Рішення

від 20.02.2018 по справі 905/2006/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.02.2018р. Справа №905/2006/17

за позовом Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Кабінету

Міністрів України, м.Київ, Міністерства аграрної політики та продовольства України,

м.Київ

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Мейола Інвест , м.Київ

до відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Леонардо Трейдінг , м.Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача,

ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України , м.Київ

про витребування об'єктів нерухомого майна з чужого незаконного володіння на користь держави, визнання недійсним договору іпотеки

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Чорненька І.К.

Суддя Лейба М.О.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники:

від позивача: Хряк О.О.-прокурор

від відповідача 1: Третьякова Н.Ю.-адвокат

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи: Андрійчук І.Д.-по дов.

В засіданні суду були присутні: ОСОБА_4

В засіданні суду оголошувалась перерва

з 07.02. по 20.02.2018р.

СУТЬ СПРАВИ:

Заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м.Київ, Міністерства аграрної політики та продовольства України, м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю Мейола Інвест , м.Київ, до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю Леонардо Трейдінг , м.Київ, про:

- витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з володіння ТОВ Мейола Інвест об'єкту нерухомого майна Роївський елеватор , розташований за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, 1-д;

- визнання недійсним іпотечного договору від 15.06.2015р. №1318, укладеного між ТОВ Мейола Інвест та ТОВ Леонардо Трейдінг , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на незаконне набуття права власності на нерухоме майно - комплекс будівель і споруд Роївського елеватора, розташованого за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, 1-д ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України з внесенням реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області 09.04.2015р. запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №9347717 на підставі свідоцтв серії САЕ №443918, САЕ №443920, САЕ №443921 про право приватної власності, виданих 29.02.2012 Курахівською міською радою; незаконне набуття вказаного майнового комплексу Товариством з обмеженою відповідальністю Хлібсервіс про що, реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області зроблено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9347930. Прокурор зазначає, що всупереч визначених законом процедур підставою для реєстрації права власності за вказаними суб'єктами господарювання було рішення Київського районного суду м.Донецька від 22.04.2014р. у справі №2/257/964/14 яким встановлено, що внаслідок порушення умов біржового контракту Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України , укладеного 25.07.2012 між вказаним підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю Хлібсервіс , був укладений договір відступного б/н від 27.12.2012р., за умовами якого Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю Хлібсервіс прийняло нерухоме майно. Крім того, прокурор вказує, 14.07.2017р. за фактом відсутності рішення Київського районного суду м.Донецька від 22.04.2014р. у справі №2/257/964/14 в Єдиному державному реєстрі судових рішень зареєстровано прокуратурою Донецької області кримінальне провадження №420170000000588, а 28.09.2017р. зареєстровано кримінальне провадження №42016000000 за фактом перевищення службових повноважень посадовими особами Курахівської міської ради при прийнятті рішення №57 від 21.02.2012р., яким змінено правовий режим майна Роївського елеватора з державної на приватну власність та порушено право власності - Кабінету Міністрів України, при наявності заборони на приватизацію вказаного майна. У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю Хлібсервіс вказаний майновий комплекс передало Товариству з обмеженою відповідальністю Майола Інвест за договором купівлі-продажу №957 від 28.04.2015р. про що, 28.04.2015р. приватним нотаріусом Київського нотаріального округу зроблено запис№10042470 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згодом, 15.06.2015р. на вказаний майновий комплекс накладено обтяження за іпотечним договором №1318 від 15.06.2015р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Мейола Інвест та Товариством з обмеженою відповідальністю Леонардо Трейдінг , про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу зроблено запис №10044536 та №10042470 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На основі вище викладеного, прокурор вважає, що перехід права власності на вказане нерухоме майно є незаконним та майно підлягає витребуванню у власність держави.

18.09.2017р. до суду надійшло клопотання від 15.09.2017р. №130-2-21/5136 Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України про залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Обґрунтовуючи своє клопотання, ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України посилалось на отримання спірного нерухомого майна в якості внеску держави до статутного капіталу ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України , знаходження його на балансі товариства та забезпечення цим майном здійснення господарської діяльності товариства на території Мар'їнського району Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.09.2017р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Згідно додаткових пояснень від 03.10.2017р. №130-2-21/5446, третьою особою зазначено, про відсутність в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Київського районного суду м.Донецька від 22.04.2014р. у справі №2/257/964/14, відсутність в нього будь-якої інформації щодо правовідносин з ТОВ Хлібсервіс та отримання від останнього грошових коштів в сумі 34776000,00 грн., відсутність з його боку жодних дій, направлених на відчуження комплексу будівель та споруд Роївський елеватор , не укладання біржового контракту від 25.07.2012р., договору відступного від 27.11.2012р.

12.10.2017р. до суду надійшли пояснення Кабінету Міністрів України від 06.10.2016р. №760/7-23 (через представника Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області), згідно яких позивач стверджує про оформлення права власності на спірне майно за ТОВ Хлібсервіс всупереч вимог закону, внаслідок чого ТОВ Хлібсервіс не набуло право власності на це майно, останнє не підлягало відчуженню за договорами купівлі-продажу, внаслідок чого позовні вимоги мають бути задоволені судом.

30.11.2017р. до суду надійшли додаткові письмові пояснення третьої особи від 29.11.2017р. №130-2-21/7020, згідно яких станом на момент розгляду справи цілісний майновий комплекс за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, 1-д знаходиться в користуванні філії ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України та перебуває на її балансі, що підтверджується звітами про фінансові результати і балансом, починаючи з 2011 року по 3 квартал 2017р. включно, а також податковими деклараціями про сплату ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України податку на нерухоме майно та податку за відповідну земельну ділянку.

21.12.2017р. прокуратурою Донецької області надано суду заяву від 08.12.2017р. №05/2-598вих-17 про уточнення позовних вимог, згідно якої заявлено наступні позовні вимоги:

- витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з володіння ТОВ Мейола Інвест об'єкту нерухомого майна Роївський елеватор , розташований за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, 1-д та визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України право власності на нерухоме майно;

- визнання недійсним іпотечного договору від 15.06.2015р. №1318, укладеного між ТОВ Мейола Інвест та ТОВ Леонардо Трейдінг , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М.

11.12.2017р. відповідачем 1 заявлене клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи на підготовленням відзиву на позов.

15.01.2018р. до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача 1, згідно якого відповідач 1 стверджує про добросовісне набуття ним майна за відплатним договором. Крім цього, як вказує відповідач 1, власник майна - держава передала це майно до ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України , відповідно до ст.23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої сооби іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

15.01.2018р. до суду надійшли письмові пояснення прокурора по справі від 15.01.2018р. №05/2-9-18.

06.02.2018р. до суду надійшло клопотання відповідача 1 про зупинення провадження по справі до вирішення по суті Павлоградським районним судом міста Дніпропетровська справи №257/1158/14-ц (провадження №2-в/185/111/17).

07.02.2018р. до суду надійшли письмові пояснення третьої особи щодо відзиву відповідача 1 на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, відповідача 1 та третьої особи, господарський суд встановив:

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010р. №764 Про заходи з утворення державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України встановлено, що повноваження з управління корпоративними правами держави щодо Державної акціонерної компанії Хліб України здійснює Міністерство аграрної політики; ліквідовано дочірні підприємства компанії (зокрема, Роївський елеватор); утворено Державне підприємтсво Державна продовольчо-зернова корпорація України з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики . Згідно вказаної постанови встановлено, що статутний капітал підприємства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств компанії, що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів підприємства.

11.08.2011р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №593, згідно якої змінено постанову від 11.08.2010р. №764. Зокрема, 100 відсотків акцій Державного публічного акціонерного товариства Державна продвольчо-зернова корпорація України , які пускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України. Державне публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій.

За актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 20.01.2011р. №6 комісія з ліквідації ДП ДАК Хліб України Роївський елеватор передала, а ДП Державна продовольчо-зернова корпорація України прийняла цілісний майновий комплекс вартістю 24006111,15 грн.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011р. №325 було реорганізовано Державне підприємство Державна продовольчо-зернова корпорація України шляхом його перетворення у Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України . Товариство є правонаступником майнових прав та обов'язків Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України . При цьому, статутний капітал товариства формується на базі майна державного підприємства.

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 06.12.2011 року видане свідоцтво №529/1/11 про реєстрацію випуску акцій, яким засвідчила випуск Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України простих іменних акцій в кількості 8677170 штук номінальною вартістю 100 грн., на суму 867717000,00 грн.

Відповідно до п.1.1 статуту Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України створено шляхом перетворення Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2011 №593 Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010р. №764 та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011р. №325 Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами товариства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 року №593 Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010р. №764" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України (п.1.4 статуту ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України ).

Власником комплексу будівель і споруд Роївського елеватора, що знаходиться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, просп.Маяковського, б.1-д, відповідно до свідоцтва від 11.10.2011р. про право власності на нерухоме майно є держава в особі Міністерства аграрної політики України (майно закріплене на праві господарського відання за державним підприємством Державна продовольчо-зернова корпорація України ).

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.2017р. по справі №905/3168/16 позовні вимоги Прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м.Київ, Міністерства аграрної політики та продовольства України, м.Київ до відповідачів 1, Виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар'їнського району Донецької області, 2, Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України , м.Київ, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності задоволено:

- визнано незаконним та скасоване рішення виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар'їнського району Донецької області від 21.02.2012 №57 Про розгляд листа філії ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України Роївський елеватор щодо оформлення свідоцтва про право приватної власності на комплекс будівель та споруд ;

- визнано недійсним та скасоване свідоцтво серії САЕ №443918, САЕ №443920, САЕ 443921 від 29.02.2012 про право власності на нерухоме майно - комплекс будівель і споруд Роївського елеватора за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, просп.Маяковського, б.1-д за Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2017р. рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2017р. по справі №905/3168/16 залишено без змін.

Виходячи зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна наявні наступні записи стосоно комплексу будівель та споруд Роївського елеватора за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, 1-д, зокрема:

- 09.04.2015р. державним реєстратором Діденко В.М. на підставі рішення Київського районного суду м.Донецька від 22.04.2014р. по справі №2/257/964/14 внесено запис про право власності на майно ТОВ Хлібсервіс

- 28.04.2015р. приватним нотаріусом Бондар Т.М. на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.2015р. внесено запис про право власності на майно за ТОВ Мейола Інвест ; запис про припинення права власності на майно ТОВ Хлібсервіс ;

- 15.06.2015р. приватним нотаріусом Бондар Т.М. запис про іпотеку на підставі іпотечного договору №1318 від 15.06.2015р. Іпотекодержавтель - ТОВ Леонардо Трейдінг , іпотекодавець - ТОВ Мейола Інвест ;

- 15.06.2015р. приватним нотаріусом Бондар Т.М. запис про обтяження/заборону на нерухоме майно на підставі іпотечного договору №1318 від 15.06.2015р.

Рішенням Київського районного суду м.Донецька від 22.04.2014р. по справі №257/1158/14-ц (2/257/964/14) задоволено частково позовні вимоги ТОВ Хлібсервіс до ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України , фізичної особи ОСОБА_7 про визнання права власності, стягнення штрафу: визнано за ТОВ Хлібсервіс право власності на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд Роївського елеватора, що знаходяться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, 1-д.

Згідно даного рішення зазначено, що за наслідками укладеного 25.07.2012р. між ТОВ Хлібсервіс та ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України біржового контракту ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України зобов'язалося поставити ТОВ Хлібсервіс 23000 тн зерна пшениці м'якої першого сорнту на загальну суму 49680000,00 грн. в термін до 31.10.2012р., проте поставку вказаного товару не здійснило. За умовами біржового контракту ТОВ Хлібсервіс перед його підписанням здійснило попередню оплату суми договору в розмірі 70% від ціни договору в сумі 34776000,00 грн. Внаслідок порушення ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України умов біржового контракту від 25.07.2012р., між ними було укладено договір відступного від 27.11.2012р., за умовами якого ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України передало, а ТОВ Хлібсервіс прийняло на умовах договору від 27.12.2012р. за актом приймання-передачі нерухоме майно - комплекс будівель і споруд Роївського елеватора, що знаходяться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, 1-д.

