Рішення

від 20.02.2018 по справі 903/807/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

місто Луцьк

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 лютого 2018 р. Справа № 903/807/17

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

при секретарі судового засідання Лівандовському Т.Г.,

за участю представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кейсінг Максимус"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд"

про стягнення 166 791 грн. 53 коп.

встановив: позивач - ТОВ "Кейсінг Максимус" звернувся до суду з позовом до ТОВ "Континіум-Трейд", в якому просив стягнути з відповідача 155 685,99грн., в тому числі 140843,41грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №10-ПМ-14 від 01.01.2014р., 10 611,49грн. - пені, 2957,71грн. - інфляційних втрат та 1273,38грн. - 3% річних. Також просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки щодо здійснення повної оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних.

Ухвалою суду від 09.01.2018р., в зв'язку з набранням чинності Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 06.02.2018р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що договір поставки №10-ПМ-14 припинив свою дію 31.12.2015р., а тому поставки згідно видаткових накладних здійснювались позивачем не в рамках договору поставки і відповідно строк оплати по даним накладним не настав, жодних вимог оплати вищевказаних накладних відповідач не отримував; вказує, що для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором, а в даному випадку, така відповідальність сторонами або чинним законодавством не визначена.

01.02.2018р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (уточнення до позову) (вх.№01-66/9/18), в якому останній зазначає, що відповідач підтвердив дію договору фактом прийняття товару (видаткові накладні посилаються на договір) та частковими проплатами за отриманий товар згідно договору. А тому сторони фактично продовжили дію договору поставки №10-ПМ-14 від 01.01.2014р.

Також позивач збільшив заявлені позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 139853,46грн. заборгованості, 17433,79грн. пені, 7412,23грн. інфляційних втрат та 2092,05грн. - 3% річних, всього 166791,53грн.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Судом встановлено, що заява позивача про збільшення позовних вимог подана до закінчення підготовчого засідання відповідно до ст.46 ГПК України, відповідає вимогам, встановленим ст. 170 ГПК України та прийнята судом.

Отже, з врахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, ціна позову складає 166791,53грн., а тому розмір судового збору становить 2501,88грн.

06.02.2018р. за результатами підготовчого засідання, яке відбулося за участю представника відповідача ОСОБА_2, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті відповідно до п.3 ч.2 ст.185 ГПК України.

16.02.2018р. (вх.№01-60/9/18) та 20.02.2018р. (вх.№01-55/1872/18) від відповідача, надійшли заява та уточнена заява про розстрочення виконання судового рішення, в яких останній повідомляє, що визнає борг частково на суму 149 357, 74 грн., без урахування пені - 17 433, 79 грн., оскільки пеня є неустойкою, що встановлюється договором. Просить розстрочити 149357,74 грн. заборгованості до 15.06.2018р., посилаючись на скрутне фінансове становище, в зв'язку із закриттям гіпермаркетів, що знаходяться у місті Маріуполі Донецької області; вважає, що такі обставини є вагомими та істотно ускладнюють виконання рішення.

В судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково на суму 149357,74 грн. заборгованості та просив розстрочити виконання судового рішення.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даної заяви з огляду на наступне.

Розстрочка - це спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами, встановленими господарським судом, із певним інтервалом у часі.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Заявою ТОВ "Континіум-Трейд" не обґрунтовано та не доведено винятковість обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять його неможливим.

Крім того, розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, тому з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, слід враховувати допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Стаття 42 ГК України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємство тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Посилання відповідача на скрутне фінансове становище товариства - не є тим доказом, що підтверджує наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та встановлюють фінансову неспроможність боржника.

Крім того, жодних доказів скрутного фінансового стану боржника суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вказані у заяві підстави для розстрочки виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які створюють підґрунтя для її надання, оскільки економічна криза впливає не тільки на боржника, а й на стягувача. А тому суд не вбачає підстав для розстрочки виконання рішення по даній справі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

01.01.2014 року між ТОВ ТОВ "Кейсінг Максимус" (Постачальник) та ТОВ "Континіум-Трейд" (Покупець) було укладено договір поставки №10-ПМ-14.

Відповідно до п.1.1, 1.2 та 2.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного Договору. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару визначаються в накладних на передачу товару у відповідності до узгодженої Сторонами заявки Покупця. Загальна сума Договору складається із сум накладних, відповідно до яких була здійснена поставка за даним Договором.

На виконання своїх зобов'язань на підставі видаткових накладних № Ин0000001 від 01.06.2017р. на суму 60146,40грн., № Ин0000002 від 01.06.2017р. на суму 1021,80грн., № Ин0000175 від 20.06.2017р. на суму 15099,64грн., № Ин0000190 від 20.06.2017р. на суму 79600,80грн. та № Ин0000191 від 20.06.2017р. на суму 1021,80грн. позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 156890,44грн., що підтверджується підписаними та засвідченими печатками від обох сторін видатковими накладними.

Зауважень щодо отриманого товару відповідачем пред'явлено не було.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що оплата за поставлений товар проводиться Покупцем готівковим, або безготівковим шляхом, на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару Покупцем. Датою отримання товару вважається дата підписання накладної Покупцем.

Станом на 30.06.2017р. за договором поставки №10-ПМ-14 від 01.01.2014р. між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків на суму 155353,46грн. на користь позивача.

Оплату отриманого товару відповідач здійснив частково на суму 17036,98грн, про що свідчать банківські виписки від 31.08.2017р., від 04.09.2017р., від 11.09.2017р., від 14.09.2017р., та від 18.09.2017р.

Отже, заборгованість відповідача за отриманий товар становить 139853,46грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На день розгляду спору заборгованість відповідача за отриманий товар становить 139853,46грн., не погашена та визнана відповідачем, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.3 Договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару, Постачальник вправі стягнути з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, йому нараховано 17433,79грн. пені , 7412,23грн. інфляційних втрат та 2092,05грн. - 3% річних за період з 01.07.2017р. по 01.01.2018р., які є підставними та підлягають до стягнення.

Відповідач заперечує підставність нарахування позивачем за період з 01.07.2017р. по 01.01.2018р. 17433,79грн. пені, посилаючись на те, що договір поставки №10-ПМ-14 від 01.01.2014р. припинив свою дію згідно п.8.1 - 31.12.2015р., а отже на момент поставки товару між сторонами відсутня письмова угода щодо розміру штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань. Жодних вимог оплати видаткових накладних відповідач не отримував.

Відповідно до ч.7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно п.8.1 Договору, сторони погодили, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2014р. Після закінчення терміну дії даного Договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається пролонгованим на один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, у період здійснення поставок товару, відповідач підтвердив пролонгацію даного договору прийняттям товару згідно видаткових накладних, в яких міститься посилання на договір №10-ПМ-14 від 01.01.2014р., оплатами за отриманий товар з призначенням платежу згідно вказаного договору, а також підписанням акту звірки взаєморозрахунків за даним договором. А отже, зобов'язання відповідача щодо оплати за отриманий товар випливають саме з умов укладеного між сторонами договору поставки.

Враховуючи викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, що підтверджують викладені в позові обставини, а також прийняте судом визнання відповідачем позову в частині стягнення 139853,46грн. заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 12, 13, 46, 74, 86, 129, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 233, 237-240 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" (код ЄДРПОУ 33170637) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кейсінг Максимус" (код ЄДРПОУ 38783704) 166791грн. 53коп. (в тому числі 139853,46грн. заборгованості, 17433,79грн. пені, 7412,23грн. інфляційних втрат та 2092,05грн. - 3% річних), а також 2501грн. 88коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 23.02.2018.

Суддя О. Г. Слободян