Рішення

від 15.02.2018 по справі 910/22130/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.02.2018Справа №  910/22130/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Головатюка Л.Д. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши матеріали господарської справи За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп"(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 246, код ЄДРПОУ 39744645) до  товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансовий радник"(04053, м.Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, буд. 3/5, код ЄДРПОУ 39561405) про стягнення  25 000,00 грн. Представники сторін не прибули ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансовий радник"(далі - відповідач) про стягнення  25 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не повернув поворотну позику. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження по справі та призначено до розгляду на 18.01.2018. В судове засідання 18.01.2018 представники сторін не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про приєднання документів. Відповідач про причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. 15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункт 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно приписів ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є: - справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зважаючи на те, що у справі № 910/22130/17 ціна спору не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/22130/17 у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 15.02.2018. 13.02.2018 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про приєднання документів до матеріалів справи. Представники сторін у судове засідання 15.02.2018 не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансовий радник" безвідсоткову поворотну позику у розмірі 25  000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 50 від 19.10.2015 року. Позивач зазначає, що звернувся до відповідача з вимогою № 19/12-16 від 19.12.2016 року про повернення позики у розмірі 25  000,00 грн. Відповідач надану позивачем позику не повернув, що і стало підставою для звернення до суду. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Згідно з частиною 1  статті 202 Цивільного кодексу України  правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положенням  статті 205 Цивільного кодексу України  визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України). Статтею 638 Цивільного кодексу України  та частиною 2  статті 180 Господарського кодексу України  визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Факт надання позивачем та прийняття відповідачем позики свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики, а тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 71 Цивільного кодексу України. Приписом статті 1046 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Положеннями частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Суд відзначає, що жодних доказів відносно повернення відповідачем позивачеві суми позики в розмірі 25  000,00 грн. сторонами спору під час розгляду справи представлено не було. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Приписами ст. ст. 76, 77  Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача в сумі 25  000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню. Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача. Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ВИРІШИВ: 1.Позов задовольнити повністю. 2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансовий радник" (04053, м. Київ, вулиця Смирнова-Ласточкіна, будинок 3/5, ідентифікаційний код 39561405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Івана Кожедуба, будинок 246, ідентифікаційний код 39744645) 25  000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору. 3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено та підписано 22.02.2018 Суддя                                                                                                                      Л.Д. Головатюк