Рішення

від 22.02.2018 по справі 904/10271/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2018м. ДніпроСправа № 904/10271/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХРАНА "РЕСПЕКТ", м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС СОМ", м.Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 18 199,80 грн.

Суддя Красота О.І.

За участю секретаря судового засідання Нерух Н.О.

Представники:

від позивача : не з'явився;

від відповідача : не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХРАНА "РЕСПЕКТ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС СОМ" про стягнення заборгованості у розмірі 18 199,80 грн.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що Позивач отримав рахунок-фактуру №78 від 16.08.2017 р. та рахунок-фактуру №77 від 16.08.2017 р. від Відповідача на оплату послуг з розміщення рекламного банеру на вуличному щиті розміром 3х6 м протягом 6 місяців, відповідно до платіжних доручень від 21.08.2017 р. №755, від 21.18.2017 р. №756.

Позивачем перераховано попередню оплату на загальну суму 18 199,80 грн. в рахунок майбутньої наданої послуги з реклами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 09.01.2018 р. На 12.00 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2018 р. розгляд справи було відкладено до 30.01.2018р. об 11:30 год.

Згідно з пунктом 1.Прикінцевих положень ЗУ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів " (Відомості Верховної ради, 2017, № 48, ст. 436) цей закон набирає чинності з дня початку роботи Верховного суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 31, ст. 545), опублікованим у газеті "Голос України".

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" з 15.12.2017 починає роботу Верховний Суд.

Як зазначено у пункті 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справи, які перебувають у провадженні місцевих господарських судів, подальший її розгляд відбуватиметься за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи стадію вирішення даного спору (після набрання новим ГПК України законної сили), яка відповідає стадії підготовчого провадження, а саме визначенню обставин справи, які підлягають встановленню, та зібранню відповідних доказів, суд розпочав слухання справи зі стадії підготовчого провадження.

30.01.2018р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 22.02.2018р. о 11.30 год.

06.02.2018р. Позивач направив на адресу суду заяву, відповідно до якої просить суд розглянути справу без його участі позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Відзив на позов та документи витребувані ухвалою господарського суду, а також докази оплати за спірним договором до суду не надав. Клопотання про відкладення розгляду спору та письмові пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходило.

Часитною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Часитна 4 ст. 202 ГПК України встановлює, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Одже, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Позивача (заява) та представника Відповідача оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином (поштові повідомлення а.с. 43, 49, 50), а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Технічна фіксація судового процесу при розгляді справи по суті не здійснювалась.

Відповідно до ч.4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем були виставлені Позивачу рахунки-фактури на оплату банера послуг з розміщення рекламного банеру на вуличному щиті розміром 3х6 м протягом 6 місяців:

- №78 від 16.08.2017 р. на суму 3 200,04 грн.,

- №77 від 16.08.2017 р. на суму 14 999,76 грн. (а.с.10,12).

Відповідно до платіжного доручення від 21.08.2017 р. №755 Позивачем перераховано оплату на рахунок Відповідача в сумі 3 200,04 грн. (а.с.11).

Відповідно до платіжного доручення від 21.08.2017 р. № 756 Позивачем перераховано оплату на рахунок Відповідача в сумі 14 999,76 грн. (а.с.13).

04.10.2017 р. Позивач направив на адресу Відповідача заяву про повернення коштів № 345, в якій просить повернути грошові кошти у розмірі 18 199,80 грн. (а.с.14).

Також, 30.10.2017 р. Позивач направив на адресу Відповідача претензію № 350, в якій вимагає повернути безпідставно набуті кошти на загальну суму 18 199,80 грн. (а.с.16).

Додатково 07.12.2017 р. Позивач направив на адресу Відповідача вимогу № 358, в якій вимагає повернути безпідставно набуті кошти на загальну суму 18 199,80 грн. (а.с.16).

Відповідач відповіді на вищезазначені заяву, претензію та вимогу не надав.

Неповернення Відповідачем грошових коштів в добровільному порядку спонукало Позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо надання послуг з реклами, відповідно до якої позивач, як замовник, зобов'язався прийняти та оплатити послуги, а відповідач - як виконавець, надати ці послуги позивачу.

Дії сторін щодо виставлення рахунків-фактури на оплату №78 від 16.08.2017 р. на суму 3 200,04 грн., №77 від 16.08.2017 р. на суму 14 999,76 грн. та проведення Позивачем оплати цих рахунків свідчать про виникнення між ними зобов'язання, яке регулюється главою 63 Цивільного кодексу України "Послуги".

При цьому в правовідносинах за договором надання послуг зобов'язаною стороною по сплаті грошових коштів являється Позивач, а зобов'язаною стороною по наданню послуг відповідно Відповідач.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець зобов'язаний надати послуги замовнику у строк, встановлений договором про надання послуг, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуюче те, що 07.12.2017 р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача вимогу про повернення коштів № 358, тому обов'язок щодо повернення грошових коштів у сумі 18 199,80 грн. є таким, що настав.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

На момент проведення судового засідання 22.02.2018 р. матеріали справи не містять доказів надання послуг Відповідачем Позивачу, а також доказів повернення попередньої оплати.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді, борг Відповідача перед Позивачем за оплачені, але не надані послуги становить 18 199,80 грн.

Виходячи із встановлених обставин справи і наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу Позивача про стягнення коштів в розмірі 18 199,80 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 173-175, 181, 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 202, 205, 509, 525-526, 530, 626, 901, 906 Цивільного кодексу України, ст. ст. ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС СОМ" (49101, м. Дніпро, пр.. ОСОБА_1, 36; ідентифікаційний код 37004744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХРАНА "РЕСПЕКТ" (69118, м. Запоріжжя, вул.. Новокузнецька, 10; ідентифікаційний код 38981412) - основний борг у розмірі 18 199,80 грн . та судовий збір у розмірі 1 600,00 грн ., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня його оголошення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

22.02.2018