Постанова

від 12.12.2017 по справі 815/2215/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2215/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

представника апелянта - Коболєвої І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-споруджувально-торгівельна організація на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-споруджувально-торгівельна організація до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-споруджувально-торгівельна організація (скорочена назва ТОВ Простор ) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2016 року №0000331403 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою від 12 вересня 2017 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду, товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-споруджувально-торгівельна організація подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги, апелянт обґрунтовує тим, що оскаржена постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права при невірному наданню правової оцінки доказам у справі.

Апелянт зазначає, що висновок податкового органу щодо нереальності господарської операції між ПП ТД Промфоксснаб та ТОВ Простор ґрунтується на зібраній податковій інформації зі змісту якої вбачається, що - Відповідно до змісту податкової інформації від 30.06.2015 р. №18892/7/15-53-22-05-04… Остання податкова декларація з податку на додану вартість подана до ДПІ у Приморському районі м. Одеси за травень 2015 року, прийнята 12.06.2015 року за №9122069859. У зв'язку з відсутністю письмових пояснень посадових осіб ПП ТД Промфоксснаб , а також первинних документів бухгалтерського обліку, встановити товарність або безтоварність проведених фінансово-господарських операцій підприємством не надалось можливим

Таким чином, апелянт вказує на те, що таке твердження податкового органу не ґрунтується на вимогах податкового законодавства України.

Так, апелянт зазначає, що на виконання договору ПП ТД Промфоксснаб на адресу ТОВ Простор доставлений товар, що підтверджено видатковими накладними №6 від 25.09.2014 року, №7 від 26.09.2014 року. №8 від 29.09.2014 року. Суми ПДВ з зазначеними накладними включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за вересень 2014 року. Розрахунок між суб'єктами господарювання за надані послуги проведений у безготівковій формі.

Апелянт звертає увагу на те, що під час здійснення господарських операцій, ТОВ Простор не мало підстав вважати, що контрагенти є сумнівними та яку, на думку ДПІ, не обумовлюють своїми діями реальне настання правових наслідків під час укладання договорів, адже зобов'язання за договорами виконані і за них проведені відповідні оплати. ПП ТД Промфоксснаб , під час укладання договору, надали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, тим самим підтвердили свою спроможність здійснювати господарську діяльність в правовому полі. Крім того, господарські операції є реальними, правові наслідки настали, що відображено в бухгалтерському та податковому обліку всіх учасників договірних стосунків.

Також, апелянт зазначає, що податкова інформація, відомості, не оформлені відповідно до вимог законодавства, або довідки про неможливість проведення перевірки, не можуть слугувати доказами в підтвердження наявності факту допущення ТОВ Простор порушень законодавства. Ті обставини, що ПП ТД Промфоксснаб нібито не знаходиться за податковою адресою ставить у залежність право ТОВ Простор на формування податкового кредиту, тим більш, що така відсутність встановлена висновками податкових органів, що не відповідає вимогам Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 року, оскільки саме Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містить у собі відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Апелянт посилається на положення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України та зазначає, що ТОВ Простор виконані всі вимоги ПК України щодо формування податкового кредиту, зокрема сплачено контрагенту у повному обсязі податок на додану вартість в ціні отриманих товарів (робіт), послуг, про що вказано в самому акті перевірки і не заперечується особами, які проводили перевірку.

Таким чином, апелянт вважає, що наявність податковий накладних і відповідність їх складення до вимог законодавства України, з чим Податковий кодекс України пов'язує право на податковий кредит, також підтверджена актом перевірки.

Апелянт вказує на те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Таким чином, апелянт зазначає, якщо навіть контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має усі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що в період з 07.04.2016р. по 13.04.2016р. працівниками ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ Простор з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. під час проведення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП ТД Промфоксснаб код ЄДРПОУ 39299475, за результатами якої складений акт перевірки від 20.04.2016 р. №2611/15-53-14-03/34319596 (а.с.10-23).

У ході перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ Простор п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищений податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 34 166,70 грн. за вересень 2014 року.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016 р. №0000331403, яким ТОВ Простор збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 34 167,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 084,00 грн. (а.с.9).

Суд першої інстанції встановив, що перевіркою встановлено, що у вересні 2014 року ТОВ Простор включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість від вартості придбаних товарів у ПП ТД Промфоксснаб у сумі 34 167,00 грн., однак операції ТОВ Простор по взаємовідносинам з ПП ТД Промфоксснаб у перевірений період не є господарською діяльністю підприємства у розумінні п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та по ним відсутній факт реального придбання ТОВ Простор товару у ПП ТД Промфоксснаб .

Також суд першої інстанції встановив, що ТОВ Простор , не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 11.05.2016р. №0000331403 звернулося до Головного управління ДФС в Одеській області зі скаргою №58 від 23.05.2016 р., але рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 21.07.2016р. №1583/15-32-10-01-07 податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016р. №0000331403 було залишено без змін, а скарга ТОВ Простор - без задоволення (а.с. 24-27).

В подальшому, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 11.05.2016р. №0000331403 та з рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 21.07.2016р. №1583/15-32-10-01-07, ТОВ Простор звернулось зі скаргою до ДФС України, але рішенням ДФС України про результати розгляду скарги ТОВ Простор від 27.09.2016р. №20918 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016р. №0000331403 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу ТОВ Простор залишено без задоволення (а.с. 28-30).

Суд першої інстанції встановив, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів діяльності ТОВ Простор відносяться: Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; Код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; Код КВЕД 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції встановив, що 01.09.2014 р. між ТОВ Простор та ПП ТД Промфоксснаб укладений договір купівлі-продажу №1/09-14, відповідно до п.п. 1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає та сплачує кошти за товар на умовах викладених у п.4.1 в кількості та асортименті відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною договору (а.с.64-65).

Відповідно до п.2.3, 4.2 до вартості товару входить його доставка на об'єкт, приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем (ТОВ Простор ) при отриманні товару від продавця на об'єкті покупця.

Також суд першої інстанції встановив, що позивач на підтвердження виконання договору купівлі-продажу №1/09-14 від 01.09.2014 р. надав: податкові накладні №4 від 25.09.2014 р., №5 від 26.09.2014 р., №6 від 29.09.2014 р., №7 від 20.09.2014 р.(а.с.66-69); видаткові накладні №6 від 25.09.2014 р., №7 від 26.09.2014 р., №8 від 29.09.2014 р., №9 від 30.09.2014 р.(а.с.70-73); платіжні доручення №1073 від 15.10.2014 р., №1074 від 15.10.2014 р, №1075 від 15.10.2014 р., №1076 від 15.10.2014 р. (а.с.74-77), прибуткові накладні №ПН-0000111 від 25.09.2014 р., №ПН-0000090 від 26.09.2014 р., №ПН-0000112 від 29.09.2014 р., №ПН-0000113 від 30.09.2014 р. (а.с.86-89), заявку на матеріали за вересень 2014 року (а.с.90), накладну на передачу матеріалів у виробництво №КА-0000017 від 30.09.2014 р. (а.с.91), довіреність №52 від 30.09.2014р. (а.с.115) щодо будівельних матеріалів.

Посилаючись на приписи п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2., п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІУ від 16.07.1999 р., п.п. 2.1., 2.2, 2.4., 2.5. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані ТОВ Простор бухгалтерські документи по взаємовідносинам з ПП ТД Промфоксснаб не відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Так, суд першої інстанції зазначив, що у видаткових накладних №6 від 25.09.2014р., №7 від 26.09.2014р., №8 від 29.09.2014р., №9 від 30.09.2014р.(а.с.70-73) відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операцій від ТОВ Простор , а також взагалі встановити факт поставки контрагентом на адресу позивача товару згідно укладеного договору купівлі-продажу.

Також суд першої інстанції зауважив, що у зазначених видаткових накладних не зазначено номер та дату довіреності на представника ТОВ Простор , відповідальної за здійснення господарської операції. Також, відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій згідно наданих ТОВ Простор на підтвердження виконання договору купівлі-продажу №1/09-14 від 01.09.2014р., прибуткових накладних №ПН-0000111 від 25.09.2014 р., №ПН-0000090 від 26.09.2014 р., №ПН-0000112 від 29.09.2014 р., №ПН-0000113 від 30.09.2014р. (а.с.86-89), у графі яких відвантажив та одержав наявний лише підпис, без зазначення прізвища імені та по батькові відповідальних осіб ТОВ Простор та ПП ТД Промфоксснаб .

При цьому суд першої інстанції зазначив, що надані представником ТОВ Простор заявка на матеріали за вересень 2014 року, без дати та номеру (а.с.90) а також накладна на передачу матеріалів у виробництво №КА-0000017 від 30.09.2014 р. (а.с.91), не дають змогу ідентифікувати, що зазначений у вказаних документах товар, отриманий саме за договором купівлі-продажу №1/09-14 від 01.09.2014 р.

Також суд першої інстанції зазначив, що представник позивача на підтвердження реальності здійснення господарських операцій та отримання товару від ПП ТД Промфоксснаб у вересні 2014 року надав до суду довіреність №52 від 30.09.2014 р. видану начальнику постачання Токареву Валерію Дмитровичу на отримання від ПП ТД Промфоксснаб товарів за рахунком - фактурою №3 від 25.09.2014р., №4 від 26.09.2014р., №5 від 29.09.2014р., №6 від 30.09.2014р. (а.с.115), тобто на отримання товару, який згідно наданих позивачем раніше під час з'ясування офіційних обставин справи видаткових накладних, прибуткових накладних та пояснень, було ніби - то отримано до цього, що спростовує, на думку суду першої інстанції, реальність зазначених господарських операцій.

Не зважаючи на те, що представник позивача у підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій з ПП ТД Промфоксснаб посилався на здійснену оплату товару, суд першої інстанції зазначив, що сама по собі сплата коштів на користь контрагента не свідчить про реальність господарських операцій.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи, на думку суду першої інстанції, не розкривають зміст господарської операції, не підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності із вказаним контрагентом.

Разом з тим, суд першої інстанції встановив необґрунтованість посилання відповідача - податкового органу, в акті перевірки, на податкову інформацію ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 30.06.2015р. №18892/7/15-53-22-05-04 (а.с.120-137), якою встановлена неможливість підтвердження реальності господарських операцій ПП ТД Промфоксснаб з питань придбання та подальшої реалізації товарів по ланцюгу постачання та що підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операції, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, оскільки податкова інформація не є актом перевірки, яким встановлюються порушення та не є належним доказом порушень податкового законодавства з боку позивача, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності. Проте, зазначене, на думку суду першої інстанції не спростовує встановлені обставини справи та встановлені порушення з боку ТОВ Простор .

Враховуючи обставини, встановлені судом у ході офіційного з'ясування обставин справи, та надані докази в їх сукупності, суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу про необґрунтоване включення ТОВ Простор у вересні 2014 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 34167,00 грн., у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснення господарських операцій з ПП ТД Промфоксснаб за договором купівлі-продажу №1/09-14 від 01.09.2014р.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність у справі належного документального підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийняття ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкового повідомлення-рішення №0000331403 від 11.05.2016р.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що в період 07 по 13 квітня 2016 року працівниками ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ Простор з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. під час проведення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП ТД Промфоксснаб код ЄДРПОУ 39299475

За результатами перевірки складений акт №2611/15-53-14-03/34319596 від 20.04.2016 р. (а.с.10-23), в якому зафіксовано порушення ТОВ Простор п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищений податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 34 166,70 грн. за вересень 2014 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016 р. №0000331403, яким ТОВ Простор збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 34 167,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 084,00 грн. (а.с.9).

Податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016 р. №0000331403 було оскаржене ТОВ Простор до Головного управління ДФС в Одеській області та до ДФС України, але у задоволенні цих скарг було відмовлено (а.с. 24-27, 28-30)

Відповідно до матеріалів справи (акту перевірки) податковий орган встановив, що у вересні 2014 року ТОВ Простор включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість від вартості придбаних товарів у ПП ТД Промфоксснаб у сумі 34 16700 грн., але операції ТОВ Простор по взаємовідносинам з ПП ТД Промфоксснаб у період, який перевірявся, не є господарською діяльністю підприємства у розумінні п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та по ним відсутній факт реального придбання ТОВ Простор товару у ПП ТД Промфоксснаб .

Такого висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що до перевірки не надані документи, які підтверджують факт перевезення товару, не зважаючи на те, що за умовами договору (п. 2.3) у вартість товару входить його доставка на об'єкт.

Також відповідач послався на податкову інформацію щодо господарських відносин ПП ТД Промфоксснаб із платниками податків (а.с. 1619), зокрема

- на податкову інформацію ДПІ у Приморському районі ГУ ДФС в одеській області від 30.03.2015 року № 18892/7/15-53-22-05-04 за звітні періоди декларування ПДВ - серпень, вересень 2014 року січень 2015 року, відповідно до якої остання податкова декларація подана за травень 2015 року; контрагент ТОВ Інвест Проджект ЛТД (код ЄДРПОУ 39468304) має стан платника - з направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням , дата зміни стану 19.06.2015 р.;

- інформацію слідчих і оперативних підрозділів ДФС, інших правоохоронних органів, зокрема висновками відпрацювання ризикового платника податків № 188/07 від 19.02.2015 р., № 6/07 від 16.03.2015 року, №116/07 від 02.04.2015р., відповідно до яких у зв'язку з відсутністю письмових пояснень посадових осіб ПП ТД Промфоксснаб , а також первинних документів бухгалтерського обліку не можливо встановити товарність чи безтоварність проведених фінансово-господарських операцій ПП ТД Промфоксснаб ; відсутність посадових осіб та первинних документів за юридичною адресою; інформацію щодо відпрацювання контрагентів ПП ТД Промфоксснаб по ланцюгам постачання - основний постачальник у вересні 2014 року є ТОВ Даммара (код ЄДРПОУ 38352731), яке має стан платника - 12 - припинене, але не знято з обліку , дата зміни стану 09.03.2016 року.

Таким чином, висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ Простор п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищений податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 34 166,70 грн. за вересень 2014 року, ґрунтуються на відсутності доказів перевезення товарів від постачальника до покупця, та на встановленому податковим органом факті безтоварності господарських операції між апелянтом та ПП ТД Промфоксснаб , внаслідок негативної податкової інформації стосовно контрагентів ПП ТД Промфоксснаб - ТОВ Інвест Проджект ЛТД (код ЄДРПОУ 39468304) та є ТОВ Даммара (код ЄДРПОУ 38352731)

Апеляційний суд зазначає, що в ході перевірки податковий орган досліджував первинні бухгалтерські, податкові та господарські документи, зокрема договір купівлі-продажу №1/09-14 від 01.09.2014 р.; податкові накладні №4 від 25.09.2014 р., №5 від 26.09.2014 р., №6 від 29.09.2014 р., №7 від 20.09.2014 р.(а.с.66-69); видаткові накладні №6 від 25.09.2014 р., №7 від 26.09.2014 р., №8 від 29.09.2014 р., №9 від 30.09.2014 р.(а.с.70-73); платіжні доручення №1073 від 15.10.2014 р., №1074 від 15.10.2014 р, №1075 від 15.10.2014 р., №1076 від 15.10.2014 р. (а.с.74-77), зауважень до змісту та оформлення яких акт перевірки не містить (а.с. 14).

Також апеляційний суд зазначає, що у додатку № 4 до акту перевірки зазначені документи, які були використані при проведені перевірки - податкові звітні документи , виписки з банку, додатки до них, загальні оборотно-садльдові відомості, контракти, журнали - ордери та аналізи по рахункам, акти виконаних, звіти, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні, акти виконаних робіт та отримані податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, оборотно-сальдова відомість по рахунку 64 (а.с. 118-119), до змісту та до оформлення яких акту перевірки не містить жодних зауважень.

Відповідно до матеріалів справи 01.09.2014 р. між ТОВ Простор та ПП ТД Промфоксснаб укладений договір купівлі-продажу №1/09-14, відповідно до п.п. 1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає та сплачує кошти за товар на умовах викладених у п.4.1 в кількості та асортименті відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною договору (а.с.64-65).

Відповідно до п.2.3, 4.2 до вартості товару входить його доставка на об'єкт, приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем (ТОВ Простор ) при отриманні товару від продавця на об'єкті покупця.

Апелянт на підтвердження виконання договору купівлі-продажу №1/09-14 від 01.09.2014 р. надав: податкові накладні №4 від 25.09.2014 р., №5 від 26.09.2014 р., №6 від 29.09.2014 р., №7 від 20.09.2014 р.(а.с.66-69); видаткові накладні №6 від 25.09.2014 р., №7 від 26.09.2014 р., №8 від 29.09.2014 р., №9 від 30.09.2014 р.(а.с.70-73); платіжні доручення №1073 від 15.10.2014 р., №1074 від 15.10.2014 р, №1075 від 15.10.2014 р., №1076 від 15.10.2014 р. (а.с.74-77), прибуткові накладні №ПН-0000111 від 25.09.2014 р., №ПН-0000090 від 26.09.2014 р., №ПН-0000112 від 29.09.2014 р., №ПН-0000113 від 30.09.2014 р. (а.с.86-89), заявку на матеріали за вересень 2014 року (а.с.90), накладну на передачу матеріалів у виробництво №КА-0000017 від 30.09.2014 р. (а.с.91), довіреність №52 від 30.09.2014р. (а.с.115) щодо будівельних матеріалів, переляк яких наведений на звороті довіреності та співпадає з переліком товарів за видатковими накладними (а.с. 70-73).

