Постанова

від 22.02.2018 по справі 910/12058/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/12058/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи,

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді: Шкурдова Л.М.

від 09.11.2017 року

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Отрюх Б.В., Майданевич А.Г., Тищенко А.І.

від 19.12.2017 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Люкс ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд"

про стягнення 354047,07грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Люкс ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" про стягнення заборгованості за виконані роботи в розмірі 177488 грн., а також нарахованих на вказану заборгованість 3% річних в розмірі 15813,45 грн., інфляційних втрат в розмірі 154854,73 грн. та пені в розмірі 5890,89 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 12.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Люкс ЛТД" (субпідрядник) укладено Договір підряду №1/12-12, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні роботи, а генпідрядник зобов'язався прийняти та оплатити виконані субпідрядником роботи в повному обсязі. Позивачем, у відповідності до положень вказаного договору виконано будівельні роботи на загальну суму 532385 грн., на підтвердження виконання яких складено та підписано сторонами Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №ОУ-0000007. Відповідачем, вказані роботи було прийнято, проте оплачено частково, в розмірі 354897 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 177488 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, на вказану заборгованість, а також у зв'язку з простроченням оплати відповідачами виконаних робіт, позивачем на підставі ст.625 ЦК України та п.7.1 Договору нараховано інфляційні втрати в розмірі 154854,73 грн., 3% річних в розмірі 15813,45 грн. та пеню в розмірі 5890,89 грн., які позивач просив стягнути.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 року позов у справі №910/12058/16 задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 року у справі №910/12058/16 рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 року у справі №910/12058/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017 року скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 року у справі №910/12058/16 та передано справу №910/12058/16 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 року у справі №910/12058/16 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Люкс ЛТД" 150868,75 грн. - суму основного боргу, 131629,97 грн. - інфляційних втрат, 13404,59 грн. - 3% річних, 5007,40 грн. - пені та витрати зі сплати судового збору в сумі 4513,66 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що на виконання вказаного договору сторонами було складено та підписано Акт здачі-прийняття №ОУ-0000007 від 01.07.2013 року на суму 532385 грн. При цьому, у відповідності до умов договору, відповідачем вказані роботи частково оплачені у сумі 354897 грн. Факт часткової оплати відповідачем робіт також підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Люкс ЛТД". Внаслідок невиконання відповідачем належним чином своїх зобов'язань за договором в частині оплати виконаних будівельних робіт у останнього утворилась заборгованість в розмірі 177488 грн. суд дійшов висновку про належне виконання позивачем робіт за договором, відтак відсутність довідки по формі КБ-3 не спростовує факту виконання вказаних робіт. В матеріалах справи наявна засвідчена копія акту приймання виконаних робіт та пояснення позивача щодо причин відсутності оригіналу зазначеного акту, проте враховуючи заперечення відповідача щодо зазначеного акту суд прийняв спірний акт в якості належного доказу у сукупності з іншими доказами, наявними у справі. Відповідачем було частково сплачено вартість виконаних робіт в сумі 10000 грн. після підписання спірного акта, а саме 14.11.2014 року, що також свідчить про визнання цього акта. Зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт у строк, встановлений Договором, відповідачем не виконано, наявність заборгованості не спростовано, в зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 150868,75 грн. Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 16.07.2013 року по 30.06.2016 року суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі заявленому позивачем 131629,97 грн. та 3 % річних частково в розмірі 13404,59 грн. Також, суд задовольнив пеню за період з 16.07.2013 року по 12.01.2014 року в розмірі 5007,40 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 року у справі №910/12058/16 скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Люкс Лтд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" про стягнення коштів, відмовити повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "РОСБУД" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 року у справі №910/12058/16 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовування або зміни не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 року по справі №910/12058/16 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" 09.01.2018 року подало через Київський апеляційний господарський суд касаційну скаргу в порядку та в межах строків, установлених статтею 288, підпунктом 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Також 06.01.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" подало аналогічну касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного Господарського суду.

Враховуючи те, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" касаційні скарги є аналогічними за змістом та вимогами, вони розглядаються як одна касаційна скарга.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 року по справі №910/12058/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами проігноровано ненадання позивачем оригіналу акту КБ-2в та відсутність довідки КБ-3, які прямо передбачені договором та які у відповідності до пункту 3.1 укладеного між сторонами договору і є підставою для остаточного розрахунку. Віднесення до податкового кредиту певних фінансово-господарських відносин можливе, лише за наявності відповідної первинної бухгалтерської документації. Тобто, за результатами розгляду даної справи, судами, замість первинних бухгалтерських документів, що згідно закону є єдиними належними доказами здійснення господарських операцій, переважним доказом здійснення господарських операцій на переконання судів попередніх інстанцій є вчинення дій із адміністрування кредиту з ПДВ. Суди попередніх інстанцій, не дають жодних конкретних оцінок ані поведінці позивача в частині того, що останній, у 90-денний строк, мав відновити свої начебто викрадені документи, однак не зробив цього, ані поведінці позивача в частині відсутності жодних претензій чи листів від останнього на протязі майже 3 років, що минули.

12.02.2018 року до Касаційного господарського суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Люкс ЛТД" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 року залишити без змін. Позивач зазначає про те, що обставини виконання ним обумовлених договором підряду будівельних робіт та прийняття таких робіт відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: податковою декларацією відповідача за липень 2013 року з податку на додану вартість, в якій відповідачем віднесено до податкового кредиту суму 88 730,83 грн за липень 2013 року., яка відповідно до частин 198.1, 198.2. статті 198 Податкового кодексу України є належним доказом отримання відповідачем (платником податку) робіт від позивача в повному обсязі., що підтверджується практикою Верховного Суду України, викладеною в постанові від 29.04.2015 року у справі № 903/679/14, а також діями самого відповідача, який частково оплатив вартість виконаних позивачем робіт.

Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2018 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 року у справі №910/12058/16. Призначено до розгляду касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 15 лютого 2018 року.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 року залишити без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на недоведеність відповідачем відповідачем та ненадання суду належних доказів на спростування обставин, зокрема виконання свого обов'язку за договором підряду в частині своєчасної оплати робіт.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 12.12.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Люкс ЛТД" укладено Договір підряду №1/12-12, за умовами якого, субпідрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи: замір, виготовлення і монтаж сходинок з кварцита в повному обсязі, а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані субпідрядником роботи у повному обсязі (п.1.1 Договору).

На виконання вказаного договору сторонами було складено та підписано Акт здачі-прийняття №ОУ-0000007 від 01.07.2013 року на суму 532385 грн. Зазначений акт підписано уповноваженими представниками обох сторін та скріплено відповідними печатками підприємств.

При цьому, у відповідності до умов договору, відповідачем вказані роботи частково оплачені у сумі 354897 грн. Факт часткової оплати відповідачем робіт підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Люкс ЛТД".

Внаслідок невиконання відповідачем належним чином своїх зобов'язань за договором в частині оплати виконаних будівельних робіт у останнього утворилась заборгованість в розмірі 177 488 грн.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що остаточна договірна ціна узгоджується сторонами після отримання генпідрядником всього обсягу проектно-кошторисної документації та визначається в Додатку №1 до цього договору; але в будь-якому випадку відповідно до актів виконаних робіт з урахуванням фактично виконаних робіт субпідрядником згідно довідок форми КБ-2в та КБ-3. Склад та обсяги робіт визначені Додатком №1 до договору. Попередня договірна ціна становить 532385 грн. в тому числі ПДВ - 88730,83 грн.

П. 3.5 Договору зміна ціни можлива з обов'язковим укладенням додаткової угоди до договору відповідно до чинного законодавства, в тому числі законодавства про здійснення державних закупівель.

П. 4.1 Договору, розрахунки за договором здійснюються в безготівковій формі, в національній валюті, шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника на підставі рахунків-фактур.

У відповідності до п.п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 Договору, оплата робіт по цьому договору здійснюється у три етапи: авансовий платіж №1 в сумі 157410 грн., який виплачується до початку робіт; авансовий платіж №2 в сумі 187487 грн., який виплачується на протязі 3 (трьох) днів після початку монтажних робіт; остаточний розрахунок в сумі 187488 грн., який виплачується на протязі 10 (десяти) робочих днів після здачі об'єктів.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що платежі проводяться за фактично виконані об'єми робіт на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін, актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в та довідки КБ-3) в розмірі не більше 95% від договірної ціни з урахуванням сплаченого авансу шляхом перерахування грошових коштів генпідрядника на рахунок субпідрядника.

Відповідно до п. 4.3. Договору вартість наданих послуг генпідряду між генпідрядником та субпідрядником 5 відсотків. Оплата коштів генпідряду здійснюється шляхом утримання коштів у розмірі 5 % від розміру щомісячних поточних платежів виходячи з вартості робіт підтверджених Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, або прямого банківського переказу підрядником на рахунок генпідрядника коштів в належному до сплати розмірі протягом 1 банківського дня з моменту отримання від генпідрядника коштів за виконані роботи.

У відповідності до п.7.1 Договору, за несвоєчасну оплату виконаних робіт генпідрядник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невчасно сплачених коштів за кожний день прострочення.

Згідно з п. 10.1 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання і діє до виконання його у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З огляду на те, що за умовами п. 4.3. Договору оплата коштів генпідряду здійснюється шляхом утримання коштів у розмірі 5 % від розміру щомісячних поточних платежів виходячи з вартості робіт, сума боргу склала 150 868,75 грн. (177488 грн. - 26 619,25 грн.).

Позивачем виконано передбачені договором роботи з виготовлення та монтажу сходів, даний факт підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість, наданими органами податкової служби, відповідно до якої відповідач відніс до податкового кредиту суму ПДВ за спірним договором та актом приймання-передачі, актами списання матеріалів, калькуляції робіт з виготовлення та встановлення сходів за спірним договором, договорами на закупівлю позивачем матеріалів, товарно-транспортними накладними на доставку матеріалів для виготовлення сходів, висновки експертиз про відповідність придбаних матеріалів для виготовлення сходів. Наявні в матеріалах справи докази у сукупності свідчать про виконання позивачем робіт за спірним договором.

Дані роботи проводились позивачем відповідно до укладеного з відповідачем договору, в якому відповідач є генеральним підрядником, відповідно, ненадання відповідачем доказів відмови від прийняття замовником за договором генерального підряду робіт з виготовлення сходів, які є предметом спірного договору, а так само відсутність доказів виконання вказаних робіт відповідачем власними силами, чи залучення третіх осіб для виконання (усунення недоліків) робіт у зв'язку з невиконанням вказаних робіт позивачем свідчить про виконання зазначених робіт саме позивачем. Будь яких, претензій та зауважень з боку відповідача, з цього приводу матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій про належне виконання позивачем робіт за договором, а відсутність довідки по формі КБ-3 не спростовує факту виконання вказаних робіт.

Щодо посилань скаржника про ненадання позивачем оригіналу акту КБ-2в, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Отже, метою зазначення та проставлення в документах реквізитів сторін є, зокрема, можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи наявна засвідчена копія вказаного акта та пояснення позивача щодо причин відсутності оригіналу зазначеного акту. З даної копії Акту здачі-прийняття №ОУ-0000007 від 01.07.2013 року, вбачається, що останній підписано сторонами 01.07.2013 року та скріплений печатками.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем було частково сплачено вартість виконаних робіт в сумі 10000,00 грн. вже після підписання спірного акта, а саме 14.11.2014 року, що також свідчить про визнання відповідачем цього акта.

Враховуючи наявність печатки відповідача на акті здачі-прийняття №ОУ-0000007 від 01.07.2013 року, часткову оплату товару відповідачем, відсутність підтвердженої інформації про викрадення печатки відповідача чи зловживання службовим становищем працівників відповідача щодо використання печатки товариства, беручи до уваги пояснення позивача про підстави не надання оригіналу акту здачі-прийняття №ОУ-0000007 від 01.07.2013 року для огляду, колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанцій щодо прийняття зазначеного акту в якості належного доказу у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до частин 198.1 та 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Отже, віднесення ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" до податкового кредиту суми 88730,83 грн. за період липень 2013 є фактом отримання платником податку товарів/послуг в повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до підпункту 4.1.3. Договору остаточний розрахунок в сумі 187488,00 грн. здійснюється відповідачем на протязі 10 (десяти) робочих днів після здачі об'єктів.

Оскільки, Акт здачі-прийняття №ОУ-0000007 від 01.07.2013 підписано сторонами 01.07.2013 року, відповідач мав сплатити позивачу грошові кошти в розмірі 150868,75 грн. не пізніше 15.07.2013 року, а відтак прострочення має місце з 16.07.2013 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 150868,75 грн. обґрунтовано задоволені.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із пунктом 7.1 Договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт генпідрядник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невчасно сплачених коштів за кожний день прострочення.

У зв'язку із простроченням, з 16.07.2013 року по 30.06.2016 року, колегія суддів погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі заявленому позивачем 131629,97 грн. та частково 3 % річних в розмірі 13404,59 грн.

Оскільки прострочення мало місце з 16.07.2013 року та враховуючи наявний в матеріалах справи розрахунок пені за період з 16.07.2013 року по 12.01.2014 року, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 5007,40 грн., підлягають задоволенню.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду апеляційної інстанції з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Касаційний господарський суд України дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 року у справі №910/12058/16 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець