Рішення

від 31.01.2018 по справі 911/3027/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3027/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Пан Коцький»

до Дочірнього підприємства «Рітейл Вест»

про стягнення 39784,86 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 29.01.2018 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 02.01.2018 року).

обставини справи:

До Господарського суду Київської області звернулось Приватне підприємство «Пан Коцький» із позовом до Дочірнього підприємства «Рітейл Вест» про стягнення 39784,86 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що на виконання умов Договору № РВ025469 від 16.05.2014 року поставив відповідачу ОСОБА_3 на загальну суму 42096,12 грн. згідно видаткових накладних: № 89 від 15.05.2015 року, № 28 від 26.04.2016 року, № 42 від 15.06.2016 року, проте відповідач за отриманий ОСОБА_3 повністю не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в сумі 30904,34 грн. та, відповідно, у позивача виникло право на нарахування відповідачу передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2017 року порушено провадження у справі № 911/3027/17 та призначено справу до розгляду на 06.11.2017 року.

24.10.2017 року від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

06.11.2017 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що між Сторонами протягом дії спірного Договору відбувся залік зустрічних однорідних вимог та часткова оплата ОСОБА_3. Окрім того, відповідач повідомив суд про наявність нереалізованих залишків ОСОБА_3, поставлених згідно спірного Договору, строк оплати яких, у відповідності до п. 7.9 Договору, ще не настав. Також, стверджував про те, що заявлена позивачем неустойка у вигляді пені за несвоєчасне виконання зобов'язань спірним Договором не передбачена. Щодо 3% річних та інфляційних, зазначав, що оскільки прострочення господарського зобов'язання не було, відсутні і підстави для стягнення відповідних сум, у зв'язку з чим, просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У зв'язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. на лікарняному розгляд справи 06.11.2017 року не відбувся.

20.11.2017 року від представника відповідача надійшли уточнення до відзиву, в яких останній уточнив суму поставленого згідно спірних видаткових накладних, але нереалізованого станом на момент розгляду спору ОСОБА_3.

В судовому засіданні 20.11.2017 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва в розгляді справи на 29.11.2017 року.

В судове засідання 29.11.2017 року представники сторін з'явилися, однак вимог ухвали Господарського суду Київської області від 11.10.2017 року не виконали. Окрім того, позивач в судовому засіданні 29.11.2017 року подав письмові пояснення по суті спору, зокрема заперечення щодо викладених відповідачем у відзиві тверджень про неправомірність заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних.

У зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали Господарського суду Київської області від 11.10.2017 року та необхідністю витребування нових доказів, ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2017 року розгляд справи відкладався на 20.12.2017 року.

Крім того, в судовому засіданні 29.11.2017 року представником позивача в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, було подано клопотання про продовження строку розгляду спору, яке задоволено судом та продовжено розгляд спору.

У зв'язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. на лікарняному розгляд справи 20.12.2017 року не відбувся.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» , яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Підпунктом 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

З огляду на обсяг та зміст позовних вимог у справі № 911/3027/17, господарський суд дійшов висновку, що справу № 911/3027/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження.

У зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2017 року справу № 911/3027/17 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 31.01.2018 року.

В судовому засіданні 31.01.2018 року представники сторін подали Акт звірки взаєморозрахунків за спірним Договором за період з 01.01.2014 року по 13.12.2017 року на суму в розмірі 25348,78 грн. (з врахуванням заліку зустрічних однорідних вимог та часткової оплати ОСОБА_3 до звернення позивачем до суду), який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, у зв'язку з чим в даному судовому засіданні позивач заявив усне клопотання в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог, яким просив стягнути з відповідача 25348,78 грн. основного боргу, решту вимог залишити без змін.

В судовому засіданні 31.01.2018 року представник позивача зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримує в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Також зазначив про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані всі наявні докази в підтвердження викладеного на які він посилається.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.01.2018 року проти нарахування штрафних санкцій заперечував з підстав викладених у відзиві. Зазначив, що докази на які відповідач посилається у своїх запереченнях додані до них.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 31.01.2018 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, за письмовою згодою сторін, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в даному судовому засіданні 31.01.2018 року.

В судовому засіданні 31.01.2018 року позивач позовні вимоги уточнені підтримав в повному обсязі. Відповідач судовому засіданні 31.01.2018 року проти основного боргу не заперечував, просив відмовити в заявлених до стягнення сумах пені, 3 % річних та інфляційних.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 31.01.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

16.05.2014 року між Приватним підприємством «Пан Коцький» (далі - позивач, Постачальник) та Дочірнім підприємством «Рітейл Вест» (далі - відповідач, Покупець) було укладено Договір № РВ025469 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується в порядку і на умовах визначеним Договором, та у відповідності з Замовленням Покупця, поставити ОСОБА_3, а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим Договором, прийняти ОСОБА_3 і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній та які не можуть перевищувати цін узгоджених в Специфікації. Поставка ОСОБА_3 постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації Покупцем через мережу магазинів Фуршет .

ОСОБА_3 поставляється Постачальником у відповідності з Замовленнями Покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в Замовленні (п. 3.1 Договору).

Пунктом поставки ОСОБА_3 за цим Договором є склад Покупця, адреса якого вказана в Замовленні. Поставка ОСОБА_3 до місця передачі здійснюється транспортом Постачальника. Витрати з транспортування ОСОБА_3 до пункту поставки несе Постачальник. Датою поставки є дата отримання Покупцем ОСОБА_3 на складі Покупця (п. 3.4 Договору).

У випадку якщо ОСОБА_3 не виходить на необхідний рівень продаж у роздрібній мережі Покупця для вказаної категорії ОСОБА_3, або якщо ОСОБА_3 не був реалізований на протязі строку придатності, або ОСОБА_3 виявився неякісним при тестуванні, Покупець направляє на адресу Уповноваженого представника Постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення ОСОБА_3, а також перелік торгівельних точок з яких Постачальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від Покупця вивезти такий ОСОБА_3 (п. 3.7.1 Договору).

Покупець оформлює повернення ОСОБА_3 за допомогою накладної на повернення товарів (п. 3.7.2 Договору).

Покупець оплачує ОСОБА_3, що поставляється за цінами погодженими Сторонами в Специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на ОСОБА_3 в Специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків коми (ціна без ПДВ та з ПДВ) (п. 7.1 Договору).

Загальна сума цього Договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка ОСОБА_3 (п. 7.8 Договору).

Оплата за ОСОБА_3 здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування кошів на банківський рахунок Постачальника після його реалізації кожні 35 днів (п. 7.9 Договору).

Зобов'язання Покупця по оплаті ОСОБА_3 вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку (п. 7.11 Договору).

Як стверджує позивач, на виконання зобов'язань за Договором ним було поставлено відповідачу ОСОБА_3 на загальну суму 42096,12 грн. згідно видаткових накладних: № 89 від 15.05.2015 року на суму 19984,08 грн., № 28 від 26.04.2016 року на суму 17823,00 грн., № 42 від 15.06.2016 року на суму 4289,04 грн., які підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками (копії наявні в матеріалах справи).

Однак, відповідач в порушення п. 7.9 Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого ОСОБА_3 не виконав, розрахувався частково, частково повернув ОСОБА_3, відтак, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 30904,34 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача 30904,34 основного боргу.

В ході розгляду спору відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що між Сторонами протягом дії спірного Договору, зокрема 30.09.2017 року відбувся залік зустрічних однорідних вимог на суму 555,56 грн., 11.09.2017 року часткова оплата ОСОБА_3 на суму 5000,00 грн. (докази заліку та оплати знаходяться в матеріалах справи). Окрім того, відповідач в уточненнях до відзиву повідомив суд про наявність нереалізованих залишків ОСОБА_3 на суму 3919,17 грн., поставлених згідно спірного Договору, строк оплати яких, у відповідності до п. 7.9 Договору, ще не настав, що в подальшому підтвердив Актом інвентаризації від 01.12.2017 року, наявним в матеріалах справи, у зв'язку з чим, з врахуванням вищезазначеного, вважає, що на день розгляду спору за ним рахується заборгованість перед позивачем згідно спірного Договору в розмірі 25348,78 грн. без врахування нереалізованих залишків, про що свідчать і підписані ним Акти звірки взаєморозрахунків на вказану суму, подані до суду 20.11.2017 року та 31.01.2018 року. Також, стверджував про те, що заявлена позивачем неустойка у вигляді пені за несвоєчасне виконання зобов'язань спірним Договором не передбачена. Щодо 3 % річних та інфляційних, зазначав, що оскільки прострочення господарського зобов'язання не було, відсутні і підстави для стягнення відповідних сум.

Сторонами 31.01.2018 року подано до суду Акт звірки взаєморозрахунків за спірним Договором за період з 01.01.2014 року по 13.12.2017 року на суму в розмірі 25348,78 грн. (з врахуванням заліку зустрічних однорідних вимог та часткової оплати ОСОБА_3 до звернення позивачем до суду), який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, яким відповідач фактично визнав існування заборгованості на означену суму.

Таким чином, з врахуванням викладених у відзиві обставин та підписаного відповідачем ОСОБА_4 звірки взаєморозрахунків на суму 25348,78 грн., позивачем в судовому засіданні 31.01.2018 року було заявлено усне клопотання про зменшення позовних вимог, згідно якого позивач, погоджуючись з визнаною відповідачем сумою заборгованості, просив суд стягнути з відповідача 25348,78 грн. основного боргу за спірним Договором (30904,34 грн. заявлена сума основного боргу - 555,56 грн. залік зустрічних однорідних вимог - 5000,00 грн. часткова оплата ОСОБА_3).

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Проте, сторони в поданому 31.01.2018 року Акті звірки взаєморозрахунків не врахували і не зазначили суму нереалізованих залишків ОСОБА_3, поставленого згідно спірного Договору, яка складає 3919,17 грн., про що зазначав відповідав у запереченнях на позов, у зв'язку з чим уточнена позивачем сума боргу в розмірі 25348,78 грн. повинна бути зменшена на суму нереалізованих залишків, строк оплати яких, у відповідності до п. 7.9 Договору, ще не настав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 21429,61 грн. (25348,78 грн. сума боргу яка визнана відповідачем в Акті звірки взаєморозрахунків - 3919,17 грн. нереалізованих залишків ОСОБА_3 поставленого ОСОБА_3).

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати ОСОБА_3, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 4213,15 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, після спливу 6 місяців з дня останньої спірної поставки ОСОБА_3 на суму заборгованості 30904,34 грн. за період з 07.12.2016 року по 07.06.2017 року (згідно уточнених позовних вимог).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено ст. 14 Закону України Про державний матеріальний резерв , ст. 36 Закону України Про телекомунікації , ст. 1 Закону України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій . У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань , а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Передбачений ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Таким чином, беручи до уваги заперечення відповідача та враховуючи те, що між сторонами відсутній правочин яким було б передбачено застосування заходу забезпечення зобов'язання - неустойки у вигляді пені, погоджено розмір та умови її нарахування, вчинений у письмовій формі та відсутня пряма вказівка закону щодо такого виду забезпечення виконання зобов'язання (ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , на які посилається позивач, визначають порядок, а не підстави застосування відповідальності), суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4213,15 грн. пені є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Однак, відповідно до ч. 4 п. 2.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 наведене не виключає можливості покладення на боржника відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

У зв'язку з чим, позивачем заявленого також вимоги про стягнення з відповідача в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 868,70 грн. 3 % річних за період з 01.07.2016 року по 07.06.2017 року та 3799,01 грн. інфляційних за період липень 2016 року - квітень 2017 року (згідно уточнених позовних вимог).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, судом було виявлено помилки в наданому позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних, зокрема, помилки в сумі на яку він проводить відповідні нарахування, оскільки позивачем помилково нарахування здійснюються на суму боргу 30904,34 грн. без врахування нереалізованих залишків на суму 3919,17 грн. Відтак, судом було здійснено правильний розрахунок 3 % річних та інфляційних на суму боргу 26985,17 грн. (30904,34 грн. - 3919,17 грн.) за період з 01.07.2016 року по 07.06.2017 року (сума боргу на яку здійснюються нарахування 3 % річних і інфляційні не зменшена на суму часткової оплати та суму зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки останні були здійснені після 07.06.2017 року), згідно з якими з відповідача підлягає стягненню 757,43 грн. 3 % річних та 3317,24 грн. інфляційних.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) підлягають частковому задоволенню в сумі 25504,28 грн. з яких: 21429,61 грн. основного боргу, 757,43 грн. 3 % річних та 3317,24 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (уточнених) в сумі 1192,15 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Рітейл Вест» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 16, кімната 5, код ЄДРПОУ 38733983) на користь Приватного підприємства «Пан Коцький» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 15/14, код ЄДРПОУ 38316049) 21429 (двадцять одна тисяча чотириста двадцять дев'ять) грн . 61 коп. основного боргу, 757 (сімсот п'ятдесят сім) грн. 43 коп. 3 % річних, 3317 (три тисячі триста сімнадцять) грн. 24 коп. інфляційних та 1192 (одна тисяча сто дев'яносто два) грн. 15 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.02.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін