Постанова

від 20.02.2018 по справі 916/2319/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року Справа № 916/2319/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1

Від 1 відповідача: ОСОБА_2

Від 2 відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу ОСОБА_4 районної ради Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 13 листопада 2017 року, суддя в І інстанції Никифорчук М.І., повний текст якого було складено 20.11.2017 року в м. Одесі

у справі № 916/2319/17

за позовом: ОСОБА_4 районної ради Одеської області

до відповідачів:

1. ОСОБА_4 районної державної адміністрації

2. ОСОБА_4 районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

про виселення з нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_4 районна рада Одеської області звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області про виселення ОСОБА_4 районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_4 райдержадміністрації з займаного нежитлового приміщення літ. А-н третього поверху (позиції 1-118) площею 17,4 кв.м. будинку побуту «Перлина» , розташованого за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Європейська (колишня Леніна), буд.27.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що будинок побуту «Перлина» , розташований за вказаною адресою, належить до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Роздільнянського району, а ОСОБА_4 районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_4 райдержадміністрації займає спірне нежитлове приміщення без будь-яких належних правових підстав.

ОСОБА_4 районна державна адміністрація не визнала позов посилаючись на те, що вона неодноразово зверталася до ОСОБА_4 районної ради Одеської області з листами про винесення на чергову сесію районної ради питання щодо виділення коштів на фінансування діяльності ОСОБА_4 районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2017р. до участі у справі в якості іншого відповідача залучено ОСОБА_4 районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі - Центр), який також заперечував проти позову вказуючи на те, що його було створено розпорядженням ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 29.03.1999р. на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.1998р. № 63 Про подальший розвиток мережі Центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та підвищення ефективності їх діяльності , яка і надала йому спірне нежитлове приміщення для користування. ОСОБА_4 районна рада ухиляється від пропозиції ОСОБА_4 райдержадміністрації та прохань Центру винести питання щодо підписання договору про оренду займаного приміщення на сесію районної ради.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.11.2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду з безпредметним посиланням на ст. ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України та ст. ст. 11, 15, 16, 319, 321, 391 ЦК України мотивовано тим, що наведені позивачем підстави для виселення відповідача-2 взагалі не є саме підставами для виселення, тобто для примусового звільнення приміщення, а за таких обставин суд не вбачав підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_4 районна рада Одеської області звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою скаржник посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених у рішенні висновків місцевого суду обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

При цьому, додані скаржником до апеляційної скарги та письмових пояснень в якості додаткових доказів документи й матеріали судом апеляційної інстанції не прийнято відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України, з огляду на те, що відповідач не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього і виняткових випадків неподання цих документів з матеріалів справи не вбачається. Навпаки, наявні в справі матеріали, зокрема, судові ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, в яких суд двічі зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов з підтверджуючими документами, беззаперечно свідчать про те, що ніщо не заважало скаржнику подати ці документи до суду першої інстанції під час розгляду справи по суті.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради від 31.01.2012р. № 5 Про оформлення права комунальної власності спільних територіальних громад сіл, селища, міста Роздільнянського району на будинок побуту Перлина , що знаходиться за адресою: м. Роздільна, вул. Леніна, 27 вирішено оформити право комунальної власності спільних територіальних громад сіл, селища, міста Роздільнянського району на будинок побуту Перлина , що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Леніна, 27, що складається в цілому з: літ. А-н - адміністративна будівля; літ. А 1 -н - адміністративна будівля; А 2 -н - адміністративна будівля; літ. а 1 -а 7 - ганок.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.02.2012р., виданого на підставі вищезгаданого рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради від 31.01.2012р. № 5, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано про реєстрацію права власності від 08.10.2015р. № 45298961, виданого ОСОБА_4 міжрайонним управлінням юстиції в Одеській області, будинок побуту Перлина , розташований в м. Роздільна, вул. Леніна, 27, належить до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Роздільнянського району.

Листами № 233/01-25 від 02.03.2017р., № 455/01/25 від 10.05.2017р., № 527/01/25 від 24.05.2017р. позивач повідомляв відповідачів про те, що у спірному нежитловому приміщенні планується відкриття учбового центру - самоорганізуючий навчальний простір , в якому попередньо необхідно провести ремонтні роботи, та вимагав звільнити безпідставно займане нежитлове приміщення площею 17,4 кв.м., розташоване на третьому поверсі будинку побуту Перлина , в м. Роздільна, вул.. Європейська (колишня Леніна), 27.

Проте, вимогу позивача відповідачами не виконано.

Претензією від 13.07.2017р. № 722/01-25 позивач повідомив ОСОБА_4 райдержадміністрацію про те, що рішенням ОСОБА_4 районної ради від 24.02.2017р. № 334-VII виділено кошти на проведення ремонтних робіт спірного приміщення для відкриття учбового центру - самоорганізуючий навчальний простір , але бездіяльність райдержадміністрації призводить до того, що будуть зірвані строки проведення ремонту даного приміщення, що, у свою чергу, унеможливить відкриття учбового центру, який чекають діти та батьки району, та виклав вимогу звільнити безпідставно займане нежитлове приміщення протягом 10-ти днів з моменту отримання даної претензії.

Проте, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та виконання, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд з безпредметним посиланням на ст. ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України та ст. ст. 11, 15, 16, 319, 321, 391 ЦК України дійшов висновку, що наведені позивачем підстави для виселення відповідача-2 взагалі не є саме підставами для виселення, тобто для примусового звільнення приміщення, а за таких обставин суд не вбачав підстав для задоволення позову.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду, оскільки він зроблений без аналізу та врахування всіх наявних в матеріалах справи доказів та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Крім того, з огляду на положення статей 1, 16 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй. Нерухоме майно, що є у комунальній власності територіальних громад, - це одна зі складових матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Апеляційним судом установлено, що матеріалами справи, зокрема, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.02.2012р. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано про реєстрацію права власності від 08.10.2015р. № 45298961, виданого ОСОБА_4 міжрайонним управлінням юстиції в Одеській області, підтверджується, що будівля будинку побуту Перлина , розташована на вул. Європейській (колишня Леніна), 27 у м. Роздільна, на третьому поверсі якої знаходиться спірне нежитлове приміщення площею 17,4 кв.м., належить до об'єктів комунальної власності ОСОБА_4 районної ради Одеської області.

Вказані свідоцтво про право власності та державна реєстрація права власності ОСОБА_4 районної ради на будинок побуту Перлина , розташований на вул. Європейській (колишня Леніна), 27 у м. Роздільна, не визнано недійсними і не скасовано в установленому законом порядком. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що спірне приміщення є спільною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Роздільнянського району.

Відповідачі не заперечують того факту, що ОСОБА_4 районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_4 райдержадміністрації користується нежитловим приміщеннями площею 17,4 кв.м. розташованим на третьому поверсі будинку побуту Перлина , проте жодних доказів на підтвердження наявності правових підстав для користування ним суду не подали. Також, в матеріалах справи не міститься жодного доказу на підтвердження того, що відповідачі зверталися до ОСОБА_4 районної ради з пропозиціями щодо укладення договору оренди спірного нежитлового приміщення, чим спростовується твердження Центру в обґрунтування заперечень проти позову про ухилення позивача від винесення питання щодо підписання договору оренди на сесію районної ради. Наявне у справі листування між Центром та ОСОБА_4 районною радою свідчить лише про те, що відповідач звертався до позивача з клопотаннями щодо винесення на сесію райради питань про відкриття у районі соціального гуртожитку для матерів з новонародженими дітьми та закладу соціального захисту для бездомних громадян (а.с. 79-80).

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про безпідставне використання відповідачем цього приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивач заявляють позовні вимоги до відповідачів, зміст яких викладають у позовній заяві, що передбачено ст. ст. 1, 2, 21, 54 ГПК України, в редакції чинній на момент вирішення даного спору місцевим судом. Відповідач може заявити зустрічний позов до позивача до початку розгляду судом першої інстанції справи по суті для спільного розгляду з первісним позовом, подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позову (ст. 60 ГПК України). Проте, ухвалою господарського суду Одеської області від 13.11.2017р. зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді до ОСОБА_4 районної ради про спонукання відповідача винести питання на сесію районної ради щодо підписання договору оренди займаного приміщення було повернуто заявнику без розгляду на підставі п.п. 4, 6, ч. 1 ст. 63 ГПК України.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки позивач є власником спірного нежитлового приміщення, а відповідач ОСОБА_4 районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді займає його без належних правових підстав, то він підлягає виселенню із нього.

Разом з тим, відповідно до ст. 21 ГПК України, в редакції чинній на момент вирішення спору місцевим судом, та ст. 45 ГПК України, в редакції чинній на момент апеляційного розгляду справи, відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

ОСОБА_4 райдержадміністрації позивачем позовної вимоги не пред'явлено, а тому у задоволенні позову до неї має бути відмовлено.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу колегія суддів вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, припустився невідповідності викладених у рішенні висновків фактичним обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з ст. ст. 123, 129 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1600 грн. та за подання і розгляд апеляційної скарги в сумі 1760 грн., а всього в сумі 3360 грн.

Керуючись ст.ст. 253, 254, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 районної ради Одеської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 13 листопада 2017 року у справі № 916/2319/17 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_4 районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_4 районної державної адміністрації із займаного нежитлового приміщення літ. А-н площею 17,4 кв.м., що знаходиться на третьому поверсі (позиції 1-118) будинку побуту «Перлина» , розташованого за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Європейська (колишня Леніна), буд. 27.

У задоволенні позову до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_4 районної державної адміністрації (67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Незалежності, 9, код 25430612) на користь ОСОБА_4 районної ради (67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Незалежності, 9, код: 25033638) судові витрати в сумі 3360 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21.02.2018р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_5