Рішення

від 14.02.2018 по справі 910/21823/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 14.02.2018Справа №  910/21823/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О. за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Елерон" До                    Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" Про                    стягнення 101 235,30 грн. За участю представників учасників справи: від позивача:                    не з'явився від відповідача:          не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Елерон" (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (далі – відповідач) про стягнення 101 235,30 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором № 3/KRG1287 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2014 внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 101 235,30 грн. Відповідач у відзиві просить застосувати позовну давність щодо вимог позивача в період з 01.01.2014 по 01.12.2014 та відмовити в задоволенні позовних вимог на суму 39    336, 24 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 порушено провадження у справі № 910/21823/17 та призначено розгляд справи на 13.12.2017 року. В судове засідання, призначене 13.12.2017, представники сторін не з'явились, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 13.12.2017 розгляд справи відкладено на 17.01.2018. 12.01.2018 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. В судове засідання, призначене 17.01.2018, представники сторін не з'явились. Ухвалою суду від 17.01.2018 постановлено розгляд справи № 910/18327/17 здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 14.02.2018. В судове засідання, призначене на 14.02.2018 представник позивача не з'явився. Представник відповідача у судове засідання, призначене на 14.02.2018, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення судового засідання не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні. Згідно з ч. 1, 3     ст. 202  ГПК України     неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд У судовому засіданні  14.02.2018 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва – ВСТАНОВИВ: 01.01.2014 між Товариством  з обмеженою відповідальністю "Елерон" (Орендодавець по Договору) та Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" (Орендар по Договору) було укладено № 3/KRG1287 оренди нежитлового приміщення (надалі за текстом Договір). Відповідно до п.1.1. Договору, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в тимчасове платне користування (оренду) частину приміщення та частину покрівлі адміністративно-побутового корпусу (об'єкт), розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Урицького, 56, частину покрівлі площею 40 кв.м. та частину приміщення на 2-му поверсі двоповерхової будівлі адміністративно-побутового корпусу - 12 кв.м., загальна площа - 52 кв. метра (далі - Об'єкт) , що знаходиться ц власності Орендодавця на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5867281 від 13.09.13 р., номер запису про право власності 2489169, а Орендар зобов'язується сплачувати Орендодавцю плату за користування (далі - орендну плату). Згідно п. 4.1. Договору, за орендоване майно орендар сплачує орендну плату за календарний місяць 3 000, 00 грн. без ПДВ. Орендна плата встановлена по цьому Договору включає плату за користування Об'єктом і плата за користування земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а також яка прилягає до Об'єкту і необхідна для досягнення мети оренди. Орендодавець не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунком, надає Орендарю рахунки для сплати орендної плати, (п.4.2.) Пунктом 4.3. договору, орендна плата вноситься один раз на місяць, починаючи з моменту фактичної передачі майна орендареві за актом прийому-передачі, не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим. Умовами п.п. 4.7. та 4.8. договору передбачено, що розмір орендної плати кожний наступний місяць визначається без урахування індексу інфляції. Нарахування орендної плати починається з дати підписання обома сторонами акта прийому-передачі майна (додаток № 1). Датою припинення нарахування орендної плати вважається дата припинення дії договору або його дострокового розірвання. У цих випадках обома сторонами підписується акт прийому-передачі майна про повернення об'єкта від орендаря до орендодавця. Даний договір укладено на строк з 01 січня 2014 р. по 31 грудня 2014 р., але в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. 01 січня 2015 року між Сторонами була підписана Угода №1 до договору оренди №3/КЖі 1287 від 01 січня 2014 р., згідно п.4.1. Базова вартість орендної плати на 01.01.2015 р. за договором складає 3747,00 грн. з урахуванням індексу інфляції за 2014 рік. Якщо, жодна з сторін не буде повідомлено іншу Сторону про бажання припинити договірні відносини, цей Договір автоматично продовжується на тих же умовах на кожний наступний календарний рік (п.5.1.). Пунктом. 5.1. Договору передбачено, що даний договір укладено на строк з 01 січня 2014 р. по 31 грудня 2014 р., але в будь-якому випадку , до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Договір укладено з можливістю його подальшого переукладення. За 2 (два) місяці до закінчення строку дії Договору, Сторона, яка бажає припинити його дію або продовжити її з коригуванням умов Договору, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо, жодна з сторін не буде повідомлено іншу Сторону про бажання припинити договірні відносини, цей Договір автоматично продовжується на тих же умовах на кожний наступний календарний рік (п.5.1. Угоди №1). У відповідності до п. 7.2. договору, стягнення заборгованості з орендної плати провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення. 01 січня 2014 року між ТОВ «Елерон» та ПрАТ «Телесистеми України» підписано акт прийому-передачі по договору №3/ЮШ 1287 від 01 січня 2014 р., відповідно до якого орендар прийняв в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Урицького, 56. За період з 01.01.2014 по 15.03.2017 за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати за тимчасове платне користування (оренду) місце – частина покрівлі площею 40 кв м. та частина приміщення на 2-му поверсі двоповерхової будівлі адміністративно-побутового корпусу – 12 кв. м, загальна площа – 52 кв. м. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Урицького, 56, для розміщення телекомунікаційного обладнання ПрАТ «Телесистеми України» Відповідача, у розмірі 51 118, 21 грн. На дату звернення з цим позовом зобов'язання Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 51    118,21 грн. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошових зобов'язань за Договором 3/KRG1287 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2014 , у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості  в сумі 51    118,21 грн. За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір 3/KRG1287 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2014, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди). Відповідно до  ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Позивачем на виконання вимог умов договору було надано відповідачеві послуги в період з 01.01.2014 по 15.03.2017 на загальну суму 51    118,21  грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт. Однак відповідачем в порушення умов Договору орендна плата станом на дату подання позову не вносилась, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 51    118,21  грн. Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Факт наявності заборгованості відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних платежів відповідачем суду не надано. Разом з тим, відповідачем було надано клопотання про застосування строку позовної давності. Згідно із ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст.. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Із матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути заборгованість в період з з 01.01.2014 року по 15.03.2017 року. Враховуючи дату складання позовної заяви - 01.12.2017 року – граничним строком для стягнення заборгованості за договором є 01.12.2014 року. Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Представник відповідача у відзиві просив визнати строк позовної давності пропущеним та відмовити в задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2014 по 01.12.2014. Разом з тим в матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків № 14 від 01.11.2015 в якому відповідач визнає наявність заборгованості на суму 35    538,68 грн. Відповідно до ст.. 264 Цивільного кодексу України Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 17    070,22  грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п. 7.2 Договору. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 17    070,22  грн. Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційних втрат в розмірі 29    615,87 грн. та 3 % річних в сумі 3 431 грн. Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми. Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 101    235,30 грн. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено. Таким чином, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю "Елерон" до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" про стягнення 101 235,30 грн. підлягають задоволенню. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підляганню стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1    600 грн. Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елерон" задовольнити повністю. 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"  (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 7; ідентифікаційний номер: 22599262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елерон" (50085, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Вургуна, будинок 90; ідентифікаційний код 32411204) 51 118 грн. 21 коп. – основного боргу, 17 070 грн. 22 коп. – пені, 3 431 грн. 00 коп. –  3% річних, 29 615 грн. 87 коп.  – інфляційних втрат та 1    600 грн. 00 коп. – судового збору за подання позовної заяви. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання (підписання) повного тексту  рішення: 23.02.2018 року. Суддя                                                                                          М.О. Лиськов