Рішення

від 19.02.2018 по справі 922/3937/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2018 р.Справа № 922/3937/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метінвест", м. Харків про стягнення 136000 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 31 від 01.08.2017 р.);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 10.01.2018 р.).

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метінвест", м. Харків (далі за текстом - відповідач) до Державного бюджету України 136000,00 грн., з яких:

68000,00 грн. - пені;

68000,00 грн. - штрафу.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідачем допущено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про що адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України прийнято рішення № 111-р/к від 06.08.2015 р., відповідно до якого на відповідача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції)» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів. Однак, оскільки відповідач у визначений для добровільного виконання строк не виконав зобов'язань, що встановлені рішенням Антимонопольного комітету № 46-р/к від 27.04.2017 р., йому також нараховано 68000,00 грн. пені на підставі ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.11.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.12.2017 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2017 р. позовну заяву Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.01.2018 р.

В підготовчих судових засіданнях 15.01.2018 р. та 29.01.2018 р. оголошувалась перерва.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/3937/17 до судового розгляду по суті на 19.02.2018 р.

В процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив на позов (вх. № 942 від 15.01.2018 р.), в якому просить суд у разі задоволення позову зменшити передбачену позовом пеню та штраф на 95% до 3400 грн. щодо кожної з вимог, а також надати відстрочення. В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що він ніколи не порушував вимоги Закону України Про захист економічної конкуренції , проте позбавлений можливості оскаржити рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України № 111-р/к від 06.08.2015 р. в зв'язку з пропуском строку на його оскарження. При цьому, відповідач зазначає, що про існування такого рішення йому стало відомо лише в процесі розгляду даної справи. Також відповідач у відзиві на позов зазначає, що позивач при зверненні до суду з позовом по даній справі пропустив встановлений законом строк позовної давності, наполягає на її застосуванні судом при прийнятті рішення

Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 1557 від 19.01.2018 р.), у якій зазначає що докази порушення відповідачем ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції містяться в матеріалах справи № 3/01-84-15, рішення № 111-р/к прийняте в цій справі, є законним та таким, що підлягає виконанню. Щодо вимоги відповідача про зменшення розміру накладених пені та штрафу, позивач вказує на те, що останні не є неустойкою у розумінні глави 49 ЦК України, зменшити їх розмір неможливо, оскільки, відносини, пов'язані із притягненням до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не є господарськими або цивільними відносинами. З цих же підстав позивач вважає безпідставними вимоги позивача про застосування судом до спірних правовідносин спеціальної позовної давності.

Відповідач також надав суду заперечення (вх. № 2931 від 02.02.2018 р.), в яких висловлює власну правову позицію у спорі даній справі, просить суд розстрочити виконання рішення на 36 місяців, посилаючись на скрутне матеріальне становище підприємства відповідача.

На судове засідання 19.02.2018 р. прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить суд відмовити у його задоволенні, а у разі його задоволення - розстрочити виконання рішення суду.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, адміністративна колегія Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 111-р/к від 06.08.2015 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по справі № 3/01-84-15. Зазначеним рішенням визнано, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п. 4 ч. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, за що на останнього накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.

Копію вищевказаного рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з метою його виконання направлено позивачем на адресу відповідача супровідним листом № 02-26/з-3698 від 10.08.2015 р. Цей лист повернувся на адресу позивача з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 15-16).

На виконання приписів абз. 2 ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» позивач в офіційному друкованому виданні «Слобідський край» № 146 від 06.12.2016 р. (а. с. 17) оприлюднив інформацію про прийняте рішення № 111-р/к від 06.08.2015 р.

З урахуванням вимог ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення вважається врученим відповідачу через 10 днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, тобто 16.12.2016 р.

Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач був зобов'язаний сплатити штраф до 16.02.2017 р. включно.

Відповідач не скористався своїм правом на оскарження рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 111-р/к від 06.08.2015 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по справі № 3/01-84-15, в зв'язку з чим, дане рішення є таким, що в передбаченому законом порядку набрало чинності, та підлягає виконанню відповідачем.

Однак, дане рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 111-р/к від 06.08.2015 р. про стягнення штрафу в сумі 68000 грн. відповідачем не виконано.

Крім того, позивач з посиланням на ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та на факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань зі сплати штрафу в передбачений законом строк, додатково нарахував останньому до сплати 68000 грн. пені за загальний період прострочення з 17.02.2017 р. до 24.11.2017 р.

Обставини щодо стягнення зазначених пені та штрафу стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Суд зазначає, що рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 111-р/к від 06.08.2015 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по справі № 3/01-84-15, яким на відповідача накладено штраф у сумі 68000,00 грн., набрало чинності, та в силу ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

За змістом ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу, суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.

Як вже зазначено вище, рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 111-р/к від 06.08.2015 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по справі № 3/01-84-15 вважається врученим відповідачу 16.12.2016 р. на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", проте останній штраф в добровільному порядку не сплатив.

За змістом ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив нарахований йому штраф, позивач на підставі ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" правомірно нарахував відповідачу пеню, яка з урахуванням зазначеної норми закону не може перевищувати розмір штрафу, а тому дорівнює 68000 грн.

Статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Оскільки рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 111-р/к від 06.08.2015 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по справі № 3/01-84-15 є таким що набрало чинності та є обов'язковим до виконання, і відповідач при цьому не надав суду доказів сплати штрафу згідно з зазначеним рішенням та пені нарахованої в зв'язку з простроченням оплати штрафу в добровільному порядку, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову та стягнення з відповідача до державного бюджету України 68000 грн. штрафу та 68000,00 грн. пені за прострочення сплати зазначеного штрафу.

При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача стосовно того, що він не вчиняв правопорушення про які йдеться в зазначеному вище рішенні Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, оскільки у випадку невизнання прийнятого рішення відповідач мав право на його оскарження в порядку визначеного Законом України "Про захист економічної конкуренції", проте, матеріали даної справи не містять доказів вчинення останнім відповідних дій.

Посилання відповідача на те, що він не отримував цього рішення, та як наслідок, був позбавлений можливості його оскаржити в передбачений законом строк, суд також вважає безпідставними, оскільки як свідчать матеріали справи позивач засобами поштового зв'язку направляв на адресу відповідача супровідним листом від 10.08.2015 р. повідомлення про прийняте рішення, проте відповідач даний лист на поштовому відділенні з невідомих причин не отримав, в зв'язку з чим, він був повернутий на адресу позивача з відміткою за закінченням терміну зберігання (а.с. 16). В подальшому позивач з метою повідомлення відповідача про прийняте рішення здійснив відповідну публікацію в офіційному друкованому виданні «Слобідський край» № 146 від 06.12.2016 р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позивач вжив всі передбачені законом заходи з метою повідомлення відповідача про прийняте рішення, а відповідач в розумінні абз. 2 ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вважається таким, що повідомлений про прийняте рішення з 16.12.2016 р.

Посилання відповідача на пропуск позивачем при зверненні до суду строку позовної давності суд також вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтями 257-258 ЦК України, зокрема передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд зазначає, що штраф, який накладається Антимонопольним комітетом України та його органами, є видом відповідальності за вчинення правопорушення. а нарахована пеня - способом забезпечення сплати нього штрафу. Зазначені нарахування не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Разом з тим, згідно з абзацом 2 ст. 42 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено, що строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Як свідчать матеріали справи, рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 111-р/к від 06.08.2015 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по справі № 3/01-84-15 вважається врученим відповідачу 16.12.2016 р., таке рішення останній мав виконати до 16.02.2017 р.

Оскільки з позовом по даній справі позивач звернувся 24.11.2017 р., суд приходить до висновку про те, строк позовної давності останнім не пропущено.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Стаття 3 Закону України Про захист економічної конкуренції визначає, що законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України Про Антимонопольний комітет України , Про захист від недобросовісної конкуренції , інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Особливості застосування законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема щодо певних галузей промисловості, можуть бути встановлені виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, цивільне законодавство не є складовою законодавства про захист економічної конкуренції, відносини сторін у цій справі не є цивільно-правовими у розумінні статті 1 Цивільного кодексу України, а тому й неустойка як інститут саме цивільного права до цих відносин не застосовується. Про це зазначено і в абзаці третьому пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства .

Таким чином, штраф, який накладається Антимонопольним комітетом України та його органами, є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати нього штрафу. Зазначені нарахування не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Зазначене свідчить про те, що зменшити розмір штрафу та пені, що врегульовані статтями 52 та 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , неможливо, оскільки відносини, пов'язані із притягненням до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом накладення штрафів та їх стягнення у судовому порядку органами Антимонопольного комітету України, не є господарськими (або цивільними) відносинами, бо в даному випадку Відділення не виступає як суб'єкт господарсько-правових (або цивільно-правових) відносин, а реалізує повноваження, встановлені законодавством про захист економічної конкуренції. Таким чином, положення статті 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру санкцій та статті 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру неустойки не можуть бути застосовані у справі № 922/3937/17.

Крім того, господарський процесуальний кодекс України в новій редакції (з урахуванням змін, внесених Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ) не містить положень, які дозволяють суду при прийнятті рішення зменшити розмір штрафних санкцій з власної ініціативи або за відповідним клопотанням учасника справи.

Щодо клопотання відповідача про надання розстрочки у виконанні рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

В пункті 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", зокрема зазначено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Крім того, розглядаючи питання про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

Як свідчать матеріали заяви, відповідач в обґрунтування необхідності надання йому розстрочки у виконанні рішення посилається на власне скрутне матеріальне становище, неможливість виконати судове рішення без надання розстрочки.

В якості доказів наявності зазначених обставин, відповідач надав суду довідку б/н від 11.01.2018 р., згідно з якою підприємство відповідача з 20.03.2017 р. не провадило господарської діяльності, не отримувало прибутку, не має грошових коштів на банківському рахунку та перебуває в скрутному матеріальному становищі.

Згідно з вимогами ст. ст. 76-77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд констатує, що надана відповідачем довідка б/н від 11.01.2018 р. в розумінні вищевказаних положень закону не може засвідчувати факт відсутності можливості виконати судове рішення без надання відстрочки. Відповідачем не доведено, що він не в змозі виконати судове рішення за рахунок існуючих активів товариства, або за рахунок коштів, залучених товариством в т.ч. від засновників або від інших суб'єктів господарювання в борг, кредит або іншим не забороненим законом способом.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

До того ж, відповідач просячи надати йому розстрочку не зазначив на який саме строк він її просить надати. Крім того, відповідачем не надано суду будь-яких доказів того, що у випадку надання йому розстрочки він дійсно буде в змозі виконати судове рішення у даній справі.

Таким чином, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факт наявності виняткових обставин, які б могли зумовити надання йому розстрочки у виконанні судового рішення по даній справі.

За таких обставин, в задоволенні вищевказаного клопотання відповідача слід відмовити.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2040,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метінвест" (адреса: 61106, м. Харків, вул. Індустріальна, буд. 19-А; код ЄДРПОУ: 38279374) в дохід Державного бюджету України на рахунок Управління Державної казначейської служби України в Індустріальному районі м. Харкова (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, ідентифікаційний код - 37999701, р/р 31116106700009, МФО 851011 за кодом класифікації доходів бюджету 21081100, символ звітності 106) (за місцезнаходженнями платника податків) 68000 грн. штрафу та 68000,00 грн. пені.

Стягувач: Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (адреса: 61022, м. Харків, м.-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, кім. 35; код ЄДРПОУ 22630473).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метінвест" (адреса: 61106, м. Харків, вул. Індустріальна, буд. 19-А; код ЄДРПОУ: 38279374) на користь Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (адреса: 61022, м. Харків, м.-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх; код ЄДРПОУ 22630473; на р/р 35216072011358: банк одержувача - Державна казначейська служба України, МФО 820172) 2040,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.02.2018 р.

Суддя ОСОБА_3