Рішення

від 19.02.2018 по справі 910/21987/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.02.2018Справа №  910/21987/17   Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Євросем” до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромаркет “Фермер” 2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Перемога” про стягнення 68 660, 07 грн. без  повідомлення учасників справи ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Євросем” (далі – ТОВ “Євросем”, позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромаркет “Фермер” (далі – ТОВ “Агромаркет “Фермер”, відповідач-1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Перемога” (далі – СТОВ “Перемога”, відовідач-2) про стягнення 68 660, 07 грн. У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем-2 умов договору купівлі-продажу товару на умовах попередньої оплати № КП 1005/16 від 10.05.2016 р. в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача-2 утворилась заборгованість. Виконання вказаних зобов'язань було забезпечене договором поруки від 21.11.2017 р., укладеним ТОВ “Євросем” із відповідачем-1 - ТОВ “Агромаркет “Фермер”, у якого також виник обов'язок зі сплати позивачу заборгованості. У позові ТОВ “Євросем” просить суд стягнути з відповідача-1 (як поручителя) - 1 000,00 грн., а також з відповідача-2 основну заборгованість у сумі 28 900,00 грн., пеню у сумі 13 124,86 грн., штраф у сумі 5 980,00 грн., інфляційну складову боргу  у сумі 5 770, 14 грн., 30 % річних у сумі 13 885,07 грн., а всього – 68 660,07 грн. Провадження у справі за вказаним позовом було порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2017 р. Згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2018 р. розгляд справи в суді здійснювався у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України. Представник відповідача-1 через канцелярію суду подав відзив на позов, у якому проти позову не заперечував. Відповідач-2 у строк, встановлений судом, відзиву на позов не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 10.05.2016 р. між ТОВ “Євросем” (далі – продавець) та СТОВ “Перемога” (далі – покупець) був укладений договір купівлі-продажу на умовах попередньої оплати № КП 1005/16 (далі – договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність в обумовлені строки покупцеві товар (засоби захисту рослин, та/або мікродобрива, та/або міндобрива, та/або насіння), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість (товару) на умовах попередньої оплати. Згідно з п. 2.1 договору асортимент, кількість та ціна товару визначається додатками до даного договору, які є невід'ємною частиною цього договору (видаткових накладних). Загальна сума даного договору визначається сукупністю видаткових накладних, які підписані у період дії даного договору (п. 2.3). Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору товар може передаватися покупцю партіями, який вважається переданим з моменту підписання видаткових накладних. Розділом 5 договору сторони погодили порядок розрахунків, відповідно до якого покупець здійснює попередню оплату партії товару за ціною, вказаною у видатковій накладній. Оплата товару згідно даного договору проводиться у розмірі 100 % від вартості товару, що становить 29 900,00 грн. - у строк до 11.05.2016 р. Також пунктом 6.1 передбачений обов'язок покупця провести оплату за товар, у строк та на умовах, вказаних у розділі 5 договору. Договір діє з моменту його підписання сторонами та до повного виконання ними своїх обов'язків (п. 9.1). У подальшому додатком № 1 договору сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість. Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу позивач поставив відповідачу-2 - СТОВ “Перемога” товар на суму 29 900,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 331 від 10.05.2016 р. та видатковою накладною № 414 від 28.07.2016 р., підписаної сторонами. Проте, зі свого боку, відповідач зобов'язання з оплати вартості поставленого товару виконав неналежним чином, товар на вказану суму не оплатив. Відповідно до ч. 1   ст. 655 ЦК України   за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Отже, беручи до уваги нездійснення відповідачем-2 оплати поставленого товару, у СТОВ “Перемога” (покупця) утворилась заборгованість у сумі 29 900,00 грн. за вказаним договором. Також матеріали справи свідчать, що з метою забезпечення виконання зобов'язань покупцем (відповідачем-2), 21.11.2017 р. між ТОВ “Євросем” (кредитор) та ТОВ “Агромаркет “Фермер” (поручитель) був укладений договір поруки (далі – договір поруки), згідно з умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань щодо оплати отриманого товару СТОВ “Перемога”, що виникла відповідно до договору купівлі-продажу товару № КП 1005/16 від 10.05.2016 р. За умовами п. 3.1 договору поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання  боржником забезпеченого зобов'язання – сплату основного боргу. Однак, у будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати 1 000,00 грн. основного боргу. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору (п. 7.1 договору). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. З матеріалів справи вбачається, що ані боржник – СТОВ “Перемога”, ані поручитель – ТОВ “Агромаркет “Фермер” зобов'язання зі сплати заборгованості, що виникла з договору купівлі-продажу перед ТОВ “Євросем” не виконали. Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України). Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Відповідачі-1, 2 доказів, які підтверджують оплату ними заборгованості перед позивачем, суду не надали, доводів позивача не спростували. Відтак, суд дійшов висновку про те, що у відповідачів-1, 2 наявна заборгованість перед ТОВ “Євросем” за договором купівлі-продажу у сумі 29 900,00 грн. Однак, враховуючи, що відповідальність поручителя - ТОВ “Агромаркет “Фермер” за договором поруки була обмежена сумою у розмірі 1 000,00 грн. (п.п. 3.1, 4.1 договору поруки), з відповідача-1 (ТОВ “Агромаркет “Фермер”) підлягає стягненню заборгованість у сумі 1 000,00 грн., а з відповідача-2 (СТОВ “Перемога”) - заборгованість у сумі 28 900,00 грн. (29 900,00 грн. – 1 000,00 грн.). За таких обставин позов ТОВ “Євросем" до відповідачів-1, 2 в цій частині підлягає задоволенню.   Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача-2 - СТОВ “Перемога” пеню у сумі 13 124,86 грн. та штраф у сумі 5 980,00 грн. Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Згідно з ч.ч. 2, 3   ст. 549 ЦК України   штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Водночас, як вбачається з п. 8.2 договору за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.  Крім того, сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій здійснюється протягом 5 років з моменту підписання даного договору. Також пунктом 8.4 сторони передбачили, що у випадку порушення умов оплати ватості товару, покупець сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару. Провівши перерахунок суми пені та штрафу на підставі наведених приписів закону та умов договору, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 13 124,86 грн. та  20 % штрафу  у сумі 5 980,00 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем. При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не передбачено законом, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню і штраф, як лише форми її сплати. Крім того, позивач нарахував відповідачу-2 інфляційну складову боргу  у сумі 5 770, 14 грн. та 30 % річних у сумі 13 885,07 грн, які також просив стягнути у судовому порядку. Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.         Пунктом 8.6 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання покупцем грошових зобов'язань, щодо оплати вартості товару, покупець відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь продавця 30 % річних від простроченої суми основної заборгованості. Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 30 % річних є такими, що заявлені правомірно. Отже, провівши розрахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат на підставі наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу  у сумі 5 770, 14 грн. та 30 % річних у сумі 13 885,07 грн. Відповідно до ст. 129 ГПК України, з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, судові витрати у разі задоволення позову майнового характеру за рахунок двох і більше відповідачів розподіляються між відповідачами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.      Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Євросем” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромаркет “Фермер” та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Перемога” про стягнення 68 660, 07 грн. задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромаркет “Фермер” (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василія Липківського, буд. 45, ідентифікаційний код 39888532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євросем” (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 154-Д, ідентифікаційний код 39007360) заборгованість у сумі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 23 (двадцять три) грн. 30 коп. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Перемога” (66021, Одеська обл., Кодимський район, село Пиріжна, ідентифікаційний код 30715202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євросем” (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 154-Д, ідентифікаційний код 39007360) заборгованість у сумі 28 900 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп., пеню у сумі 13 124 (тринадцять тисяч сто двадцять чотири) грн. 86 коп., штраф у сумі 5 980 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп., інфляційну складову боргу у сумі 5 770 (п'ять тисяч сімсот сімдесят) грн. 14 коп., 30 % річних у сумі 13 885 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 07 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 576 (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість) грн. 70 коп. Повне судове рішення складено 19 лютого 2018 року. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного судового рішення.        Суддя                                                                                                               Головіна К.І.