Рішення

від 23.02.2018 по справі 826/3772/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2018 року № 826/3772/17

Окружний адміністративний суд міста Києва під головуванням судді Келеберди В.І. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Ліквідаційної комісії Київської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації І-ІІ ступенів до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Ліквідаційна комісія Київської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації І-ІІ ступенів (далі - Ліквідаційна комісія) до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Подільського району м. Києва) та просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його вчинити дії щодо звільнення з-під арешту транспортних засобів ПАЗ-672, номерний знак НОМЕР_1, ГАЗ 53, номерний знак НОМЕР_2, УАЗ 452, номерний знак НОМЕР_3, ГАЗ 31021, номерний знак НОМЕР_4, УАЗ 469, номерний знак НОМЕР_5, ПР 021.11-254, номерний знак НОМЕР_6 засіб ПАЗ - 672 (державний номерний знак НОМЕР_7), накладений постановою державного виконавця про арешт майна від 28 липня 2003 року № 636/5 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в рамках здійснення процедури ліквідації Київської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації І-ІІ ступенів на підставі отримано дозвіл на списання шляхом ліквідації основних засобів, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, у тому числі на транспортні засоби:

ПАЗ-672, номерний знак НОМЕР_1;

ГАЗ 53, номерний знак НОМЕР_2;

УАЗ 452, номерний знак НОМЕР_3;

ГАЗ 31021, номерний знак НОМЕР_4;

УАЗ 469, номерний знак НОМЕР_5;

ПР 021.11-254, номерний знак НОМЕР_6.

Однак, реалізувати дозвіл не видалося можливим, оскільки з'ясувалося, що на зазначене рухоме майно накладено арешт відповідно до постанови ВДВС Подільського району м. Києва від 28 липня 2003 року № 636/5.

Звернувшись до відповідача з метою встановлення причин та підстав накладення арешту, позивач отримав відповідь, що надати таку інформацію неможливо у зв'язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження за закінченням терміну його зберігання.

Посилаючись на статтю 50 Закону України Про виконавче провадження позивач вважає, що ВДВС Подільського району м. Києва був зобов'язаний вжити заходів до зняття арешту з рухомого майна, але таких дій не вчинив, у чому вбачається його протиправна бездіяльність, яка унеможливлює подальшу роботу позивача щодо ліквідації загальноосвітньої школи.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, однак надав листа, в якому просив розглядати справу за його відсутності.

Протокольною ухвалою від 1 5 серпня 2017 року суд перейшов у письмове провадження на підставі положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії ) .

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2012 року № 734 Про організацію діяльності загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації Міністерством освіти і науки, молоді і спорту України прийнято наказ № 871 від 04 вересня 2012 року Про ліквідацію загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації , серед яких ліквідації підлягала й Київська загальноосвітня школа соціальної реабілітації І-ІІ ступенів.

Згідно пункту 14 додатку до рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 477/9965 Про продаж та списання основних засобів, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва Київська міська рада надала дозвіл Київській загальноосвітній школі соціальної реабілітації І-ІІ ступенів на списання шляхом ліквідації основних засобів, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, у тому числі на такі транспортні засоби:

ПАЗ-672, номерний знак НОМЕР_1;

ГАЗ 53, номерний знак НОМЕР_2;

УАЗ 452, номерний знак НОМЕР_3;

ГАЗ 31021, номерний знак НОМЕР_4;

УАЗ 469, номерний знак НОМЕР_5;

ПР 021.11-254, номерний знак НОМЕР_6.

Відповідно до частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України до Комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Водночас, Ліквідаційна комісія не може виконати приписи вищевказаних постанови Кабінету Міністрів України та наказу Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України та здійснити повну ліквідацію навчального закладу навчального закладу, оскільки з'ясувалося, що на зазначені транспортні засоби накладений арешт згідно постанови державного виконавця ВДВС Подільського району м. Києва.

З метою встановлення причин та підстав накладення арешту та вчинення подальших дій щодо його зняття, позивач звернувся до відповідача з відповідним письмовим запитом. Листом від 21 вересня 2016 року № 7 відповідач повідомив про неможливість надання такої інформації та звільнення рухомого майна з-під арешту, оскільки матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням терміну зберігання.

Крім того, позивача повідомлено, що для вирішення питання щодо зняття арешту він може звернутися до суду, за рішенням якого арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України Про виконавче провадження .

Наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5 затверджений Порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби (далі - Порядок № 2274/5), відповідно до пунктів 9.9 та 9.10 якого строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який йде за роком завершення їх діловодством.

Завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Як передбачено частинами першою та другою статті 50 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадові особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні положення містить і чинна редакція Закону України Про виконавче провадження № 1404-VІІІ, зокрема, частинами першою та другою статті 40 передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

З викладеного суд робить висновок, що знищенню підлягають тільки завершені виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, а тому, з урахуванням листа відповідача від 05 вересня 2017 року № 45415, наданого на запит суду, виконавче провадження щодо накладення арешту на рухоме майно-транспортні засоби знищено, тому є завершеним, що мало стати підставою для зняття накладеного арешту на транспортні засоби загальноосвітньої школи.

Суд зазначає також, що відповідачем не надано суду доказів того, що на момент розгляду та вирішення справи існують виконавчі провадження, у межах яких позивач виступає боржником та у межах яких накладено арешт та/або заборона на транспортні засоби. Навпаки, відповідачем зазначено, що відповідно до пошукової системи в АРМ АСВП виконавчі документи про стягнення з Київської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації І-ІІ ступенів на виконання до відділу не надходили та на виконанні не перебувають.

Таким чином, підсумовуючи викладене та беручи до уваги відсутність доказів існування виконавчого провадження стосовно позивача, а також враховуючи зміст листа відповідача від 05 вересня 2017 року № 45415, щодо знищення виконавчого документу, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити дії, спрямовані на зняття арешту з рухомого майна, яке належить позивачу.

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 18 Закону № 1404- VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.

Згідно пункту 3 частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень державним реєстратором є: державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Відповідно до статті 43, частини третьої статті 44 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень обтяжувач у будь-який час може зареєструвати зміну відомостей про обтяження шляхом подання держателю або реєстратору Державного реєстру заяви, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код божника в ЄДРПОУ або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і реквізити запису, що підлягають заміні. На підставі цієї заяви держатель або реєстратор Державного реєстру вносить відповідні зміни до попер нього запису про обтяження.

Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувала, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в ЄДРПОУ чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Після припинення обтяження обтяжував самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжував несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

За таких обставин, зважаючи на те, що заявлена позивачем вимога про звільнення з-під арешту транспортних засобів є невірним способом захисту, а також на те, що суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо припинення обтяження шляхом вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про арешт транспортних засобів, накладеного постановою державного виконавця про арешт майна від 28 липня 2003 року за № 636/5.

Задоволення позовних вимог у такій спосіб, на думку суду, у повній мірі гарантує відновлення порушених прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України гарантовано, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд вважає наявними підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 17, 69-71, 94, 160-165, 167, 254, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Подільський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві вчинити дії, спрямовані на зняття арешту з рухомого майна, а саме транспортних засобів: ПАЗ-672, номерний знак НОМЕР_1, ГАЗ 53, номерний знак НОМЕР_2, УАЗ 452, номерний знак НОМЕР_3, ГАЗ 31021, номерний знак НОМЕР_4, УАЗ 469, номерний знак НОМЕР_5, ПР 021.11-254, номерний знак НОМЕР_6 засіб ПАЗ - 672 (державний номерний знак НОМЕР_7), накладеного постановою державного виконавця про арешт майна від 28 липня 2003 року № 636/5.

3. Зобов'язати Подільський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві вчинити дії щодо припинення обтяження та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про арешт майна, а саме транспортних засобів: ПАЗ-672, номерний знак НОМЕР_1, ГАЗ 53, номерний знак НОМЕР_2, УАЗ 452, номерний знак НОМЕР_3, ГАЗ 31021, номерний знак НОМЕР_4, УАЗ 469, номерний знак НОМЕР_5, ПР 021.11-254, номерний знак НОМЕР_6 засіб ПАЗ - 672 (державний номерний знак НОМЕР_7), накладеного постановою державного виконавця про арешт майна від 28 липня 2003 року № 636/5.

4. Присудити на користь Ліквідаційної комісії Київської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації І-ІІ ступенів (04078, м. Київ, вул. Білицька, 13-а, код ЄДРПОУ 02139469) сплачений судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (04208, м. Київ, проспект Г.Гонгадзе, 5-Б).

5. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда