Рішення

від 21.02.2018 по справі 916/2981/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2981/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

при секретарі судового засідання Шейнцис О.О.

При розгляді справи № 916/2981/17 за позовом : Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м.Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016);

до відповідача: Приватного підприємства "Вишень" (65007, м.Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1);

про стягнення 28985,49 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 31.12.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

04.12.2017р. Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Вишень", згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг за договором №КБР-09/08/16 в сумі 12 500, 00 грн., витрати від інфляції в сумі 804,26 грн., 3% річних в сумі 181, 23 грн., штраф у розмірі 8 500, 00 грн., а також суму дострокової сплати винагороди (роялті) у сумі 7 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до умов договору №КБР-09/08/16 від 01.08.2016р., укладеного між ним та відповідачем, відповідач зобов'язався сплатити позивачу авторську винагороду (роялті) за право публічного виконання творів з репертуару позивача, узгоджену сторонами у відповідних додатках до договору.

Так, вказує, що згідно п. 1.2 додатку № 2 до договору загальна сума щомісячної винагороди складає 1000грн.

При цьому позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов договору було частково сплачено винагороду, яка у сумі за 17 місяців склала 17000 грн., лише у ромірі 4500 грн., в результаті чого у ПП „Вишень» виникла заборгованість у заявленому позивачем розмірі - 12500 грн., що призвело до звернення Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Крім того, позивач, скориставшись своїм правом, за неналежне виконання зобов'язань нарахував відповідачу 3% річних, інфляційні втрати, штраф та суму дострокової сплати роялті у розмірах, що заявлені до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.12.2017р. порушено провадження у справі №916/2981/17 із призначенням до розгляду в засіданні суду 22.01.2018р.

Ухвалою суду від 22.01.2018р. справу №916/2981/17 прийнято до розгляду за правилами ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., в порядку спрощеного позовного провадження, із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на визначену ухвалою суду від 07.12.2017р. дату, а саме на 22.01.2018р.

Ухвалою суду від 22.01.2018р. з огляду на неможливість закінчення розгляду справи по суті у судовому засіданні 22.01.2018р., з урахуванням визначення судом порядку дослідження доказів, а також у зв'язку із необхідністю належного повідомлення відповідача про місце, дату та час судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 16.02.2018р.

У судовому засіданні 16.02.2018р. представником позивача було надано заяву (а.с.57-58), згідно якої останній вказує на ненадходження від відповідача станом на 25.01.2018р. жодних коштів, спрямованих на погашення заборгованості.

Вказаною заявою позивач вказує, що сума заборгованості Приватного підприємства "Вишень", включаючи втрати від інфляції, 3 % річних, штраф та дострокову сплати винагороди (роялті) становить 28 985,49 грн.

Представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити їх.

Відповідач - Приватне підприємство "Вишень" про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання вищевказаних ухвал суду на його юридичну адресу, що зазначена у витязі з ЄДР (а.с.38-43), у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення вищевказаної ухвали про порушення провадження у справі від 07.12.2017р. та ухвали від 22.01.2018р. було повернуто поштою із відміткою у довідках поштової установи, за закінченням терміну зберігання (а.с.33-36, 52-56), а також відсутність жодних клопотань щодо причин неявки ПП „Вишень» у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу статті ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 статті 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є право на використання об'єкта права інтелектуальної власності та виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Згідно ч. 2 ст. 435 ЦК України суб'єктами авторського права, крім автору, є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону

Майновим правом інтелектуальної власності на твір у відповідності до ч. 1 п. 2 ст. 440 ЦК України, є виключне право дозволяти використання твору. Використанням твору згідно ч.1 п.6 ст. 441 ЦК України є його публічне виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2016р. між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (УЛАСП), що здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права відповідно до Закону України «Про авторське право та суміжні права» та Приватним підприємством "Вишень" (Користувач) було укладено договір № КБР-09/08/16 (а.с.23-26).

Згідно п.3.1 договору, Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів, Користувач в свою чергу зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та Закону.

Відповідно до п. 3.3 договору, Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частини винагороди (роялті), має перераховуватись не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Незважаючи на дату укладення договору, Користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний) період, в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору.

Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості товарів, що використовуватимуться Користувачем під час дії договору та частоти їх використання.

Приписами п. 3.4 договору встановлено, що Користувач зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою, наведеною у додатку №3 до даного договору.

Відповідно до п. 3.6 договору, якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 місяці, то Користувач повинен сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу. Крім цього, у разі зазначеної построчки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за Строк (поняття якого визначено у п.2 договору) у повному обсязі.

Згідно до п. 6.1, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.08.2017р., а в частині невиконання фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.

У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання, зазначеної у п. 6.1 дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах , і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаним уповноваженими представниками сторін (п. 6.2 договору).

Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи жодних доказів, спрямованих на намір сторін припинити дію договору, договір з урахуванням вищевказаного пункту є дійсним до 01.08.2018р.

Відповідно до додатку № 1 до договору (а.с.27), Користувач здійснює використання творів у ресторані „La Provincia» у м. Києві, по вул. Богатирська, 26-А.

Згідно п. 1.2 додатку № 2 до договору (а.с.28), загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 1000 грн.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно з договором від 1.08.2016р. надав відповідачу невиключне право на публічне виконання оприлюднених музичних творів, за використання якого відповідач мав сплачувати визначену договором винагороду.

Разом з тим, відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором та сплатив позивачу суму авторської винагороди лише у розмірі 4500 грн., що підтверджується відповідним реєстром платіжних документів (а.с.29), в результаті чого у нього виникла заборгованість у розмірі 12500,00 грн.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 12500,00 грн., відповідач суду не надав, суд вважає позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав» в цій частині цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача дострокової сплати винагороди (роялті) у сумі 7 000, 00 грн., суд вказує таке.

Як вже було зазначено вище, п. 3.6 договору сторонами було узгоджено, що, якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 місяці, то Користувач повинен сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу. Крім цього, у разі зазначеної построчки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за Строк у повному обсязі.

Оскільки строк договору, як було раніше встановлено судом, є продовженим до 01.08.2018р., суд, перевіривши розрахунок суми дострокової сплати винагороди (роялті) (а.с.7-8), з урахуванням прострочення відповідачем платежу стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 місяці, ввважає розрахунок вірним, а вимоги про дострокове стягнення винагороди, що по суті є застосуванням оперативно-господарської санкції (ст.236 ГК України), у сумі 7000 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у розмірі 181,23 грн. та інфляційних втрат у сумі 804,26 грн., суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, що наведені у позовній заяві (а.с.5-6), суд дійшов висновку про правильність їх нарахування, у зв'язку із чим вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 181,23 грн. та інфляційних втрат у сумі 804,26 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8500 грн.,суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3.6 договору, якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 місяці, то Користувач повинен сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу. Крім цього, у разі зазначеної построчки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) на строк уповному обсязі.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 8500 грн. за невиконання п.3.6 договору.

Приймаючи до уваги, що доказів виконання відповідачем обов'язків, встановлених вказаним пунктом, матеріали справи не містять, суд, перевіривши розрахунок штрафу, (а.с.7), вважає його вірним, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.

Разом з тим, норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Приймаючи до уваги, що наявність будь-яких збитків, викликаних правопорушенням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги ним не заявлялися, а також враховуючи стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат та дострокової винагороди, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч.1 ст. 233 ГК України, вважає за доцільне та правомірне зменшити нарахований позивачем штраф до 3000 грн

З урахуванням того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст. ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129,232,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Вишень" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 34679467) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м.Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016, код ЄДРПОУ 37396233) основну заборгованість у сумі 12500/дванадцять тисяч п'ятсот/ грн. 00 коп; інфляційні втрати у розмірі 804/вісімсот чотири/грн. 26 коп.; 3 % річних у сумі 181/сто вісімдесят одна/грн. 23 коп.; штраф у розмірі 3000/три тисячі / грн. 00 коп.; суму дострокової сплати винагороди (роялті) у розмірі 7000/сім тисяч/ грн. 00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600/одна тисяча шістсот/ грн. 00 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21 лютого 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська