Постанова

від 20.02.2018 по справі 361/1518/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/1518/16-ц Головуючий у І інстанції Дутчак І. М. Провадження № 22-ц/780/796/18 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В. Категорія 46 20.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року м. Київ

справа № 361/1518/16

провадження № 22ц/780/796/18

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Іванової І.В., Сліпченка О.І., Гуля В.В.

при секретарі - Тимошевській С.І.

сторони :

позивач - Приватне підприємство "Крюкова"

відповідачі - ОСОБА_4,

Броварська районна державна адміністрація Київської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2017 року у складі судді Дутчак І.М., повний текст складено 20.12.2017р.

встановила:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до розділу XIII Перехідні положення ЦПК України:

пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується;

пункт 9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до

Конституції України (щодо правосуддя) від 02 червня 2016 року N 1401-VIII.

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню (підпункт 9 пункт 161 розділу XV Перехідних положень Конституції України).

У даному випадку провадження у справі відкрито 03.06.2016 року, тобто розпочате до 30 вересня 2016 року.

У березні 2016 року позивач ПП Крюкова звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Броварської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області, Великоолександрівська сільська рада Бориспільського району Київської області, Княжицька сільська рада Броварського району Київської області, Управління Держгеокадастру у Броварському районі Київської області та Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області про визнання недійсними правовстановлюючих документів на земельні ділянки та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач посилався на те, що 31.07.2003 року між ПП "Крюкова" та Великоолександрівською сільською радою Бориспільського району Київської області укладено договір оренди земельної ділянки на 49 років, загальною площею 0,3127 га, що розташована в адмінмежах Великоолександрівської с/ради, цільове призначення якої під розміщення виробничо-складських приміщень. Далі позивач зазначив, що 13.11.2013 року за ним було зареєстровано право власності на виробничий комплекс, розташований на цій земельній ділянці, однак відповідно до листа ГУ Держземагенства у Бориспільському районі від 26.11.2014 року, земельні ділянки відповідача ОСОБА_4 накладаються на земельну ділянку, яка знаходиться в його користуванні, що унеможливлює вільно користуватись своїм майном.

Позивач зазначив, що 24.03.2010 року розпорядженням Броварської РДА за № 543 у власність третьої особи ОСОБА_5 було передано земельну ділянку в адмінмежах Княжицької с/ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,7201 га, право власності на яку посвідчувалось державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданим 23 квітня 2010 року. Вказана земельна ділянка 03 квітня 2012 року була відчужена ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу ОСОБА_4, який відповідно до розпоряджень Броварської РДА у грудні 2012 року отримав дозвіл на розробку технічної документації для поділу земельної ділянки на дві земельні ділянки, кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3 площею по 0,7038 га кожна, які і накладаються на орендовану ПП Крюкова земельну ділянку. Тому позивач посилаючись на те, що земельна ділянка передана ОСОБА_5 з порушенням закону, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_5, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03 квітня 2012 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_4; визнати недійсними і скасувати розпорядження Броварської РДА від 26 грудня 2012 року за № 2322 та від 28 грудня 2012 року за № 2459; зобов'язати Броварську РДА скасувати записи № 466587 і № 467943 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4

Представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_8 у суді позов не визнав, пояснив, що сторони оспорюваного позивачем правочину не вчиняли ніяких протиправних дій, фізичні особи не можуть нести та не повинні нести відповідальність за дії чи бездіяльність державних органів та посадових осіб в процесі виконання ними своїх повноважень в галузі земельних правовідносин. При цьому позивач, висуваючи вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не являється стороною цього договору та фактично на підставі договору оренди укладеного з Великоолександрівською с/р Бориспільського району оспорює дії Броварської РДА щодо земельних ділянок на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, а отже земельна ділянка позивача не могла йому надаватися Великоолександрівською с/р, оскільки позивач вважає порушеним своє право на користування земельною ділянкою відповідачем, земельна ділянка якого знаходиться на території Броварського району.

Крім того, представник ОСОБА_4 зазначив, що єдиною підставою на яку вказує позивач є лист управління держкомзему у Бориспільському районі Київської області про те, що є накладення земельних ділянок сторін, будь-яких інших належних та допустимих доказів того, що земельні ділянки відповідача, які відповідно до правовстановлюючих документів та даних Публічної кадастрової карти України знаходяться на території Броварського району Київської області в межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області можуть порушувати права позивача на володіння та користування земельною ділянкою, яка знаходиться зі слів позивача та наданих ним документів на території Бориспільського району Київської області в межах Великоолександрівської сільської ради Київської області позивачем не надано. Таким чином, зазначив, що до моменту проведення відповідної експертизи у справі та встановлення факту накладення земельних ділянок та встановлення фактичного розташування їх на місцевості, питання щодо порушення прав позивача є передчасним.

Далі представник відповідача зазначив, що безпідставними та необґрунтованими є також позовні вимоги щодо визнання недійсними і скасування розпоряджень Броварської РДА про надання дозволу на розробку і затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та встановлення меж земельної ділянки в натурі, оскільки відповідач ОСОБА_4, як власник земельної ділянки на підставі дійсного правовстановлюючого документа реалізував передбачене законодавством право на поділ належної йому на праві власності земельної ділянки. Тому просив суд у задоволенні позову ПП "Крюкова" відмовити.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку виданий 23 квітня 2010 року на ім'я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 1,7201 га, розташовану за адресою: Київська область, Броварський район, Княжицька сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03 квітня 2012 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, визнано недійсним та скасовано розпорядження Броварської районної державної адміністрації Київської області від 26 грудня 2012 року "Про надання дозволу на проведення робіт по інвентаризації земельної ділянки та на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 в амінмежах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області" та розпорядження Броварської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж (інвентаризація) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 Зобов'язано Броварську районну державну адміністрацію Київської області скасувати записи про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки площею 0,7038 га кожна.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПП "Крюкова" судовий збір у розмірі 6890 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням представник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу посилаючись на те, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з'ясуванням обставин справи. Зокрема зазначив, що судом не враховано те, що позивачем не було доведено факту накладення земельних ділянок, не проведено експертизу для встановлення такого факту, а отже відсутній факт порушення права позивача. Крім того, приймаючи оскаржувані розпорядження, Броварська РДА діяла в межах наданих їй повноважень у порядок і спосіб визначений законом, не враховано також судом, що земельні ділянки розташовані на території різних адміністративно-територіальних утворень, що не спростовує сам позивач. Тому просив скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача скаргу підтримав, просив її задовольнити.

В судове засідання, позивач повідомлений належним чином, не з'явився, заяв про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи не подав, його неявка відповідно до ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Інші учасники належним чином також повідомлялися про час розгляду справи, до суду не з'явилися, їх неявка відповідно до ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали цивільної справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За положенням ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У статті 16 ЦК України визначений загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів, а також зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 31 липня 2003 року між Великоолександрівською с/радою та ПП "Крюкова" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець Великоолександрівська с/рада надає, а орендар ПП "Крюкова" приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що розташована в адмінмежах Великоолександрівської с/ради з кадастровим номером НОМЕР_4, загальною площею 0,3127 га, цільове призначення: під розміщення виробничо-складських приміщень. Цей договір укладено строком на 49 років, починаючи з дати реєстрації. Посвідчений договір 31 липня 2003 року приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 4481.

У Бориспільському районному відділі земельних ресурсів даний договір оренди зареєстрований 05 серпня 2003 року за № 14 (т. 1 а. с. 69-77).

На вказаній вище земельній ділянці розташований виробничий комплекс, який на праві власності належить позивачу ПП "Крюкова", згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 листопада 2013 року (т. 1 а. с. 78).

24 березня 2010 року Броварською РДА видано розпорядження № 543 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Княжицької с/ради за межами населеного пункту Броварського району п'яти громадянам згідно із списком, у тому числі й третій особі у справі ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 9).

Із даного розпорядження вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_5 виділялась відповідно до ст. ст. 118, 121 ЗК України в порядку безоплатної приватизації.

На підставі цього розпорядження за № 543 за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на земельну ділянку в адмінмежах Княжицької с/ради за межами населеного пункту Броварського району для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_5, загальною площею 1,7201 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданим 23 квітня 2010 року на ім'я ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 119).

В матеріалах справи міститься ксерокопія Постанови Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року, яку ухвалено в адміністративній справі за позовом Броварського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Головного управління Держкомзему у Київській області до Броварської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 Цією Постановою суду було визнано протиправним і скасовано розпорядження голови Броварської РДА від 24 березня 2010 року за № 543 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства п'яти громадянам в адмінмежах Княжицької с/ради за межами населеного пункту Броварського району".

Відповідно до даних Єдиного Державного Реєстру судових рішень, відмітка про вступ в законну силу цього судового рішення відсутня.

03 квітня 2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 купив спірну земельну ділянку загальною площею 1,7201 га, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Княжицька с/рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_5 (т. 1 а. с. 80).

26 грудня 2012 року Броварська РДА своїм розпорядженням за № 2322 за заявою відповідача ОСОБА_4 надала йому дозвіл на проведення робіт по інвентаризації земельної ділянки та розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (т. 1 а. с. 201).

28 грудня 2012 року своїм розпорядженням за № 2459 Броварська РДА затвердила відповідачу ОСОБА_4 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж (інвентаризації) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із виготовленням державних актів на право власності на дві земельні ділянки площею по 0,7038 га кожна (т. 2 а. с. 200).

На підставі вказаних розпоряджень 27 березня 2013 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на дві земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 площею по 0,7038 га кожна, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які були виділені із земельної ділянки площею 1,7201 га з кадастровим номером НОМЕР_5, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно з індексними номерами 1679292 та 1684355 (т. 2 а. с. 227, 229).

Із листа Головного Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області від 26 листопада 2014 року вбачається, що дві земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3, які на праві власності належать ОСОБА_4, накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, що перебуває в оренді позивача ПП "Крюкова", згідно із договором від 31 липня 2003 року (т. 1 а. с. 11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порушені права позивача підлягають захисту, оскільки у відповідача ОСОБА_4 відсутні законні права на володіння земельними ділянками, оскільки попередній власник отримав державний акт на підставі розпорядження РДА, скасованого судом, які накладаються на орендовану ПП "Крюкова" земельну ділянку, що порушує право власності останнього на нерухоме майно, що знаходиться на даній земельній ділянці,

Колегія судів не погоджується з таким висновком, з наступних підстав.

Відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності територією є частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси. Межа не тільки визначає зовнішні кордони території, але й встановлює територію конкретної адміністративно-територіальної одиниці, на якій реалізовуються повноваження відповідних компетентних органів.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 Земельного кодексу України межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць, які розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 Земельного кодексу України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно- територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить, до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до даних державного земельного кадастру України, плану меж Княжицької ради народних депутатів Броварського району Київської області, плану меж Великоолександрівської сільської ради народних депутатів Бориспільського району Київської області, та координат земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4, дана земельна ділянка, яка надана в оренду позивачу Великоолександрівською сільською радою Бориспільського району Київської області, знаходиться на території Броварського району Київською області в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району поза межами населеного пункту.

ОСОБА_7, що починаючи з 1992 року, адміністративні межі Броварського району Київської області чи Княжицької сільської ради Броварського району Київської області змінювалися, немає.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

16.07.2014 року, тобто на момент реєстрації права оренди на земельну ділянку позивача з кадастровими номером НОМЕР_4, вже було внесено запис про реєстрацію права власності на земельні ділянки відповідача з кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_2, які були зареєстровані в березні 2013 року, тобто, право оренди було зареєстровано тоді, коли земельні ділянки відповідача вже оформлені у власність .

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, судова колегія погоджується з доводами скарги про те, що позивач не довів своїх вимог щодо порушення його прав відповідачами ОСОБА_4 та Броварською районною державною адміністрацією Київської області, що є обов'язком позивача відповідно до засад змагальності сторін за ст.12 ЦПК України.

Також заслуговують на увагу доводи скарги про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів накладення спірних земельних ділянок сторін, при цьому сторони не звертались з клопотанням про проведення відповідної експертизи, хоча таке право їм було роз'яснено.

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка ТОВ НВП Горизонт від 04.11.2014р., з якої вбачається що при проведенні комплексу робіт з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) які знаходяться у власності ОСОБА_4 на території Княжицької сільської ради, було виявлено накладку координат земельних ділянок, що внесені до бази даних різних районів (т.1 а.с.175).

ОСОБА_4 також звертався до суду з позовом до ПП Крюкова та ін.., про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, за розглядом якого судовим рішенням від 20.12.2016 року було відмовлено у позові з посиланням на те що відсутні докази фактичної площі накладення земельних ділянок, які б дали суду перевірити цей факт (т.2 а.с.183).

Таким чином, судом першої інстанції не враховано, що в даному провадженні позивач ПП Крюкова також фактично не погоджується із існуючими межами земельних ділянок, при цьому спір з приводу встановлення (відновлення) меж спірних земельних ділянок в натурі (на місцевості) органами місцевого самоврядування не розглядався, дані про накладку координат, які містяться в матеріалах справи не є підтвердженням факту наявності порушень права власності на нерухоме майно ПП "Крюкова" з боку ОСОБА_4

Крім того, суд першої інстанції визнаючи договір купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, не врахував, що позивач ПП Крюкова не є стороною оспорюваного договору, а, відтак, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України не може звертатись до суду з позовом про визнання його недійсним.

Колегія суддів також вважає передчасним висновок суду про те, що у ОСОБА_4 відсутні законні права на володіння земельними ділянками. Так, у даному випадку необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20 жовтня 2011 року в справі Рисовський проти України (заява № 29979/04). Зокрема, пункт 71, де зазначено, що потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що 06.02.2013 року Броварський міжрайонний прокурор звертався до суду з позовом про визнання недійсними державних актів та повернення у власність держави земельних ділянок у тому числі спірної земельної ділянки відповідача, проте така позовна заява була залишена без розгляду у зв'язку із поданням відповідної заяви прокурором (т.1 а.с.131).

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до ст.376 ЦПК України.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 389 ЦПК України, Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах, -

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Крюкова".

Стягнути з Приватного підприємства "Крюкова" на користь ОСОБА_4 7579 (сім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий : І.В.Іванова

Судді :

О.І.Сліпченко

В.В. Гуль