Ухвала

від 19.02.2018 по справі 2-2973/10

ВЕРХОВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

19 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 2-2973/10

провадження № 61-7126 ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року за заявою ОСОБА_5 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення боргу та неустойки за договором позики,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 14 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

До Верховного Суду ОСОБА_4 подала 9 січня 2018 року касаційну скаргу на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі заявником порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень, з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки судом апеляційної інстанції було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали апеляційного суду Харківської області 13 грудня 2017 року, а копію повного тексту вказаного судового рішення представник заявника отримав лише 20 грудня 2017 року.

Відповідно до статті 325 ЦПК України 2004 року, в редакції, що діяла на момент вчинення процесуальної дії, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення зазначеного строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження зазначених судових рішень пропущено з поважних причин, вважаємо за можливе поновити його.

У 2010 році ОСОБА_5 звернулася до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_6 про стягнення суми боргу та неустойки за договором позики.

Під час розгляду справи ОСОБА_5 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на майно, що належить відповідачу.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року, накладено арешт на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 серпня 2008 року, виданого згідно з рішенням виконкому Бабаївської селищної ради.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 березня 2010 року, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що 10 травня 2017 року вона придбала на електронних торгах майно, на яке накладено арешт оскаржуваними судовими рішеннями, отже вжиті судом заходи забезпечення позову у вигляді арешту цього майна порушує її право на мирне володіння цим майном.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, виходив з того, що підставою для забезпечення позову є обгрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Врахувавши, що позов, задля забезпечення якого накладено арешт, стосується стягнення заборгованості за договором позики, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апеляційний суд також вірно вказав, що ОСОБА_4, яка вважає, що арештом майна порушено її право власника, не позбавлена права на звернення до суду з відповідним позовом про звільнення спірного майна з-під арешту з підстав, передбачених частиною першою статті 59 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом апеляційної інстанції).

Крім того, вказав, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали про накладення арешту ОСОБА_4 право власності на арештоване спірне майно не мала, тому її права оскаржуваною ухвалою порушені не були.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування норми статей 151-153 ЦПК України 2004 року є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, пунктом 14 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 березня 2010 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року за заявою ОСОБА_5 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення боргу та неустойки за договором позики.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта