмірі 130 946,08 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 500,96 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено - 22.02.2018.

Суддя ОСОБА_3