Оскільки за умовами договору купівлі-продажу №1/09-14 від 01.09.2014 р. до складу вартості товару входить також і вартість доставки товару на об'єкт (п.п. 4.1 п.4 договору), податковий орган ні в акті перевірки, ні в письмових запереченнях на адміністративний позов та на апеляційну скаргу належним чином не обґрунтував обов'язок апелянта мати у наявності документи щодо транспортування придбаного товару. Так само і суд першої інстанції, без врахування умов договору купівлі-продажу, не обґрунтувавши обов'язок позивача надати до суду докази на підтвердження транспортування придбаного товару, зазначив про неможливість встановлення самого факту транспортування придбаного товару.

Апеляційний суд зазначає, що за умовами договору купівлі-продажу №1/09-14 від 01.09.2014 р. апелянт не здійснює доставку придбаного товару самостійно, вартість поставки входить до складу ціни товару, а тому у апелянта відсутній обов'язок мати у своєму розпорядження документи на підтвердження транспортування придбаного товару від продавця до покупця.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність документів на підтвердження факту придбання товару, як на підставу, якою обґрунтована нереальність господарської операції, є припущенням.

Щодо посилання податкового органу в акту перевірки на виявлені порушення податкового та іншого законодавства контрагентів апелянта другого третього та інших ланцюгів, апеляційний суд зазначає, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій апелянта та його постачальника для одержання апелянтом незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу

Також апеляційний суд зазначає про те, що податковий орган ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду справи не надав жодних доказів відсутності у позивача мети щодо отримання економічного ефекту від господарських операцій та не вказав, у чому полягала податкова вигода. Таким чином, у судовому порядку встановлено фактичне здійснення господарських операцій між апелянтом та контрагентом, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначена господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно із п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Апеляційний суд встановив, що на підтвердження реальності господарської операції апелянт надав первинні бухгалтерські та податкові документи, які були дослідженні податковим органом, перелік яких міститься в додатку № 4 до акту перевірки, та зауважень до яких податковий орган в акті перевірки не зафіксував, так само як і не зафіксував відсутність в бухгалтерському обліку реальних змін майнового стану апелянта - платника податків.

Виявлені судом першої інстанції недоліки у первинних документах мають оцінюватися у сукупності з іншими обставинами. При цьому суд першої інстанції, відхиливши посилання податкового органу на нереальність господарських операції у зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства контрагентами апелянта другого та інших ланцюгів, встановив нереальність господарських операції апелянта посилаючись лише на формальні недоліки у первинних документах.

Апеляційний суд зазначає, що перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. У свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб зі складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Контролюючий орган не надав доказів про відсутність реального характеру відповідних операцій, а суд першої інстанції, перебравши на себе повноваження податкового органу дійшов висновку щодо нереальності господарської операції на підставі тих обставин, які не були встановлені під час проведення перевірки.

Апеляційний суд дійшов висновку, що ці недоліки не є суцільними та у сукупності з відсутністю зауважень з боку податкового органу щодо факту обліку реальних змін майнового стану апелянта - платника податків, не надають беззаперечних підстав вважати господарські операції апелянта за договором купівлі-продажу №1/09-14 від 01.09.2014 р. нереальними.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи при апеляційному перегляді справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову та визнання протиправним і скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 11 травня 2016 року № 0000331403 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 51 251 грн. (за податковим зобов'язанням - 34167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17084 грн.).

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, які мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права та до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 202 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена, оскаржена постанова - скасована та ухвалена нова постанова про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи сплату апелянтом судового збору всього в розмірі 3360 грн. (при поданні адміністративного позову - 1600 грн. (а.с. 3) та при поданні апеляційної скарги - 1760 грн. (а.с. 163), апеляційний суд встановив, що з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області підлягає стягненню на користь апелянта у відшкодування судових витрат (сплаченого судового збору) 3 360 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Керуючись ст. ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 94, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202, ст. ст. 207, 211, 212,ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-споруджувально-торгівельна організація задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Задовольнити адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-споруджувально-торгівельна організація .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 11 травня 2016 року № 0000331403 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 51 251 грн. (за податковим зобов'язанням - 34167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17084 грн.).

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39565511; місцезнаходження юридичної особи - 65012, Одеська область, місто Одеса, Французький бульвар, будинок 7) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-споруджувально-торгівельна організація (ідентифікаційний код юридичної особи: 34319596; місцезнаходження юридичної особи - 65011, Одеська область, місто Одеса, вулиця Базарна, будинок 76, офіс 7) у відшкодування судових витрат (сплаченого судового збору) 3 360 грн. (три тисячі триста шістдесят гривень 00 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець