Рішення

від 19.02.2018 по справі 904/10691/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2018м. ДніпроСправа № 904/10691/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "ЄВРОМОБАЙЛ", м. Запоріжжя

до Державного підприємства "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом", м. Жовті Води Дніпропетровська область

про стягнення у розмірі 26 307,00 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

Суть спору :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "ЄВРОМОБАЙЛ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить суд стягнути з Державного підприємства "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом" (далі - відповідач) на свою користь 18 561, 76 грн. пені, 2 117, 24 грн. 3% річних, 5 627, 95 грн. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем зобов'язань в частині своєчасної оплати поставленої позивачем продукції за договором №228 від 25.10.2016р.

Ухвалою суду від 19.01.2018 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до положень статті 252 ГПК України.

Відповідач заперечує проти здійсненого позивачем розрахунку та вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог на суму 11 366, 18 грн. пені, 1 217, 80 грн. 3% річних, 7 181, 99 грн. інфляційних.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 19.02.2018 року судом прийнято рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

25 жовтня 2016 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір №228 (далі - Договір), за умовами якого, постачальник зобов'язується поставити відповідачу ОСОБА_1 Viper SC 100/400 (далі - продукцію), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію(п.1.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Замовник зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Кількість, асортимент, одиниця виміру, вартість за одиницю та вартість продукції зазначається в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору (п.1.2 Договору).

Розрахунок за продукцію здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 100 000,00 грн. з ПДВ при наявності відповідного фінансування. Решта вартості продукції сплачується покупцем протягом 10 банківських днів з моменту поставки продукції (п.3.4 Договору)

Згідно Специфікації №1 до Договору вартість продукції становить 498 999, 98 грн. (з ПДВ - 83 166,66 грн.)

З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2016 та 25.11.2016 позивачем здійснено передплату продукції на суму 100 000, 00 грн.

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку у відповідності до видаткової накладної №145 від 08.02.2017 року на загальну суму 498 999, 98 грн. (з ПДВ - 83 166,66 грн.).

З огляду на приписи пункту 3.4 Договору, строк оплати поставленої продукції настав 23.02.2017 року, проте відповідачем, в порушення визначених Договором строків оплати, остаточний розрахунок за поставлену продукцію відповідачем здійснено 29.03.2017 року на суму 86 335, 96 грн. та 03.04.2017 року на суму 312 664, 02 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення покупцем більш ніж на 30 календарних днів строку оплати адукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочки оплати (п.5.2 Договору).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач несвоєчасно розрахувався за поставлений товар, позивач нарахував до сплати відповідачу пеню за період з 23.02.2017 року по 03.04.2017 року у розмірі 18 561, 76 грн., 3% річних за той самий період у розмірі 2 117, 24 грн. та інфляційні за період з березня 2017 року по січень 2018 року у розмірі 5 627, 95 грн. (а.с.8-9)

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми пені, 3% річних та інфляційних.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вимоги ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України передбачають, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені та 3% річних, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем невірно визначено термін прострочення оплати продукції за платежами, здійсненими відповідачем 29.03.2017 року на суму 86 335, 96 грн. та 03.04.2017 року на суму 312 664, 02 грн.

Так, з наданого позивачем розрахунку вбачається наступне:

- прострочення за платежем, здійсненим відповідачем 29.03.2017 року на суму 86 335, 96 грн., становить 34 дні (з 23.02.2017 по 29.03.2017);

- прострочення за платежем, здійсненим відповідачем 03.04.2017 року на суму 312 664, 02 грн., становить 39 днів (з 23.02.2017 по 03.04.2017).

Всупереч викладеному, суд зазначає наступне.

Часткова оплата у розмірі 86 335,96 грн. здійснена відповідачем 29.03.2017, згідно платіжного доручення №4920 від 29.03.2017.

Таким чином, зважаючи на здійснену попередню оплату у розмірі 100 000,00 грн., прострочення оплати на суму 398 999,98 грн. з 23.02.2017 по 28.03.2017 включно складає 34 дні.

Остаточний розрахунок у розмірі 312 664,02 грн. відповідачем здійснено 03.04.2017 згідно платіжного доручення №4995 від 03.04.2017. Отже, прострочення оплати на суму 312 664,02 грн. з 30.03.2017 по 02.04.2017 складає 4 дні. (398 999, 98 грн. - 86 335,96 грн. = 312 664,02 грн.) Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до приписів пункту 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України17.12.2013 №14 Про деякі питання практики астосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. За викладених обставин, судом здійснено перерахунок пені та 3% річних, у зв'язку з чим суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені за період з 23.02.2017 року по 02.04.2017 на суму 11 606, 06 грн., 3% річних за період з 23.02.2017 по 02.04.2017 на суму 1 243, 50 грн., тоді як в решті нарахувань пені та 3% річних відмовляється судом.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення інфляційних за березень 2017 року на суму 5 627, 95 грн.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом" (52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, 4; код ЄДРПОУ 39688675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "ЄВРОМОБАЙЛ" (69123, м.Запоріжжя, вул. Георгія Сапожнікова, буд. 8-Б, офіс 38 (А/С 7283); код ЄДРПОУ 38415597) суму 11 606,06 грн. пені, 1 243, 50 грн. 3% річних, 5 627, 95 грн. інфляційних, 1 123,81 грн. судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України.

Суддя А.В. Суховаров