Рішення

від 22.02.2018 по справі 910/27/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 22.02.2018Справа №  910/27/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна Гільдія» до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Промжитлобуд-К» про                     стягнення 181984,09 грн. Без виклику представників сторін ВСТАНОВИВ: У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна Гільдія» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промжитлобуд-К» про стягнення 181984,09 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості товару за Договором поставки №62 від 01.04.2016, внаслідок чого, за ним утворилась заборгованість в розмірі 146810,12 грн. Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 6114,65 грн. 3% річних та 29059,32 грн. інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання. Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.01.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 18.01.2018, для подання відзиву на позов – протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 28.01.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) – протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 04.02.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 02.01.2018. З метою повідомлення відповідача  про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.01.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 50-Б, літ. Г, оф.64. Станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0103044634582 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача за довіреністю 12.01.2018. В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 01.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна Гільдія» (позивач, постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промжитлобуд-К» (відповідач, покупець) укладено Договір поставки №62 відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передавати покупцю будівельні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються сторонами в накладних (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах, встановлених цим договором (п.1.1 Договору). Відповідно до п.1.2 Договору, загальний об'єм товару, який продається за даним договором, визначається протягом дії договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими на умовах даного договору окремими партіями товару. Згідно з п.2.5 Договору, покупець зобов'язується оплачувати кожну партію товару в строк, що не перевищує 21 (двадцять один) календарних днів з моменту виконання постачальником зобов'язання відповідної партії. За умовами п.2.8 Договору, узгодженою ціною на товар сторони вважають ціну, яка відображена в накладних на відповідний асортимент товару. Ціна за згодою сторін може коригуватися від отримання товару зі складу постачальника. Пунктом 4.1 Договору визначено, що за порушення умов договору сторони несуть цивільно-правову відповідальність, передбачену чинним законодавством України. У відповідності до п.6.1 Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2016. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про припинення цього договору до закінчення терміну його дії, зазначеного в п.6.1 договору, даний договір вважається укладеним на таких самих умовах та на такий самий строк (п.6.2 Договору). Відповідно до п.6.3 Договору, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачеві товар, обумовлений договором на загальну суму 294365,32 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №244401 від 18.04.2016, №244402 від 18.04.2016, №264301 від 21.04.2016, №264302 від 22.04.2016, №273201 від 22.04.2016, №298501 від 28.04.2016, №309601 від 04.05.2016, №316701 від 04.05.2016, №319301 від 05.05.2016, №319302 від 05.05.2016, №346301 від 12.05.2016, №407601 від 25.05.2016, №407602 від 30.05.2016, №459901 від 09.06.2016, №577101 від 29.06.2016, №577201 від 29.06.2016, №277301 від 29.06.2016, №609001 від 05.07.2016, №698501 від 20.07.2016, №848901 від 18.08.2016. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками обох сторін. Доказів щодо наявності спорів стосовно якості або кількості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять. Однак відповідач поставлений товар оплатив лише частково, в зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість в сумі 146810,12 грн. Факт часткових оплат поставленого позивачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по банківському рахунку позивача та атом звіряння взаєморозрахунків між сторонами. Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України  вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 146810,12 грн. належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований. За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 146810,12 грн. Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України). Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі вказаних норм, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6114,65 грн. трьох відсотків річних та 29059,32 грн. інфляційних втрат. Перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що позивачем при здійсненні вказаного нарахування допущено арифметичні помилки. Так здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 5909,17 грн. трьох відсотків річних та 28758,46 грн. інфляційних втрат. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин. На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промжитлобуд-К» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 50-Б, літ. Г, оф.64; ідентифікаційний код 35032937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна Гільдія» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 9, оф.2; ідентифікаційний код 39908553) 146810 (сто сорок шість тисяч вісімсот десять) грн. 12 коп. заборгованості, 5909 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 17 коп. трьох відсотків річних, 28758 (двадцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 46 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2722 (двi тисячi сімсот двадцять дві) грн. 16 коп. В іншій частині позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено: 22.02.2018 Суддя                                                                                                      Я.В. Маринченко