Постанова

від 20.02.2018 по справі 910/10534/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/10534/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства Завод "Експрес",

на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2017 (головуючий суддя Мельник В.І.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 (головуючий Смірнова Л.Г, судді: Дідиченко М.А. і Пономаренко Є.Ю.)

у справі № 910/10534/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго"),

до відкритого акціонерного товариства Завод "Експрес" (далі - Товариство),

про стягнення 73 657,23 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ПАТ " Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 73 657,23 грн., а саме: 58 000,78 грн. - основного боргу, 12 834,19 грн. - інфляційних втрат, 2 822,26 грн. - 3 % річних.

Позовна заява мотивована тим, що ПАТ " Київенерго" належним чином виконувалися зобов'язання за договором від 10.12.1999 № 031-1329-2 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір постачання) у період з 01.02.2016 по 01.04.2016. У свою чергу, Товариство вартість наданих останньому послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді у період з 01.02.2016 по 01.04.2016 оплатило лише частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 58 000,78 грн. Враховуючи наявну заборгованість, ПАТ "Київенерго" на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нараховано Товариству штрафні санкції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства на користь ПАТ "Київенерго" основну заборгованість у розмірі 58 000,78 грн., інфляційні втрати у розмірі 12 834,19 грн., 3% річних у розмірі 2 822,26 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 58 000,78 грн. Товариство у встановлений Договором постачання строк не виконало, чим порушено умови Договору постачання, а також вимоги статей 525, 526 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Враховуючи наявність основного боргу та перевіривши розрахунок ПАТ "Київенерго" збитків від інфляції та 3% річних, суди визнали його обґрунтованим, а позов - таким, що підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга Товариства обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при задоволенні позовних вимог не було досліджено питання діючих тарифів за спожиту теплову енергію.

Також скаржник посилається на те, що вартість спожитої Товариством теплової енергії було розраховано ПАТ "Київенерго", в тому числі, на підставі тарифу, визначеного постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613, яку постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 визнано нечинною з моменту її прийняття.

Від ПАТ "Київенерго" відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 10.12.1999 ПАТ "Київенерго" та Товариством укладено Договір постачання, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору постачання ПАТ "Київенерго" зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору постачання.

Згідно з пунктами 2.3.1-2.3.2 Договору постачання Товариство зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору постачання, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, а також виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору постачання.

Пунктом 5 Додатку № 4 до Договору постачання сторони погодили, що абонент щомісяця, з 12 по 15 число, самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, буд. № 63 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

ПАТ "Київенерго" зазначає, що внаслідок невиконання Товариством своїх зобов'язань за Договором постачання у Товариства утворилась заборгованість за період з 01.02.2016 по 01.04.2016 у розмірі 58 000,78 грн.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з статтею 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін; частина перша статті 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зобов'язання з оплати заборгованості у розмірі 58 000,78 грн. Товариством у встановлений Договором постачання строк не виконано, а тому суди дійшли висновку, що Товариством було порушено умови Договору, а також вимоги статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вказані вимоги законодавства, а також на те, що Товариством в установленому порядку не спростовано обставини, на яких ґрунтуються вимоги ПАТ "Київенерго", суди дійшли висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 58 000,78 грн. підлягають задоволенню.

Що ж до позовних вимог про стягнення з Відповідача інфляційних втрат у розмірі 12 834,19 грн. та 3% річних у розмірі 2822,26 грн., то суди виходили з того, що згідно зі статтею 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши складений ПАТ "Київенерго" розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суди визнали його обґрунтованим, а тому задовольнили вимоги останнього про стягнення з Відповідача 12 834,19 грн. інфляційних втрат та 2 822,26 грн. 3% річних.

Посилань Товариства в касаційній скарзі на те, що судом першої та апеляційної інстанції при задоволенні позовних вимог не було досліджено питання діючих тарифів за спожиту теплову енергію не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки вказані посилання не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а зазначаючи про наведене в своїй апеляційній скарзі, Товариство, на порушення приписів статті 33 ГПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції), якою було передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не обґрунтувало та не надало доказів, які підтверджували б, що сума боргу, нарахована за спожиту теплову енергію, не відповідає нормативним документам, якими врегульовано тарифи у спірних правовідносинах, та не надано контррозрахунок суми боргу, який Товариство вважало би правильним.

Доводи скаржника про те, що вартість спожитої Товариством теплової енергії було розраховано ПАТ "Київенерго", в тому числі на підставі тарифу, визначеного постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613, яку постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 визнано нечинною з моменту її прийняття, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки ці доводи та пов'язані з ними докази не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, а відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права [статей 525, 526, 530, 614, 625, 629 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, статей 4 2 , 4 3 , 33, 43 ГПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень)], що дає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства Завод "Експрес" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 910/10534/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає .

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко