Рішення

від 15.02.2018 по справі 910/15237/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2018Справа № 910/15237/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

до Товариства з обмеженою відповідальністю Трикутник-2000

про стягнення 266562,32 грн.,

за участі представників :

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Трикутник-2000 про стягнення заборгованості за Договором №72 від 01.10.2001 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення, гарячого водопостачання та їх абонентських уводів в розмірі 266562,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, у порушення умов укладеного між сторонами договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення та їх абонентських уводів, своєчасно не оплачені надані позивачем послуги, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 202960,85 грн., яку просить стягнути позивач.

Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість 3% річних в сумі 7269,08 грн. та інфляційних втрат в розмірі 56332,39 грн. за порушення грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2016 порушено провадження у справі №910/15237/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

В ході розгляду справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2017 було зупинено провадження у справі №910/15237/16 до вирішення пов'язаної справи №910/9247/13 за позовом КП Київжитлоспецексплуатація до ТОВ Трикутник-2000 про стягнення заборгованості в розмірі 43253,33 грн.

31.08.2017 від Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/15237/16 у зв'язку із усуненням обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №05-23/2241 від 01.08.2017 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/15237/16 у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Селівона А.М.

01.08.2017 в результаті проведення повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, справу №910/15237/16 було передано на розгляд судді Маринченко Я.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2017 прийнято до провадження справу №910/15237/16, провадження у справі поновлено та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

В ході розгляду справи, позивачем подавались заяви про збільшення позовних вимог, зокрема 14.12.2017 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 201233,79 грн., інфляційні втрати в сумі 91228,97 грн. та три відсотки річних в розмірі 15667,38 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що в ході розгляду справи позивачем було здійснено перерахунок основної заборгованості з урахуванням дійсно займаних відповідачем площ, у зв'язку з чим розмір основної заборгованості зменшився. Також у зв'язку зі збільшенням періоду нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат заявлені до стягнення позивачем суми збільшились.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до ст.ст.42, 163 Господарського процесуального кодексу України, має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Разом з тим, в ході розгляду справи відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових письмових поясненнях по справі, зокрема зазначав, що позивачем невірно визначено площу займаних відповідачем приміщень у зв'язку з чим позивачем невірно розраховано основну заборгованість відповідача, а також інфляційні втрати та три відсотки річних. У зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.06.2001 між Комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація та Товариством з обмеженою відповідальністю Трикутник-2000 (абонент) укладено договір №72 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення, гарячого водопостачання та їх абонентських уводів.

Відповідно до п.1.1 Договору, предметом договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем та їх абонентських уводів на умовах передбачених цим договором в нежилому будинку (приміщенні) за адресою: пр. Лісовий, 25.

Згідно з п.2.2.1 Договору, позивач зобов'язався розподіляти надану Енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції (під час опалювального сезону), гарячого водопостачання (протягом року), в кількості та в обсягах згідно з заявкою орендаря (Додаток №1).

Згідно з п.2.3.5 Договору, відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) Дирекції вартість спожитої теплової енергії та послуг по технічному обслуговуванню згідно додатку №3.

Відповідно до п.2 Порядку розрахунків за теплову енергію (додаток № 3 до договору), абонент щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у позивача за адресою: вул. Чапаєва, 9-Б) розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає позивачу) та платіжну вимогу-доручення, куди включена вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними документами абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Крім того, п.3.6 Додатку № 3 сторони погодили, що крім сплати вартості спожитої теплової енергії споживач сплачує на рахунок позивача вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем і інженерного обладнання та послуг розрахункового обслуговування у складі експлуатаційних витрат згідно Додатку №2 з оформленням актів виконаних робіт.

Судом встановлено, що позивачем належним чином виконанні зобов'язання за договором. Доказів існування спору між сторонами щодо кількості та якості наданих послуг суду не надано.

Натомість відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість за надані за договором послуги за період з листопада 2013 року по липень 2016 року в сумі 201233,79 грн., що підтверджується розрахунками нарахувань, обліковими картками та актами виконаних робіт, з копіями реєстрів про вручення їх відповідачу.

Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив, що в Додатках 1, 2 від 07.08.2003 до договору сторонами було погоджено тариф на технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових теплових мереж та абонентських вводів в розмірі, що складає 0,42 грн. за 1 кв. м, всього 231,38 грн./міс., а в додатках 1, 2 від 02.02.2004 до договору сторонами було погоджено тариф на технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових теплових мереж та абонентських вводів в розмірі, що складає 0,52 грн. за 1 кв. м, всього 286,47 грн./міс. Проте у наданому позивачем розрахунку вбачається, що останнім застосовано тариф у розмірі 2,46 грн. за 1 кв. м, всього 1355,22 грн., але за твердженнями відповідача, сторонами такий тариф не погоджувався. Крім того, відповідач зазначав, що позивачем неправильно визначено розмір опалювальної площі, що займана відповідачем.

В той же час, вказані твердження позивача, щодо непогодження між сторонами тарифів, спростовуються наявними в матеріалах справи калькуляціями, відповідно до яких з березня 2011 року вводиться тариф на технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових теплових мереж та абонентських вводів у розмірі 2,05 грн. за 1 кв. м, а з грудня 2015 року було введено тариф у розмірі 3,03 грн. за 1 кв. м. Факт повідомлення відповідача про введення з березня 2011 року та грудня 2015 року нових тарифів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листів №02/09 від 12.03.2011 та №155/2/23-8185 від 11.12.2015, що адресовані відповідачеві.

Крім того, стосовно заперечень відповідача в частині неправомірності визначення позивачем опалювальних площ суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2016 у справі №910/9247/13 за позовом КП Київжитлоспецексплуатація до ТОВ Трикутник-2000 про стягнення заборгованості в розмірі 43253,33 грн. на підставі висновку проведено судової комплексної будівельно-технічної експертизи, встановлено, що загальна опалювальна площа приміщень ТОВ Трикутник-2000 в будинку по просп. Лісовий, складає 530,7 кв. м (яка складається з основних опалювальних приміщень площею 476,1 кв. м та частини площі опалювальних приміщень загального користування будинку - 54,6 кв. м) або 32,75% від загальної опалювальної площі будинку (1620,6 кв. м) зазначеної у Довідці про розподіл площ між орендарями, власниками та балансоутримувачами в будинку за адресою: просп. Лісовий, 25-А, наданої КП Київжитлоспецексплуатація .

Вказане рішення господарського суду міста Києва залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 у справі 910/9247/13.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд при розгляді даної справи, приймає факт встановлення господарським судом міста Києва у справі №910/9247/13 дійсної опалювальної площі, займаної відповідачем.

Як вбачається із матеріалів справи, подаючи заяву про збільшення розміру позовних вимог від 14.12.2017 позивачем було враховано опалювальні площі ТОВ Трикутник-2000 у розмірі 530,70 кв. м, що складає 32,75 % від загальної опалювальної площі будинку - 1620,60 кв. м. Вказане підтверджується наданими позивачем Розрахунками нарахувань за спірний період.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи положення ст.530 ЦК України та приписи п.3 Порядку розрахунків за теплову енергію (Додаток №3 до договору), строк оплати наданих позивачем за договором послуг - 23 число кожного місяця, у якому надавалися послуги.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач належним чином надав відповідачеві послуги з теплопостачання та технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів, однак відповідач, в порушення умов договору, своєчасну оплату наданих послуг в сумі 201233,79 грн. не здійснив, хоча строк виконання такого зобов'язання настав.

Факт існування заборгованості за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, в зв'язку з чим вимоги про стягнення зазначеної суми заборгованості є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати наданих послуг, позивачем, відповідно до положень ст.625 Цивільного кодексу України, нараховано 91228,97 грн. інфляційних втрат та 15667,38 грн. 3% річних за період з листопада 2013 року по грудень 2017 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що вказані нарахування проведено у відповідності до вимог законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трикутник-2000 (02166, м. Київ, пр-т Лісовий, 25А; ідентифікаційний код 31090911) на користь Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 201233 (двісті одну тисячу двісті тридцять три) грн. 79 коп. заборгованості, 15667 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 38 коп. трьох процентів річних, 91228 (дев'яносто одну тисячу двісті двадцять вісім) грн. 97 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4621 (чотири тисячі шістсот двадцять одна) грн. 95 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 21.02.2018

Суддя Я.В. Маринченко