Рішення

від 14.02.2018 по справі 910/22676/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2018Справа № 910/22676/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О.

при секретарі судового засідання Бородиня В.В.

розгляшувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"

до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "РАЯН- ЛТД"

про стягнення 59685,14 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Казьмірова І.В.;

від відповідача: не з'явився;

У судовому засіданні 14.02.2018 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (далі -позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "РАЯН-ЛТД" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 59 685,14 грн., з яких: 47 793,75 грн. - основний борг, 4 897,80 грн. - пеня, 5703,35 грн. - інфляційних втрат та 1290,24 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №159/4808 від 28.12.2009 про відшкодування сплати податку на землю та витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22676/17 та призначено розгляд справи на 17.01.2017 року.

У судове засідання 17.01.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився.

Господарським судом у судовому засіданні було роз'яснено, що 15.12.2017 набув чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, у тому числі, викладено Господарський процесуальний кодексу України в новій редакції.

Згідно з п.9 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 вирішено справу №910/22676/17 розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 14.02.18.

В судове засідання, призначене на 14.02.2018 з'явився представник позивача, надав пояснення щодо всіх необхідних дій, передбачених ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача зазначив суду, про те, що заяв і клопотань не має і те, що ним вчинені всі необхідні дії, вчинення яких передбачене Господарським процесуальним кодексом України у підготовчому провадженні, в зв'язку з чим просив суд розглянути справу по суті.

Під час судового засідання, призначеного на 14.02.2018 судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/22676/17 до розгляду по суті після закриття підготовчого засідання.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 14.02.2018, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про порушення провадження у справі від 14.12.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 1.

Однак, станом на дату розгляду справи у судовому засіданні в матеріалах справи міститься повернутий поштою конверт за номером поштового відправлення 0103044536548 із копією ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.12.2018 з адреси відповідача із зазначенням причини повернення "неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.01.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "РАЯН-ЛТД" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4808 (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого відповідачу було надано в строкове платне користування державне майно - нежилі приміщення загальною площею 131,1 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 1 (кімнати №№ 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22) та частини коридору на цокольному поверсі десятиповерхової будівлі гуртожитку №17, що перебуває на балансі Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського".

Відповідно до п.10.1, 10.4 Договору оренди його укладено строком на один рік, що діє з 28.12.2009 по 28.12.2010 та у разі відсутності заяви однієї сторін про його припинення або зміну після закінчення строку чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий період і на тих самих умовах, які були передбачені Договором оренди, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження Договору.

Національному технічному університету України "Київський політехнічний інститут" присвоєно ім'я Ігоря Сікорського згідно з Наказом МОН від 17.08.2016 №992. Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" є правонаступником Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (далі - позивач).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Актом приймання-передавання орендованого майна загальною площею 131,1 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 1 (кімнати №№ 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22) та частини коридору на цокольному поверсі десятиповерхової будівлі гуртожитку №17 від 28.12.2009 позивач передав відповідачеві визначене нежитлові приміщення на виконання умов Договору оренди, а відповідач прийняв таке приміщення.

Відповідно до пункту 3 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, до плати за оренду не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язується надавати орендарю державне підприємство, на балансі якого перебуває майно.

Пунктом 5.11 Договору оренди сторони погодили, що орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого Майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю та відшкодування податку на землю. .

З метою забезпечення утримання приміщень та відшкодування витрат позивача на утримання приміщень, на виконання п. 5.11 Договору оренди, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 159/4808 від 28.12.2009 про відшкодування сплати податку на землю та витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір № 159/4808).

Пунктом 2.1. Договору № 159/4808 встановлено, що Відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати Позивачу комунальні послуги за тарифами, які відшкодовують повну вартість їх надання, експлуатаційні платежі та відшкодовувати податок на землю.

Відповідно до п. 2.2 Договору № 159/4808, оплата за послуги, передбачена п. 2.1, може змінюватися залежно від цін і тарифів відповідно до чинного законодавства України.

В пункті 8.2 Договору №159/4808 сторони погодили, що Договір укладено строком чинності останнього визначається строком чинності Договору оренди. Та за умови пролонгації Договору оренду, Договір 159/4808 вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. Чинність Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

В п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, що після закінчення строку дії договору 28.12.2016 протягом місяця жодна із сторін не звернулась із заявою про припинення договору, що у відповідності до ч. 2 ст. 17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України призвело до пролонгації договору на той самий строк.

