Постанова

від 20.02.2018 по справі 818/997/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №818/997/17

адміністративне провадження №К/9901/2331/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 (суддя Бондарь С.О.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (судді Курило Л.В., Русанова В.Б., Присяжнюк О.В.)

у справі №818/997/17

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Мінагротрейд

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Мінагротрейд (далі Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Сумській області (далі ДФС) від 25.10.2016 та 14.05.2017, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податків на прибуток та на додану вартість, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано фінансові санкції.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що відповідач за наслідками проведених планової та позапланової перевірок склав акти, в яких виклав свої висновки про те, що в порушення вимог Податкового Кодексу України позивачем неправильно визначено розмір його податкових зобов'язань, що призвело до заниження розміру податків, які підлягають сплаті. Вважаючи, що відповідач дійшов помилкового висновку про наявність порушень чинного законодавства у діяльності Товариства, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.10.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 позов задоволено :

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 25.10.2016 №0001691402 та №0001701402, від 14.04.2017р. №0001031407, №0001041407, №0001051407.

Стягнуто на користь Товариства суму судового збору в розмірі 4 264, 53 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову.

Товариство відзиву на касаційну скаргу не надало.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної у вересні-жовтні 2016 року документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.06.2015 по 30.06.2016 ДФС складено акт від 12.10.2016р. в якому відображено висновки контролюючого органу про те, що ним виявлено наступні порушення :

п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 104593,00 грн., в т.ч. за травень 2016 року в сумі 69716 грн., за червень 2016 року в сумі 34877 грн.;

п. 134.1.1 п. 134.1 п. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 58545,00 грн., в тому числі за 1 півріччя 2016 року в сумі 58545,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято 25.10.2016 податкові повідомлення-рішення :

№0001691402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 58 545грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14 636 грн.;

№0001701402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 104 593 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26 148 грн.

Крім того, в період березень 2017 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Укр Агро Центр" за липень 2016 року та з ТОВ "Джуна Дістрібьюшен" за вересень 2016 року, за результатами якої складено акт від 31.03.2017, в якому містяться висновки про порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що стосується завищення витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "МЕЛК ТРЕЙД", ТОВ "СТАРКАМ", ТОВ "Укр Агро Центр" та ТОВ "Джуна Дістрібьюшен".

На підставі акта перевірки ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.04.2017:

№ 0001031407 про зменшення Товариству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією за липень 2016 року на 3 220 грн.;

№ 0001041407 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 38 655 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 19 328 грн.;

№0001051407 про зменшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2016 року на суму 22 397 грн. та зменшення суми податкового кредиту з цього самого податку за вересень 2016 року на суму 22 397 грн.

Свої дії щодо цього ДПІ обґрунтовує тим, що Товариством в підтвердження правильності визначення суми податкових зобов'язань, що виникли внаслідок виконання укладених з ТОВ "МЕЛК ТРЕЙД", ТОВ "СТАРКАМ", ТОВ "Укр Агро Центр" та ТОВ "Джуна Дістрібьюшен" господарських договорів надано документи оформлені з порушенням чинного законодавства, які не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, походження та якість придбаного продукту.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України (ПК України), Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 ПК обумовлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів, тощо.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Задовольнивши адміністративний позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності з боку Товариства порушень податкового законодавства, та що документи бухгалтерського обліку, надані позивачем, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, відтак свідчать про реальність виконання укладених господарських договорів.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Так, в підтвердження реального виконання укладеного між Товариством та ТОВ "МЕЛК ТРЕЙД" договору від 20.04.2016 на закупівлю рекламної продукції (7 бігбордів великих вартістю по 30000 грн. та 24 банерів зовнішніх по 5000 грн.) позивач надав контролюючому органу видаткову накладну №145 від 25.04.2016 та податкову накладну №110 від 25.04.2016р.

Вказані документи бухгалтерського обліку не дають можливості контролюючому органу зробити висновок щодо того, яку саме продукцію було виготовлено на замовлення позивача та оплачено останнім, та яким чином використовується вказана рекламна продукція в господарській діяльності Товариства.

Під час розгляду справи позивачем також не надано доказів використання придбаної продукції для досягнення господарських цілей Товариства.

Щодо взаємовідносин між Товариством та ТОВ "СТАРКАМ", то з матеріалів справи вбачається, що позивачем з останнім укладено :

- договір про надання посередницьких послуг від 01.04.2016р., предметом якого є супровід ТОВ "СТАРКАМ" угод із закупівлі мінеральних добрив, мікродобрив, насіння, кормових добавок та засобів захисту рослин від імені Довірителя

- договір від 15.04.2016р. про поставку Товариству насіння соняшника та нітроамофоски.

Як під час проведення перевірки контролюючим органом, так і під час розгляду справи, позивачем на підтвердження здійснення посередницьких послуг ТОВ "СТАРКАМ" надано акт надання послуг від 15.04.2016 на суму 60300 грн. та докази оплати позивачем цих послуг. Крім того, в підтвердження реальності надання вищезгаданих послуг позивачем надано податкову накладну №90 від 15.04.2016р. на суму 60300 грн., з якої вбачається, що ТОВ "СТАРКАМ" поставив Товариству на вказану суму міжфланцевий дисковий поворотний затвор, а не надав посередницькі послуги.

Також, ДФС надано докази того, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "СТАРКАМ" не здійснювало придбання товару, перепроданого в подальшому позивачу.

Таким чином, у контролюючого органу були підстави для висновку, про те, що самі по собі надані позивачем документи бухгалтерської звітності не дають можливості встановити ані реальність, ані характер та зміст наданих ТОВ "СТАРКАМ" послуг та реальності виконання договору поставки, а обґрунтованість цих висновків позивачем не спростовано під час розгляду справи.

Аналогічні докази надано ДФС і щодо неможливості здійснення господарської операції з придбання Товариством протруйника "Кінто Дуо" у ТОВ "Джуна Дістрібьюшен" та безпідставності у зв'язку з цим включення до складу податкового кредиту у вересні 2016 року суми ПДВ у розмірі 22 397,2 грн.

За таких обставин суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість адміністративного позову, не забезпечивши повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді (підпис) І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер