Рішення

від 19.02.2018 по справі 909/1180/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1180/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.,

секретар судового засідання Назарчук І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Сервіс»

вул. Велика Кільцева, 2, с. П. Борщагівка,

Києво-Святошинський район, Київська область, 08130

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД»

АДРЕСА_1, 76018

про стягнення 159710,40 гривень, а саме: 133952,02 гривень основного боргу, 17 009,55 гривень пені, 2 077, 69 гривень 3 % річних, 6671,14 гривень інфляційних втрат на підставі неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 2509/1 від 25.09.2015

представники сторін не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

до Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Трак Сервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про стягнення 159710,40 гривень, а саме: 133 952,02 гривень основного боргу, 17009,55 гривень пені, 2077,69 гривень 3 % річних, 6671,14 гривень інфляційних втрат на підставі неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 2509/1 від 25.09.2015.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2017 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.01.2018.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2018 закрито підготовче провадження по справі № 909/1180/17, призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2018.

В судові засідання, які відбувалися 17.01.2018 та 12.02.2018, представник відповідача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце таких засідань; докази отримання ухвал суду відповідачем наявні в матеріалах справи (а.с. 49, 64).

Враховуючи зазначене, суд в підготовчому засіданні 12.02.2018 постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 19.02.2018.

В судове засідання 19.02.2018 представник відповідача не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи по суті, причин неприбуття не повідомив, проти позову в установленому порядку не заперечив.

Ухвалою від 18.12.2017 відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позов - до 09.01.2018. Такий строк сплив 09.01.2018, проте і станом на час розгляду справи по суті відповідач не подав відзиву на позов та не повідомив можливих поважних причин пропуску цього строку.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

19.02.2018 представник позивача в судове засідання не з'явився, натомість надіслав клопотання вих. № 1302/01 від 13.02.2017 (вх. № 1180/18 від 26.02.18), в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за відсутності його представника. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 2509/1 від 25.09.2015 в частині проведення розрахунку за отриманий товар. З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме порушення строків оплати поставленого товару позивач просить суд стягнути з відповідача 17 009,55 гривень пені, 2 077,69 гривень 3 % річних та 6 671,14 гривень інфляційних втрат.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд Івано-Франківської області,

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2015 року між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки № 2509/1 (а.с. 9-13).

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов'язковим.

Пунктом 1.1 Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали та експлуатаційні рідини (надалі - "товари") в порядку і на умовах, що передбачені цим договором.

Товари поставляються партіями. Максимальною кількістю (розміром партії) Товару, яка може бути поставлена за цим Договором, є одна бочка або коробка. Періодичність поставок та обсяги кожної партії Товарів визначаються покупцем самостійно та зазначаються в замовленні (п. 1.4. Договору).

Пунктом 1.5. Договору встановлено, що вартість партії товарів визначається в рахунках-фактури та/або видаткових документах на товар, в передбаченому цим договором порядку.

Умови поставки визначені в розділі 2 Договору.

Згідно п. 2.1. Договору, поставка кожної партії товарів здійснюється постачальником на підставі попереднього письмового замовлення покупця.

Замовлення направляється постачальнику за допомогою факсу або електронної пошти (п. 2.4 договору).

Пунктом 2. 13 Договору сторони погодили, що день передачі товару визначається на підставі видаткових накладних. Днем передачі товару вважається дата виписки видаткової накладної на товар. Постачальник направляє за допомогою електронної пошти виписані видаткові накладні покупцеві у день передачі товару перевізнику.

У відповідності до умов Договору, покупець отримав товар на загальну суму 133 952,02 гривень.

Виконання позивачем(постачальником) договірних зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме, копіями:

видаткової накладної № РН-0000009 від 26 квітня 2017р. на суму 57408,01 грн.

(а.с. 16);

рахунку-фактури № СФ-0000069 від 26 квітня 2017р. (а.с.15);

заявки від 20 квітня 2017р. (а.с.14);

видаткової накладної № РН-0000010 від 11 травня 2017р. на суму 19136,00 грн.