Дійшовши висновку про дійсність вищевказаних правочинів суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог ТОВ Хлібсервіс про визнання права власності на майно та, відповідно, припинення права власності ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України на дане майно.

08.04.2015р. між ТОВ Хлібсервіс та ТОВ Мейола Інвест підписано договір купівлі-продажу, згідно якого ТОВ Хлібсервіс передає у власність ТОВ Мейола Інвест комплекс будівель та споруд Роїівського елеватора, який знаходиться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, с.Курахове, пр.Маяковського, 1-д. Документом, що підтверджує право власності ТОВ Хлібсервіс на належний йому комплекс будівель і споруд Роївського елеватору є рішення суду, видане Київським районним судом м.Донецьк 22.04.2014р., справа №257/1158/14-ц №2/257/964/14.

18.12.2015р. Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська прийняте заочне рішення у справі №202/9176/15-ц (провадження №2/202/5271/2015) за позовом ТОВ Леонардо Трейдінг до ОСОБА_8, ТОВ Мейола Інвест про стягнення коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки, яким стягнуто з ТОВ Мейола Інвест на користь ТОВ Леонардо Трейдінг частину заборгованості в сумі 29996118,00 грн. за договорами №15/06/2015 від 15.06.2015р. про надання маркетингових послуг шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 15.06.2015р. на наступне нерухоме майно: комлекс будівель і споруд Роївського елеватора.

Як було зазначено судом, 15.06.2015р. між ТОВ Леонардо Трейдінг та ТОВ Мейола Інвест був укладений договір №15/06/2015 про надання маркетингових послуг, за умовами якого ТОВ Мейола Інвест доручило ТОВ Леонардо Трейдінг надання послуг з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять останнього і які визначені у цьому договорі, зокрема, визначення та оцінка ринку діяльності замовника відповідно до КВЕД, дослідження зовнішнього середовища з метою виявлення потенційних можливостей для роботи, а також отримання конкурентної переваги в сфері, виявлення потенційних клієнтів в сфері управління фінансовими ринками, посередництва за договорами цінних паперів, діяльності в області фінансових послуг.

10.07.2015р. на виконання договору про надання маркетингових послуг сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт від 15.06.2015р. на суму 30000000,00 грн. Проте, ТОВ Мейола Інвест свої зобов'язання зі сплати боргу виконані не були.

Задля забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання маркетингових послуг між ТОВ Леонардно Трейдінг та ТОВ Мейола Інвест був укладений іпотечний договір, посвідчений 15.06.2015р. приватним нотаріусом Бондар Т.М. Іпотекою за даним договром забезпечується виконання зобов'язань за договором про надання маркетингових послуг у розмірі 30000000,00 грн. Відповідно до п.2.1 іпотечного договору, предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно комплекс будівель та споруд Роївського елеватора.

Проаналізувавши виниклі правовідносини між строронами (договір про надання маркетингових послуг, іпотечний договір та договір поруки), з огляду на приписи законодавства, дослідивши зміст вищевказаних договорів, судом було встановлено, що всі вони складені з дотриманням вимог законодавства, недійсними у судовому порядку не визнані, є дійсними та повинні бути виконані сторонами в повному обсязі.

У зв'язку з несплатою ТОВ Мейола Інвест у встановлений строк заборгованості за договором №15/06/2015 про надання маркетингових послуг від 15.06.2015р., за висновками суду ТОВ Леонардо Трейдінг набуло право звернути стягнення на майно, передане в іпотеку за договором іпотеки від 15.06.2015р.

Ухвалою від 18.09.2017р. у справі №202/9176/15-ц (провадження №2-п/202/192/2017) Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська скасоване заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18.12.2015р. та призначено цивільну справу №202/91/76/15-ц про стягнення коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки до розгляду в загальному порядку 16.11.2017р.

Згідно з ухвалою від 16.11.2017р. позовну заяву у справі №202/9176/15-ц (провадження №2-п/202/192/2017) залишено без розгляду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд заперечення відповідача 1 до уваги не приймає та вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно з ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України).

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно з ч.1 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України, згідно з положеннями ст.116 Конституції України, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 85 Господарського кодексу України встановлено, що господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Вкладами учасників та засновників господарського товариства згідно із ст.86 Господарського кодексу України можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства (ст.87 Господарського кодексу України).

Як вказувалось вище, згідно з умовами п.5.1 статуту Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України статутний капітал товариства становить 867717000,00 грн. Статутний капітал товариства формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником. Засновниками товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 3 ст.145 Господарського кодексу України правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Згідно ст.1 Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації було затверджено перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1, та перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, згідно з додатком 2.

Відповідно до вимог Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації Роївський елеватор Мар'їнський район, м.Курахове, включений до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації - код 00957666. У Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані , зазначене підприємство відсутнє.

Управління та розпорядженням державним майном здійснюється з додержанням приписів Закону України Про приватизацію державного майна , Закону України Про управління об'єктами державної власності , Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. № 8-92, постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2007р. №803 Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності , що визначають органи, уповноважені розпоряджатися державним майном та порядок зміни ним державної форми власності на іншу.

Правові основи управління об'єктами державної власності визначаються Законом України Про управління об'єктами державної власності .

Згідно із ст.1 вказаного закону управлінням об'єктами державної власності є здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 3 Закону України Про управління об'єктами державної власності передбачено, що об'єктом управління державною власністю є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).

За змістом п.9 ст.11 Закону України Про управління об'єктами державної власності господарські організації, створені на базі об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до виключення їх з переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного фонду, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного фонду інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Господарськими організаціями згідно із ст.55 Господарського кодексу України є юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про акціонерні товариства" діяльність державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами. Діяльність Державної керуючої холдингової компанії, державних холдингових компаній та державних акціонерних товариств, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.

Особливості створення акціонерних товариств у процесі приватизації та корпоратизації, їх правового статусу та діяльності у період до виконання плану приватизації (розміщення акцій) визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію (ч.3 ст.1 Закону України "Про акціонерні товариства").

У ч.1 ст.1 Закону України "Про холдингові компанії в Україні" закріплено визначення поняття державної холдингової компанії, згідно з яким це холдингова компанія, утворена у формі акціонерного товариства, не менш як 100 відсотків акцій якого належить державі.

Згідно з ч.13 ст.6 Закону України "Про холдингові компанії в Україні" пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передані до статутного капіталу державної холдингової компанії, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання.

У ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України державна частка у статутному капіталі становить 100 % відсотків, а отже відповідно до ч.2 ст.22 Господарського кодексу України останнє є суб'єктом господарювання державного сектора економіки. Частина 5 цієї статті визначає, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Отже, ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України , як суб'єкт господарювання, що належать до державного сектора економіки, здійснює свою діяльність на основі права господарського відання, а спірне майно, до виключення його з переліку, що не підлягає приватизації, та завершення процедури приватизації в установленому законодавством порядку залишається об'єктом права державної власності.

Матеріали господарської справи не містять, що у даному разі наявне волевиявлення держави на зміну державної форми власності на іншу, внаслідок чого саме держава є власником спірного майна.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Законодавець у ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч.2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема такий спосіб визнання права. Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Згідно із ст.145 Господарського кодексу України зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

За висновками суду, всупереч вимог ст.145 Господарського кодексу України зміна правового режиму комплексу будівель та споруд відбулась без прийняття рішення власником цього майна.

За таких обставин, враховуючи, що право власності на спірне нерухоме майно належить саме державі, виходячи з того, що таке право не визнається відповідачами (шляхом реєстрації даного права за відповідачем 1), позовні вимоги в частині визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України права власності на нерухоме майно підлягають задоволенню.

Згідно вимог статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 328 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Як вже було зазначено вище, комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, просп.Маяковського, б.1-д, було закріплено на праві господарського відання за державним підприємством Державна продовольчо- зернова корпорація України . Власником комплексу будівель і споруд Роївського елеватора, що знаходиться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, просп.Маяковського, б.1-д, відповідно до свідоцтва від 11.10.2011р. про право власності на нерухоме майно є держава в особі Міністерства аграрної політики України. Зазначений об'єкт нерухомого майна було передано до статутного капіталу ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Стаття 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, що була чинною на час здійснення державної реєстрації права власності ТОВ Хлібсервіс ) передбачала підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Згідно з пунктом 5 частини першої цієї статті Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Так, реєстрація за ТОВ Хлібсервіс права власності на Роївський елеватор була здійснена на підставі рішення Київського районного суду м.Донецька у справі №257/1158/14-ц (2/257/964/14).

Проте, як вже було встановлено судом вище, відсутнє первісне волевиявлення держави на зміну державної форми власності на іншу шляхом передачі комплексу будівель і споруд Роївського елеватора у власність третьої особи.

Таким чином, враховуючи, що витребування майна від добросовісного набувача залежить саме від наявності волі на передачу цього майна у власника майна, виходячи з того, що така воля власника майна (держави) була відсутня, розгляд Павлоградським районним судом міста Дніпропетровська справи №257/1158/14-ц (2/257/964/14) не має значення для вирішення цієї справи.

За таких обставин, підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні, а відповідне клопотання відповідача 1 підлягає залишенню без задоволення.

Посилання відповідача 1 на судову практику Європейського суду з прав людини суд до уваги не приймає.

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності , як і в питаннях наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

За висновками суду у даній справі, з огляду на характер спірних правовідносин, втручання держави в право відповідача 1 на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, сформульованим в усталеній практиці ЄСПЛ.

Так, витребування майна відповідає критерію законності: витребування здійснюється на підставі норм статей 387, 388 ЦК України у зв'язку з безпідставним і неправомірним заволодінням майном держави.

Згідно пояснень ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України від 29.11.2017р. №130-2-21/7020, станом на момент розгляду справи цілісний майновий комплекс за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, 1-д знаходиться в користуванні філії ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України та перебуває на її балансі, що підтверджується звітами про фінансові результати і балансом, починаючи з 2011 року по 3 квартал 20-17р. включно, а також податковими деклараціями про сплату ПАТ Державна продвольчо-зернова корпорація України податку на нерухоме майно та податку за відповідну земельну ділянку.

Таким чином, майно, вимоги про витребування якого заявлені прокурором не перебуває у володінні, користуванні відповідачів.

При цьому, дане майно було передане власником третій особі.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів наявності спірного майна у відповідачів, позов прокурора в частині вимог про витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з володіння ТОВ Мейола Інвест об'єкту нерухомого майна Роївський елеватор , розташованого за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, 1-д, підлягає залишенню без задоволення.

Позовні вимоги про визнання недійсним іпотечного договору підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Обґрунтовуючи підстави позову в цій частині вимог, прокурор посилається на ті обставини, що саме держава є власником майна, яке є предметом спірного договору іпотеки. Проте, тривалий час, це майно перебувало в незаконному чужому володінні. Однак, в той час, як майно перебувало в незаконному володінні відповідача 1, він все ж таки, передав його в іпотеку відповідачу 2, чим порушені права держави як власника майна, яке є предметом договору іпотеки.

Відповідно до ст.1 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотекодавцем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Згідно з приписами ст.5 Закону України Про іпотеку предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна, зокрема, за умови, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Як вказувалося вище, право власності на майно, яке є предметом спірного договору іпотеки, належить державі (а потім передано до статутного фонду ПАТ).

Виходячи із встановлених судом обставин справи, оскільки ТОВ Хлібсервіс не було власником спірного нерухомого майна, то, відповідно, не мало право вчиняти відносно нього жодних дій, в тому числі, й передавати у власність відповідача 1 за договором купівлі-продажу, і відповідно відповідач 1 також не мав право розпоряджатися ним шляхом передачі в іпотеку.

Таким чином, на момент передачі спірного нерухомого майна в іпотеку за оспорюваним прокурором договором іпотеки, це майно не належало іпотекодавцю, що суперечить ст.5 Закону України Про іпотеку , відповідно до якої, саме власнику належить право на передачу саме належного йому майна в іпотеку.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частинами 2, 3 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Так, пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст.3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, від 06.07.2016 у справі №910/1891/14, від 21.09.2016 у справі №902/841/15).

Таким чином, оскільки на час укладення спірного іпотечного договору предмет іпотеки - нерухоме майно, не належав іпотекодавцю - відповідачу 1, на праві власності, то, відповідно, оспорюваний прокурором іпотечний договір суперечить ч.1 ст.203, ч.2 ст.583 Цивільного кодексу України, ст.5 Закону України Про іпотеку , а відтак, в силу ст.215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

При зверненні до суду з позовом прокурором сплачено судовий збір в сумі 128607,45 грн. згідно платіжного доручення №2500 від 16.08.2017р. (призначення платежу Судовий збір за позовом ). При цьому, позовними вимогами прокурора було визначено витребування майна на користь держави та визнання недійсним іпотечного договору від 15.06.2015р. №1318, тобто, вимоги як майнового так й немайнового характеру.

Згідно ст.4 Закону України Про судовий збір за вимогами майнового характеру розмір судового збору становив 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за вимогам немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, виходячи з того, що вартість спірного майна за відомими суду відомостями становила 24006111,15 грн. (згідно акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 20.01.2011р. №6), при зверненні до суду з позовом підлягав сплаті судовий збір в сумі 252600,00 грн. за вимогами майнового характеру та в сумі 1684,00 грн. за вимогами немайнового характеру.

Враховуючи задоволення немайнових позовних вимог, судовий збір в цій частині підлягає розподілу між відповідачами порівну.

Одночасно, щодо майнових вимог прокурора (з урахуванням доповнення їх вимогами про визнання права власності за державою), виходячи з того, що спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача 1 (право власності на майно зареєстроване саме за відповідачем 1), судовий збір в сумі 126923,45 грн. підлягає стягненню з відповідача 1 на користь прокуратури Донецької області. Одночасно, недоплачений судовий збір в сумі 125676,55 грн. підлягає стягненню з відповідача 1 на користь державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 77, 81, 236-241, Перехідними положеннями Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м.Київ, Міністерства аграрної політики та продовольства України, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Мейола Інвест , м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю Леонардо Трейдінг , м.Київ, про:

- витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з володіння ТОВ Мейола Інвест об'єкту нерухомого майна Роївський елеватор , розташований за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, 1-д та визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України право власності на нерухоме майно;

- визнання недійсним іпотечного договору від 15.06.2015р. №1318, укладеного між ТОВ Мейола Інвест та ТОВ Леонардо Трейдінг , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. задовольнити частково.

Визнати за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України право власності на об'єкт нерухомого майна Роївський елеватор , розташований за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, 1-д.

Визнати недійсним з моменту укладання договір іпотеки від 15.06.2015р. №1318, укладений між ТОВ Мейола Інвест та ТОВ Леонардо Трейдінг , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мейола Інвест , м.Київ на користь Прокуратури Донецької області судовий збір в сумі 127765,45 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мейола Інвест , м.Київ на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 125676,55 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Леонардо Трейдінг , м.Київ на користь Прокуратури Донецької області судовий збір в сумі 842,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 20.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення,

Повний текст рішення підписано 21.02.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя І.К. Чорненька

Суддя М.О. Лейба