За твердженням позивача Договір оренди припинив чинність 28.12.2016 у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено. Проте, Відповідач продовжував фактично користуватись орендованим нерухомим майном до 21.09.2017, коли його було виселено в примусовому порядку, що підтверджується актом державного виконавця від 21.09.2017 (копія наявна в матеріалах справи).

Згідно з п. 2.8 Договору № 159/4808, у випадку закінчення (дострокового припинення) дії цього Договору Відповідач сплачує належні до сплати платежі, визначені у п. 2.1 Договору, а також пеню, зазначену в п. 2.6 Договору, виходячи із строку фактичного користування майном до дня підписання акта прийому-передачі приміщення з орендного користування.

Враховуючи зазначене Відповідачу нараховувалася оплата за послуги, передбачені п. 2.1 Договору № 159/4808, виходячи зі строку фактичного користування майном.

Пунктами 2.4, 4.1.5 Договору № 159/4808 передбачено обов'язок Відповідача своєчасно і в повному обсязі вносити плату на рахунок Позивача за комунальні послуги, експлуатаційні витрати та відшкодування податку на землю. Перерахування зазначених витрат здійснюється Відповідачем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ч. 1 ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Згідно з пп.14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) земельний податок - це "обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів".

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до норм р. XII ПК України, яким визначені ставки земельного податку. Відповідно до п. 284.3 ст. 284 ПКУ Позивач не звільняється від сплати податку на землю в частині площ, що передаються в оренду.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за річної суми рівними частками за місяцями (п. 286.2 ст. 286 ПКУ).

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох, зокрема, юридичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з п. 287.3. ст. 287 ПКУ податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За твердженням Позивача, яке жодним чином не спростовано Відповідачем, за період з січня 2016 по вересень 2017 включно у останнього виникла заборгованість за експлуатаційні витрати, відшкодування податку на землю та за комунальні послуги.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Однак, як свідчать матеріали справи, свого обов'язку щодо своєчасного та в повному обсязі внесенню зазначених сум оплати за Договором № 159/4808 Відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього перед Позивачем утворилась заборгованість у розмірі 19165,84 грн за експлуатаційні витрати, 3746,64 грн за відшкодування податку на землю та 24 881,27 грн за комунальні послуги.

Судом перевірено розрахунки сум, заявлених до стягнення, що надані Позивачем, та встановлено, що вказані розрахунки відповідають погодженим сторонами базовим розрахункам.

За висновками суду, на час розгляду спору в господарському суді відповідачем за позовом не заперечено факт надання послуг за спірним договором загалом на суму у розмірі 19165,84 грн за експлуатаційні витрати, 3746,64 грн за відшкодування податку на землю та 24 881,27 грн за комунальні послуги, не надано доказів повної оплати у розмірі 19165,84 грн за експлуатаційні витрати, 3746,64 грн за відшкодування податку на землю та 24 881,27 грн за комунальні послуги, окрім того всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі у розмірі 19165,84 грн за експлуатаційні витрати, 3746,64 грн за відшкодування податку на землю та 24 881,27 грн за комунальні послуги. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі у розмірі 19165,84 грн за експлуатаційні витрати, 3746,64 грн за відшкодування податку на землю та 24 881,27 грн за комунальні послуги підлягає задоволенню.

Окрім того Позивач просить стягнути з Відповідача 4 897,80 грн пені в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, яка встановлена п. 2.6 Договору № 159/4808.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що розрахунок суми пені Позивачем здійснено правильно. Таким чином, враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 4 897,90 грн.

Крім того, Позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 5 703,35 грн. інфляційних нарахувань та 1290,24 грн. 3% річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних нарахованих на суму боргу ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги Позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих Позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "РАЯН-ЛТД" про стягнення заборгованості у розмірі 59 685,14 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" задовольнити.

2. Стягнути з Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "РАЯН-ЛТД" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 1, ідентифікаційний код - 23515563) на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 37, ідентифікаційний код - 02070921) 59 685 грн. 14 коп. - заборгованості та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 23.02.2018 року.

Суддя М.О. Лиськов