(а.с. 18);

рахунку-фактури № СФ-0000096 від 11 травня 2017р. (а.с.19);

заявки від 05 травня 2017р. (а.с.17);

видаткової накладної № РН-0000011 від 15 травня 2017р. на суму 57408,01 грн.

(а.с. 22);

рахунку-фактури № СФ-0000097 від 15 травня 2017р. (а.с.21);

заявки від 12 травня 2017р. (а.с.20).

Порядок оплати визначений в розділі 5 Договору.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що оплата товарів за цим договором проводиться покупцем протягом 30 календарних днів з дати, що слідує за датою поставки товарів, шляхом переказу коштів на поточний рахунок постачальника. Датою поставки товарів є дата. що зазначена у відповідній накладній постачальника, підписаній покупцем. Покупець прийняті на себе договірні зобов'язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар не виконав; оплату за отриманий товар не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору, 27 листопада 2017 року, позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. № 2311/1 від 23.11.2017 (а.с. 23); докази її направлення наявні в матеріалах справи (а.с.27). Проте, претензія залишена без відповіді та задоволення.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено факт поставки відповідачу товару на суму 133952,02 гривень; судом з'ясовано, що поставка товару відбулася на підставі договору поставки № 2509/1 від 25 вересня 2015 року.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містяться у ст. 712 ЦК України, яка наведена вище.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 133952,02 грн., на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально, відповідачем не надано суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача, вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 133952, 02 грн. обгрунтована та підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов язання.

Згідно приписів ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем термінів виконання зобов'язань з оплати товарів, що передбачені пунктом 5.1. цього договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю неустойку в розмірі 0,1 % але не більше подвійної облікової ставки НБУ. що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з частиною 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вказана вище норма носить диспозитивний характер і встановлює, що, якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов'язання (тобто шість місяців починають обчислюватися від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання).

Позивачем пеня нарахована по кожній накладній окремо, а саме: по видатковій накладній № РН-0000009 від 26 квітня 2017р. на суму 57408,01 грн. - за період з 12.06.2017 по 11.12.2017; по видатковій накладній № РН-0000010 від 11 травня 2017р. на суму 19136,00 грн. - за період з 12.06.2017 по 11.12.2017; по видатковій накладній № РН-0000011 від 15 травня 2017р. на суму 57408,01 грн. - за період з 15.06.2017 по 11.12.2017, тобто позивач починає обчислювати шість місяців не від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання.

Господарським судом, в системі ІПС "Законодавство" здійснено перерахунок належної до стягнення пені. Згідно з вірним арифметичним розрахунком проведеним судом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 17230,26 грн., яка перевищує заявлену до стягнення позивачем, отже, суд задовольняє стягнення пені в межах заявлених позовних вимог в сумі 17099,55 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України). Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат; розрахунок позивача є вірним.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання зобов'язання за договором поставки № 2509/1 від 25.09.2015 підтверджується матеріалами справи, вимога позивача щодо стягнення 17009,55 гривень пені, 2077, 69 гривень 3 % річних, 6671,14 гривень інфляційних втрат обґрунтована та підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.124, ст.129 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 216, 230-232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 551, 599, 611, 612, 629, 712 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 165, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю Трак Сервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про стягнення 159710, 40 гривень, а саме: 133952, 02 гривень основного боргу, 17009, 55 гривень пені, 2077,69 гривень 3 % річних, 6671,14 гривень інфляційних втрат на підставі неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 2509/1 від 25.09.2015 задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", АДРЕСА_2, 76018 (код 32605152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трак Сервіс ", вул. Велика Кільцева, 2, с. П. Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130 (код 36449247) - 133952, 02 (сто тридцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві гривні дві копійки) основного боргу, 17 009, 55 (сімнадцять тисяч дев'ять гривень п'ятдесят п'ять копійок) пені, 2 077, 69 (дві тисячі сімдесят сім гривень шістдесят дев'ять копійок) 3 % річних, 6671, 14 (шість тисяч шістсот сімдесят одну гривню чотирнадцять копійок) інфляційних втрат та 2395,66 (дві тисячі триста дев'яносто п'ять гривень шістдесят шість копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22.02.2018

Суддя І.П. Кавлак