Рішення

від 22.02.2018 по справі 903/919/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр.Волі, 54а, м.Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 лютого 2018 р. Справа № 903/919/17

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Релігійної громади ОСОБА_1 ОСОБА_2

до відповідача: Ковельської міської ради Волинської області

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.3 ст. 222 ГПК України.

встановив:

Суть спору: Позивач - Релігійна громада ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою до Ковельської міської ради Волинської області, в якій просить визнати право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул.Соборна,26.

При обґрунтуванні заявленої вимоги вказує, що на підставі рішення Волинського облвиконкому від 24.12.1991 року №266 виконавчим комітетом Ковельської міської ради було зареєстровано Релігійну громаду ОСОБА_1 ОСОБА_2, ідентифікаційний код 20142439, однак в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою, серія 1-ВЛ №000901 в м. Ковелі вул. Московська, 26 (перейменована на вул. Соборну), виданому згідно рішення Ковельської міської ради народних депутатів №120 від 15.06.1995 року зазначено Ковельська ОСОБА_3 ОСОБА_2; на земельній ділянці споруджено молитовний будинок, право власності на який зареєстровано в КП Волинське обласне бюро технічної інветаризації 12.05.2006 року згідно рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 28.04 2006 року; 18.08.2017 року рішенням Ковельської міської ради №28/14 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 9324 кв. м., (якій присвоєно кадастровий №0710400000:08:017:0114.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка в м. Ковелі вул. Соборна, 26 за вказаним кадастровим номером належить на праві постійного користування Ковельській ОСОБА_3 ОСОБА_2, при звернені про реєстрацію земельної ділянки до Ковельської міської ради, державним реєстратором дана відмова у зв'язку з розбіжністю площ у Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою та затвердженою технічною документацією.

При правовому обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на положення ст. 16, 392 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( 1950р.), ратифіковану Законом від 17.07.1997 року №475/97-ВР.

Відповідач в клопотанні від 18.12.2017 року №110 вказує, що не заперечує проти визнання за Релігійною громадою ОСОБА_1 ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою по вул. Соборна, 26, м. Ковель.

В судове засідання сторони не з'явились, справа розглянута за наявними у ній матеріалами згідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.1991 року виконавчим комітетом Ковельської міської ради проведено реєстрацію Релігійної громади ОСОБА_1 ОСОБА_2, про що видано свідоцтво серії АОО №521880.

Водночас, згідно діючого Статуту дана релігійна громада значилась, як Помісної ОСОБА_3 ОСОБА_2 (а. с. 39-40), як слідує з архівного витягу рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради від 15.06.1995 року №120 саме ОСОБА_3 ОСОБА_2 було затверджено розмір земельної ділянки та видано Державний акт на право користування земельною ділянкою площею 1,02 га для розміщення культових споруд по вул. Московській, 26 (змінено назву на Соборна) (а. с. 13-14,36), згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0703092402017 від 09.06.2017 року користувачем земельної ділянки також зазначена Ковельська ОСОБА_3 ОСОБА_2. (а. с. 17-18)

Згідно рішення виконкому Ковельської міської ради №156 від 28.04.2006 року Ковельській ОСОБА_3 ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на приміщення для обслуговування залу площею 120,1 кв. м, за адресою Волинська область, м. Ковель, вул. Соборна, (бувша Московська) буд. 26. (а. с. 15)

Статут позивача - релігійної громади ОСОБА_1 ОСОБА_2 зареєстровано розпорядженням голови Волинської облдержадміністрації №467 від 18.09.2017 року (а. с. 46-57).

Предметом спору у справі є визнання за релігійною громадою ОСОБА_1 ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0710400000:08:017:0114 за адресою Волинська область, м. Ковель, вул. Соборна, 26.

За статтею 20 ГК України, ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, один із способів захисту є визнання права .

За ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, з доказів поданих позивачем не вбачається порушення або оспоренням права користування земельною ділянкою за адресою Волинська область, м. Ковель, вул. Соборна, 26.

Підставою відмови в Державній реєстрації земельної ділянки, як зазначає сам позивач є невідповідність площ земельної ділянки в Державному акті та технічній документації, затвердженіq міською радою на підставі рішення №28/14 від 17.08 2017 року, відповідно до якого площа земельної ділянки складає 9324 кв. м., згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площа земельної ділянки надана ОСОБА_3 ОСОБА_2 становила 10200 кв. м..

З досліджених судом матеріалів слідує, що Державний акт на право постійного користування землею 1-ВЛ №000901 було видано у відповідності до рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради №120 від 15.06.1995 та Статуту Ковельської ОСОБА_3 ОСОБА_2, право власності на майно якої (молитовний будинок) за адресою Волинська область, м. Ковель, вул. Соборна, (вул. Московська) буд. 26 підтверджено свідоцтвом про право власності, виданим на підставі рішення виконкому Ковельською міською радою від 28.04.2006 року.

Водночас, суд вважає не коректним посилання позивача на порушення норм ст. 392 ЦК України, якою передбачено захист прав власності, оскільки вимога стосується права постійного користування землею, яке фактично не оспорюється.

З врахуванням вищезазначеного, суд вважає вимогу позивача безпідставною, а тому в позові відмовляє.

Керуючись ст. 20 Господарського кодексу України, ст. ст. 16, Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 4, ст. ст.73, 74, 76, 86, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

22.02.2018 року

Суддя С. В. Костюк