Ухвала

від 19.02.2018 по справі 522/17927/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/17927/16-ц

Провадження № 6/522/218/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі - Довгань Ж.А.

розглянувши подання начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло подання начальника Першого Приморського ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до виконання зобов'язань зведеного виконавчого провадження ВП №53982300.

Судом установлено, що в провадженні Першого Приморського ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області перебуває зведене виконавче провадження ВП №53982300.

19.05.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53982300. Копії постанов направлено сторонам виконавчого провадження.

Державним виконавцем направлено виклик ОСОБА_1 з'явитись 12.12.2017 року до Першого Приморського ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області - не з'явився.

Згідно запиту державного виконавця, за ОСОБА_1 не зареєстровано жодного транспортного засобу.

Інших виконавчих дій з боку державного виконавця щодо виявлення майна боржника та його доходів суду не надано.

Станом на сьогоднішній день вимоги виконавчих документів боржником не виконано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження , а тому, вважає за необхідне звернутися до суду із даною заявою.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років) , вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.

Згідно вимог ст. 6 ЗУ Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

На стадії виконання судового рішення обмеження права особи на виїзд за кордон здійснюється в порядку, передбаченому ст. 441 ЦПК України. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно ч. 4 ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Застосування тимчасового обмеження права особи на виїзд за межі України слід вважати доцільним у випадках, коли особа ухиляється від виконання зобов'язання, покладеного на неї рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Подання державного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.

При розгляді заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до ст. 441 ЦПК України доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно до ст. 32 Закону України Про виконавче провадження тощо.

Відповідно до положення ч.ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Відповідно до ст. 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні подання, оскільки державним виконавцем не надано суду доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду.

Керуючись ст.441 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя: Н.А. Ільченко